08 квітня 2009 р.
№ 38/216(05-5-45/3537)
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Гончарука П.А.,
суддів: Вовка І.В.,
Малетича М.М. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. у справі № 38/216 за позовом Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь» до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк», Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за участю представників:
позивача: Дячко І.О., довіреність № 22/в від 08.04.2008р.,
відповідача 1: Москалюк Є.В., довіреність № 02-04/115 від 04.12.2008р.,
відповідача 2: Дякулич О.О., довіреність б/н від 15.08.2008р.
Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь» (далі -ЗАТ “Радосинь», Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк» (далі -АКБ “Укрсоцбанк», Відповідач1), Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС» (далі -ТОВ “КАІС», Відповідач 2) про визнання виконавчого напису нотаріуса від 23.12.2004р. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. провадження у справі № 38/216 було припинено, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), тобто -за відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі № 38/216 було скасовано і повернуто для розгляду до суду першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі Відповідач 2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. та залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2008р.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.04.2004р. між АКБ “Укрсоцбанк» в особі його Київської міської філії та ЗАТ “Радосинь» було укладено договір № 02-23/182 про надання невідновлюваної кредитної лінії (далі -Кредитний договір), та додаткову угоду № 1 до нього, для забезпечення виконання якого, 23.04.2004р. між цими ж сторонами також було укладено договір іпотеки № 05-12/692, згідно умов якого Позивач, у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за Кредитним договором, передав Відповідачу 1 в іпотеку нерухоме майно -нежилу будівлю (літ. А), загальною площею 2 911,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр.-кт Маяковського, 6.
Відповідно до умов Кредитного договору АКБ “Укрсоцбанк» кількома траншами перерахував ЗАТ “Радосинь» грошові кошти на загальну суму 2 300 000 грн., в той час як останнє свої зобов'язання за цим договором в повній мірі не виконало.
У зв'язку з невиконанням Позивачем своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до заяви Відповідача 1, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 23.12.2004р. було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку -нежилу будівлю загальною площею 2 911,6 кв.м., по пр.-кту Маяковського, 6 в місті Києві, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 18.03.2005р. було винесено постанову № 181/15 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису та запропоновано ЗАТ “Радосинь» виконати його шляхом перерахування суми боргу в розмірі 1 983 239,64 грн. на користь АКБ “Укрсоцбанк» в добровільному порядку.
Останнє, своє право вимоги до ЗАТ “Радосинь», відповідно до договору уступки вимоги від 19.12.2005р. та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.01.2006р., передав ТОВ “КАІС».
В подальшому, за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, вказані вимоги до ЗАТ “Радосинь» було задоволено на суму 1 983 239,64 грн., з яких: 1 750 000 грн. -сума кредиту, 8 925 грн. -пеня за несвоєчасно погашений кредит, 24 038,20 грн. -сума несплачених відсотків, 276,44 грн. -пеня за несвоєчасно сплачені відсотки, 200 000 грн. -штрафних санкцій і 1 700,00 грн. -сума коштів за вчинення виконавчого напису, а постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у м. Києві від 12.05.2008р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.12.2004р. було закрито.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про визнання виконавчого напису нотаріусу Київського міського нотаріального округу від 23.12.2004р. таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції посилаючись на те, що оскільки між Позивачем і Відповідачем 1 існує спір з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, тоді як спори, пов'язані з оскарженням такого напису, господарським судам не підвідомчі, а вказаний виконавчий напис нотаріуса на момент розгляду справи в суді вже було фактично виконано -звернуто стягнення на майно Позивача і закрито виконавче провадження, дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору, у зв'язку із чим, припинив провадження по справі, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В той же час, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду вказав на те, що останній фактично не розглянувши питання щодо правомірності вчинення нотаріусом самого виконавчого напису 23.12.2004р., відповідно до Закону України “Про нотаріат», при зверненні стягнення на предмет іпотеки, дійшов при цьому помилкового висновку про припинення провадження у справі через відсутність предмету спору, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Вказані висновки апеляційного господарського суду є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам.
Разом з тим, посилання апеляційної інстанції у мотивувальній частині своєї постанови на нез'ясування судом першої інстанції під час розгляду даної справи питання про відповідність договору уступки вимоги від 19.12.2005р. та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.01.2006р. законодавству України, зокрема, ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) і ст.ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність», є необґрунтованими, оскільки вказані договори не являються предметом даного судового розгляду.
За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. слід змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на нез'ясування судом першої інстанції питання про відповідність договору уступки вимоги від 19.12.2005р. та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.01.2006р. законодавству України, зокрема, ст.512 ЦК України і ст.ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність».
В решті, постанова апеляційного господарського суду є обґрунтованою та законною, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. у справі № 38/216 змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на нез'ясування судом першої інстанції питання про відповідність договору уступки вимоги від 19.12.2005р. та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.01.2006р. законодавству України, зокрема, ст. 512 ЦК України і ст.ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність».
В решті, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. у справі № 38/216 залишити без змін.
Головуючий - суддя Гончарук П.А.
судді: Вовк І.В.
Малетич М.М.