14.04.09р.
Справа № 31/67-09
За позовом
Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» в особі Дніпропетровського територіального управління Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок», м.Дніпропетровськ
до відповідача
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про
зобов'язання укласти договір оренди
Суддя Єременко А.В.
Представники:
Від позивача
Коваленко О.М., дов. № 0344/8 від 20.12.08 р.
Від відповідача
Андрієнко В.А., дов. № 48 від 08.09.08 р.
Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок» в особі Дніпропетровського територіального управління Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про зобов'язання останнього укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Українського державного Хіміко-технологічного університету та розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 92 на умовах, які були передбачені запропонованим проектом договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 4 п. 3 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», якою передбачено, що якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.
Відповідач заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у передачі в оренду може бути відмовлено, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства. Відповідач зазначає, що органом управління -Міністерством освіти і науки України було відмовлено в укладанні договору оренди і позивач не має права примусового укладання договору оренди з відповідачем після отримання відмови органа управління.
В судовому засіданні 14.04.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
27.12.2007 року Дніпропетровським територіальним управління Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»“ на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області був направлений лист з проханням укласти терміном на один рік договір оренди державного майна, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу Українського державного Хіміко-технологічного університету і розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 92 (гуртожиток № 6). Також, був направлений проект договору оренди.
Листом від 15.11.2008 року № 11-02-09249 регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило позивача, що направило запит до органу управління даним майном - Міністерства освіти і науки України (лист від 14.12.07 р. № 12/2-9643) та одержало відповідь (лист від 07.11.08 р. № 1/11-5506).
Зі змісту цієї відповіді вбачається відсутність згоди Міністерства освіти і науки України на передачу в оренду вказаного вище майна.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
В силу п. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Статтєю 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» (далі -Закон) фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном,
Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.
За п. 3 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 9 Закону у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо: було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів; об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства; з інших підстав, передбачених законами; орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією. У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду (ч. 8 ст. 9 Закону).
У пунктах 4.3., 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25 травня 2000 року N 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначається, що відповідно до частини першої статті 12 Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Поряд з цим частина друга цієї статті Закону не виключає можливості передачі розбіжностей, що виникають при укладанні договору оренди, на вирішення господарського суду. У такому випадку договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності відповідним рішенням господарського суду і на умовах, зазначених у цьому рішенні. Вирішуючи спори, пов'язані з укладанням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано орендодавцями вимоги щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом Антимонопольного комітету України питання про передачу майна в оренду (абзаци другий, третій і четвертий частини другої статті 9 Закону). У разі відмови в укладанні договору оренди майна з підстав, не передбачених абзацом сьомим частини четвертої статті 9 Закону, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересована особа має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання компетентного органу (підприємства) укласти договір оренди (частина восьма статті 9 Закону).
Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача укласти договір оренди майна з підстав не надання відповідачем відповіді у встановлений термін вже після отримання відмови відповідача в укладанні договору оренди державного майна. Між тим, вище наведені приписи законодавства не пов'язують право на захист шляхом зобов'язання орендодавця укласти договір оренди майна у судовому порядку саме з фактом порушення орендодавцем терміну повідомлення заявника про надання згоди або відмови в укладанні договору оренди майна.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не доведено у встановленому законом порядку, в чому полягає незаконність прийнятого відповідачем рішення, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Виходячи з наведеного, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя А.В.Єременко