83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.04.09 р. Справа № 23/61
за позовом: Акціонерного товариства “Аверс» м. Харків
до відповідача: Державного підприємства »Дзержинськвугілля» м. Дзержинськ
про стягнення 295 393, 23 грн.
Третя особа: Міністерство вугільної промисловості України м. Київ
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
В засіданні, яке відбулось 07.04.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 13.04.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).
Позивач, акціонерне товариство “Аверс» м. Харків, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства »Дзержинськвугілля» м. Дзержинськ, 237 824 грн. боргу та 57 569, 23 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю № 02-01/1-35 від 27.05.2008р. стосовно оплати вартості 2-х породонавантажувальних машин за накладними № 283 від 22.09.2008р. та № 264 від 05.09.2008р.;
- отримання ним лише частини коштів в сумі 309 512 грн. та 71 688 грн.;
- ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідач вимоги позивача визнав лише в частині стягнення боргу. В решті вимог відповідач просить суд відмовити у позові, оскільки несплата решти вартості товару сталась у зв'язку з відсутністю державного фінансування. Крім того, відповідач зазначає, що сторони та Міністерство вугільної промисловості України уклали між собою додаткову угоду № 1 від 30.12.2008р. про продовження дії договору до 31.12.2009р.
Ухвалою у справі від 24.03.2009р. суд за власною ініціативою залучив до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство вугільної промисловості України м. Київ (далі - Міністерство).
Міністерство не надало суду письмового відношення до позову, його представники у засідання суду не з'явились.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників стоірн, суд встановив:
Міністерство (замовник), ДП »Дзержинськвугілля» (платник) та АТ »Аверс» (постачальник) уклали між собою договір про закупівлю № 02-01/1-35 за результатами відкритих торгів, які відбулись 24.04.2008р., від 27.05.2008р. (далі - договір від 27.05.2008р.), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність платника за його заявкою продукцію - породонавантажувальні машини НК-1 у кількості 2-х штук загальною вартістю 619 024 грн., у т.ч. податок на додану вартість (далі - ПДВ), а платник - оплатити цю суму. Умовами цього договору було також встановлено, що:
- доставка товару здійснюється на умовах DDP згідно правил Інкорермс-2000 (п.4.1. договору);
- оплата за товар здійснюється протягом 20 банківських днів після одержання товару згідно з п.4.1. договору (п.6.2. договору);
- договір діє з дати його підписання до 31.12.2008р. , а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання (п.12.1. договору).
Представники відповідача, які діяли на підставі довіреностей серії ЯОЧ № 843831 від 28.08.2008р. та серії ЯОЧ № 843848 від 22.09.2008р., за накладними № 264 від 05.09.2008р. та № 283 від 22.09.2008р. отримали від позивача породонавантажувальні машини НК-1 у кількості 2 штуки загальною вартістю 619 024 грн. Відповідач підтвердив ці факти.
Позивач стверджує, що відповідач оплатив отриманий ним товар на суму 381 200 грн. Відповідач підтвердив факт того, що він не сплатив решти вартості товару на суму 237 824 грн.
Сторони та Міністерство 30.12.2008р. уклали додаткову угоду № 1 до договору від 27.05.2008р. Цією угодою було закріплено, що: договір діє до 31.12.2009р.; інші умови договору залишаються без змін. Тобто, строки оплати залишились тими самим, які були. Тому суд дійшов висновку, що ця додаткова угода не впливає на вимоги позивача щодо стягнення суми боргу.
Зважаючи на викладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 237 824 грн. боргу.
Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься і в ч.4 ст.231 ГК України. Договір від 27.05.2008р. не містить умов відповідальності відповідача у вигляді пені та штрафу за прострочку оплати товару.
Частиною 2 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Таким чином, оскільки за умовами договору від 27.05.2008р. фінансування поставленого товару повинно здійснюватись з Державного бюджету України, а відповідач є підприємством, яке належить до державного сектора економіки, відповідальність відповідача за прострочку оплати товару повинна наступати у відповідності з приписами ч.2 ст.231 ГК України. Сторони не надали суду посилань, що іншими законами вставлений інший розмір штрафних санкцій. Суд не застосовує обмежень розміру пені, встановлених ст.3 Закону »Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки ст.3 цього закону відсилає нас до ст.1 даного Закону, де йдеться про розмір пені, обумовлений (встановлений) самими сторонами за договором.
Позивач стверджує, що відповідач, як платник за договором, не повністю оплатив вартість другої машини, тобто поставленої за накладною № 283 від 22.09.2008р. Таким чином, прострочка оплати цього товару мала місце, починаючи з 21.10.2008р., а не з 20.10.2008р. Крім того, позивач безпідставно нарахував пеню та штраф з повної суми вартості товару, а не від тієї частини вартості товару, яка залишилась несплаченою. Таким чином, пеня, яку слід було б стягнути з відповідача, становить суму 27 587, 58 грн. , а штраф - 16 647, 68 грн.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Однак, зважаючи на ч.1 ст.233 ГК України, суд зменшує розмір пені та штрафу і стягує з відповідача 24 000 грн. пені та 13 000 грн. штрафу.
На підставі ст.ст. 20, 173, 193, 230, 231, 233, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Стягнути з державного підприємства »Дзержинськвугілля» (м. Дзержинськ, вул. 50-річчя Жовтня, 19, р/р 35243002004874 в УДК у м. Дзержинську ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 33839013) на користь акціонерного товариства »Аверс» (м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17, р/р 26007031180300 в АКІБ »УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 23916397) - 237 824 грн. боргу, 24 000 грн. пені, 13 000 грн. штрафу, 2 820 грн. 59 коп. витрат на сплату держмита та 112 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог позивачу у позові відмовити.
Суддя