16.04.09р.
Справа № 7/43(30/56-08)-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", м. Нікополь Дніпропетровської області
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Ніколаєнко О.А., дов. № б/н від 14.01.2009р.;
від відповідача: головний експерт правового сектору Чернодуб О.Л., дов. № 18 від 19.01.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (м. Нікополь Дніпропетровської області) звернулося до господарського суду з позовом, просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваним рішенням:
- позивача визнано суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу товариства;
- визнано дії позивача, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006, 2007 років, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу позивача, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов'язано позивача припинити порушення шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого;
- накладено штраф на позивача за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 7000 грн.
Позивач вважає, що рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування фактичних обставин та з порушенням положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Так, позивач вважає, що визначення відповідачем товарної межі ринку послугою з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є неправомірним, оскільки таке визначення суперечить положенням чинних нормативних актів та у зв'язку з тим, що послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого може бути тільки супутньою послуги із зберігання зерна. На думку позивача, відповідач неправомірно обмежив товарний ринок територією позивача (невірно визначив територіальні (географічні) межі ринку), в той час як на ринку з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є інші суб'єкти, що можуть надавати аналогічні послуги. Позивач не вбачає з свого боку зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки не вважає, що займає монопольне становище на ринку, що його дії по встановленню тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника, виходячи з тоннажу насіння, були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку, не вбачає ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів своїми діями. Позивач зазначає, що тарифи на послуги з приймання, доробку, зберігання, відвантаження зерна, які є складовими послуги із зберігання зерна, а також на супутню послугу з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, встановлені до укладення договору на зберігання із споживачами цієї послуги, отже позивачем встановлено тарифи на послуги за умови існування значної конкуренції.
Відповідач позов не визнає, вважає спірне рішення правомірним, а поданий позов необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведеним у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.
Як зазначено у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" встановлено правило, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
У статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення (частина 1); при цьому рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина 2).
Закон України "Про захист економічної конкуренції" містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення суб'єктом господарювання порядку захисту в суді прав, порушених органами Антимонопольного комітету України. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України і Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, Закон України "Про захист економічної конкуренції" не є процесуальним законом і після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів Антимонопольного комітету України.
З огляду на викладене, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Антимонопольного комітету України як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, які не віднесено Господарським процесуальним кодексом України до розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства.
Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений не органом Антимонопольного комітету України, підстав для її вирішення у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, немає.
Згідно п. 1. ч. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За викладеного, провадження у справі підлягає припиненню.
Аналогічна позиція щодо поширення юрисдикції саме адміністративних судів, а не господарських, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Антимонопольного комітету України як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності підтверджується постановами Верховного Суду України від 23.09.2008р. та від 07.10.2008р. (в матеріалах справи).
Згідно ч.1 ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.
На підставі викладеного, сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
Провадження у справі припинити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (53270, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Електрометалургів, 224, ідентифікаційний код 31337984) державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., сплачене квитанцією № 1081243 від 15.05.2008р., яка міститься в матеріалах справи, про що видати довідку.
Суддя
Л. А. Коваль