01 квітня 2009 р.
№ 32/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції"
на рішення
господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року
у справі
№32/337 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції"
до
1) ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
2) ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня"
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
Нечитайло О.В. -за довіреністю від 08.10.2008р.
відповідачів:
1) Рябко Є.О. -за довіреністю від 05.03.2009р.
2) не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. (суддя Хрипун О.О.) в задоволенні позову про стягнення збитків відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.610, 611, 615 ЦК України, ст.ст.218, 224 ГК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 спростовує доводи скарги і просить залишити рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13.12.2004 року ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Капітальні інвестиції", як засновники, уклали договір з метою створення Закритого акціонерною товариства "Санаторій "30 років Жовтня" на підставі рішення загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Про створення закритого акціонерного товариства "Санаторій 30 років Жовтня" від 18.04.2003 №4/22, припинивши шляхом перетворення Дочірнє підприємство "Санаторій "30 років Жовтня" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Відповідно до розділу 2 договору засновники на момент проведення установчих зборів товариства вносять 100% статутного капіталу. Всі акції товариства розподіляються між засновниками. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в оплату акцій в якості внеску до статутного капіталу товариства зобов'язалося передати йому у власність цілісний майновий комплекс ДП "Санаторій "30 років Жовтня", його активи і пасиви, а ТОВ "Капітальні інвестиції" зобов'язалося внести до статутного капіталу грошові кошти у сумі 3892160грн. на рахунок товариства.
Платіжним дорученням №1 від 05.01.2005р. позивач перерахував 3892160грн., як внесок до статутного капіталу згідно договору про спільну діяльність.
09.03.2005 відбулися установчі збори ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" за участю засновників. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Капітальні інвестиції", на яких були прийняті рішення про створення ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" шляхом перетворення ДП "Санаторій "30 років" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", затвердження статутного капіталу, затвердження грошової оцінки вкладу засновників в статутний капітал, затверджено статут та обрано членів та голову спостережної ради, ревізійної комісії, директора ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня". Здійснити державну реєстрацію ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" доручено новобраному директору.
Як зазначено у п.1.2 протоколу №1 установчих зборів ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" від 09.03.2005. в банківській установі відкрито рахунок, на який ТОВ "Капітальні інвестиції" перерахувало 3892160грн., що відповідає 100% розподілених акцій, а правлінням ЗАТ Укрпрофоздоровниця" підписаний акт про передачу майна на всю суму розподілених акцій.
При цьому суд встановив, що державна реєстрація ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" із засновниками ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Капітальні інвестиції" на виконання рішення установчих зборів від 09.03.2005 здійснена не була.
23.11.2005 на засіданні позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було прийняте рішення №3б-10/05 "Про скасування рішення загальних зборів акціонерів від 18.04.2003 №4/22 "Про створення Закритого акціонерного товариства "Санаторій 30 років Жовтня". Згідно з рішенням позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 23.11.2005 №3б-10/6 "Про припинення Дочірнього підприємства "Санаторій 30 років Жовтня" шляхом перетворення" єдиним засновником та акціонером ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" є ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
28.12.2005 ДП "Санаторій "30 років Жовтня" повернуло раніше сплачені позивачем грошові кошти на формування статутного капіталу ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня" в розмірі 3892160грн., що підтверджується копією банківської виписки.
Як встановив суд першої інстанції, спір виник між засновниками закритого акціонерного товариства до державної реєстрації юридичної особи, щодо створення якої вони домовилися. Причиною виникнення спору стало невиконання засновницького договору.
Відповідно до ч.2 ст.153 ЦК України якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.
Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів (ч.3 ст.153 ЦК України).
Враховуючи, що акціонерне товариство, про заснування якого був укладений договір між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Капітальні інвестиції", так і не було створене, а також те, що ДП "Санаторій "30 років Жовтня" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не було стороною цього договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач-2 не може нести відповідальність щодо відшкодування збитків, які заявлені до стягнення у даній справі.
За змістом ст.26 Закону України "Про господарські товариства" засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як встановлено судом першої інстанції, договір від 13.12.2004 не передбачав відповідальності сторін у разі їх відмови зробити внесок до статутного капіталу, як не передбачав і відповідальності сторін у разі недосягнення мети, з якою укладався договір. Не передбачено такого виду відповідальності і спеціальним законодавством, що регулює правовідносини щодо створення акціонерних товариств. При цьому право акціонера в односторонньому порядку відмовитися від участі у товаристві передбачено п.5.1 договору про спільну діяльність від 13.12.2004.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Місцевий господарський суд встановив ненадання позивачем доказів протиправності поведінки відповідачів та наявності причинного зв'язку між заявленими ним збитками та поведінкою відповідачів. Не довів позивач також розмір збитків, не надав доказів вжиття заходів для одержання доходів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт недоведення позивачем у встановленому порядку заподіяння відповідачами збитків, колегія погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження оскаржувача про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі №32/337 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький