07 квітня 2009 р.
№ 48/185
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі -НАК "Нафтогаз України")
на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009
зі справи № 48/185
за позовом НАК "Нафтогаз України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Медіа", м. Київ (далі -ТОВ "Євразія-Медіа")
про визнання недійсним договору від 03.01.2006 № 01/01.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
НАК "Нафтогаз України" -Скопіча В.В.,
ТОВ "Євразія-Медіа" - Пранципал О.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Євразія-Медіа" про визнання недійсним договору від 03.01.2006 № 01/01 № 4 (далі -Договір).
Рішенням названого господарського суду від 08.10.2008 (суддя Сулім В.В.) позов задоволено частково; визнано недійсними:
пункти 5, 9, 11 і 12 додатку № 1 до Договору;
пункти 6, 8, 10, 12, 13, 17 і 19 додатку № 2 до Договору;
пункти 5 і 9 додатку № 3 до Договору;
пункт 6 додатку № 4 до Договору;
пункти 5 і 9 додатку № 5 до Договору;
пункт 2 додатку № 6 до Договору;
пункти 2, 4 і 7 додатку № 7 до Договору;
пункт 2 додатку № 8 до Договору;
пункт 2 додатку № 11 до Договору;
в іншій частині позовних вимог відмовлено. Судове рішення з посиланням на приписи статей 1 і 13 Закону України "Про рекламу" (далі -Закон) та статей 213, 215 і 628 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано тим, що: Договір є змішаним договором, який складається з елементів договору підряду і договору про надання послуг; сюжети, виготовлені відповідачем, по суті є рекламними, але розміщувалися вони в програмах "Діловий світ", "Новини", "Тиждень", "Енергетичне поле", "Український вимір" (телеканал УТ-1); "Ділові факти" (телеканал ІСТV), "Ера бізнесу", "Ера бізнес. Підсумки" (ТРК "Ера"), "Ультра тема", "5 хвилин з Андрієм Окарою", "Формула газу" та інші (телеканал "5 канал") не як реклама, а як частина передач; зазначені сюжети не відокремлювались від іншої інформації, а тому не могли бути ідентифіковані як реклама, що вводило в оману телеглядачів стосовно дійсної мети такого сюжету, що є порушенням положень Закону і тягне за собою недійсність Договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. -головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2008 змінено; пункт 2 його резолютивної частини викладено в іншій редакції, визнано недійсними:
пункти 5, 9, 11 і 12 додатку № 1 до Договору;
пункти 6, 8, 10, 12, 13, 17 і 19 додатку № 2 до Договору;
пункти 5 і 9 додатку № 3 до Договору;
пункт 6 додатку № 4 до Договору;
пункти 5 і 9 додатку № 5 до Договору;
пункти 2 і 14 додатку № 6 до Договору;
пункти 2, 4, 6 і 7 додатку № 7 до Договору;
пункт 2 додатку № 8 до Договору;
пункт 2 додатку № 11 до Договору;
у решті рішення місцевого господарського суду з цієї справи залишено без змін. В обґрунтування постанови апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду міста Києва, викладеними останнім у мотивувальній частині рішення, але зазначив, що суд першої інстанції саме в резолютивній частині припустився помилки, не визнавши недійсними усі додатки до Договору, які суперечать приписам Закону.
НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи, виключивши з її мотивувальної частини висновки, що "оскаржуються за даною скаргою", а в іншій частині судові рішення зі справи залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судові інстанції невірно застосували норми ЦК України, а тому дійшли неправильного висновку про те, що Договір є змішаним договором, який складається з елементів договору підряду і договору про надання послуг. На думку ж скаржника, Договір є дійсно змішаним, але складається з елементів договору про створення за замовленням та використання об'єкта права інтелектуальної власності й про надання послуг з розміщення реклами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених господарськими судами першої і апеляційної інстанцій фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень зі справи, прийнятих по суті спору, та залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 03.01.2006 НАК "Нафтогаз України" (замовник) і ТОВ "Євразія-Медіа" (виконавець) укладено Договір, за умовами якого:
? виконавець зобов'язується за завданням замовника виконувати роботи та/або надавати послуги, перелічені у пункті 1.2 Договору (зокрема, студійну та репортажну відео зйомку у форматах, визначених у заявках замовника, заходів, об'єктів, технологічних процесів з подальшим розміщенням виконавцем знятих та узгоджених із замовником матеріалів у презентаційних, документальних, художньо-публіцистичних фільмах та телепрограмах, зазначених замовником), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги та виконані роботи (пункт 1.1 Договору);
? виконавець зобов'язується надавати послуги та виконувати роботи у повному обсязі в строк, що вказується у заявці замовника на надання послуг та\або виконання робіт (пункт 1.2 Договору);
- на підставі заявок позивача сторони Договору підписали додатки до нього, якими визначили конкретні обсяги та умови надання послуг та виконання робіт відповідачем, а саме: додаток від 03.01.2006 № 1; додаток від 16.01.2006 № 2; додаток від 01.02.2006 № 3; додаток від 22.02.2006 № 4; додаток від 02.03.2006 № 5; додаток від 13.03.2006 № 6; додаток від 27.03.2006 № 7; додаток від 28.04.2006 № 8; додаток від 23.06.2006 № 9; додаток від 03.07.2006 № 10 та додаток від 07.07.2006 № 11;
- додатками до договору встановлено, що розміщення презентаційних сюжетів повинно було здійснюватися на таких телеканалах (програмах): "Діловий світ", "Новини", "Тиждень", "Енергетичне поле", "Український вимір" (телеканал УТ-1), "Ділові факти" (телеканал ІСТV), "Ера бізнесу", "Ера бізнес. Підсумки" (ТРК "Ера"), "Ультра тема", "5 хвилин з Андрієм Окарою", "Формула газу" (телеканал "5 канал") та інших обласних телеканалах;
- факт виконання відповідачем зобов'язань за договором сторонами підтверджується;
- позовні вимоги ґрунтуються на тому, що, хоча сюжети, виготовлені відповідачем, по суті є рекламними, але розміщувалися вони в програмах "Діловий світ", "Новини", "Тиждень", "Енергетичне поле", "Український вимір" (телеканал УТ-1), "Ділові факти" (телеканал ІСТV), "Ера бізнесу", "Ера бізнес. Підсумки" (ТРК "Ера"), "Ультра тема", "5 хвилин з Андрієм Окарою", "Формула газу" та інші (телеканал "5 канал") не як реклама, а як частина передачі. Сюжети не відокремлювались від іншої інформації, а тому не могли бути ідентифіковані як реклама, що вводило в оману телеглядачів стосовно дійсної мети такого сюжету, що є порушенням положень Закону України "Про рекламу" і тягне за собою недійсність Договору.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для визнання Договору недійсним.
Як вбачається з судових рішень зі справи, попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що Договір є змішаним договором, який складається з елементів договору підряду і договору про надання послуг з розміщення реклами.
Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок узгоджується з приписами законодавства, оскільки згідно з частинами першою і другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися із висновком місцевого та апеляційного господарських судів про необхідність визнання недійсним Договору, виходячи з такого.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
У прийнятті рішень зі справи судові інстанції виходили з того, що:
за наведеними у статті 1 Закону визначеннями "реклама" -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; "прихована реклама" -це інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій;
частиною першою статті 9 Закону передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
згідно з частиною третьою статті 13 Закону реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами, передачами. Реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми, передачі та правам їх власників;
сторонами підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань за Договором;
сюжети, виготовлені відповідачем на виконання умов Договору, по суті є рекламними, але розміщувалися вони в програмах "Діловий світ", "Новини", "Тиждень", "Енергетичне поле", "Український вимір" (телеканал УТ-1), "Ділові факти" (телеканал ІСТV), "Ера бізнесу", "Ера бізнес. Підсумки" (ТРК "Ера"), "Ультра тема", "5 хвилин з Андрієм Окарою", "Формула газу" та інші (телеканал "5 канал") не як реклама, а як частина передач; зазначені сюжети не відокремлювались від іншої інформації, а тому не могли бути ідентифіковані як реклама, що вводило в оману телеглядачів стосовно дійсної мети такого сюжету, що є порушенням положень Закону, і тягне за собою недійсність Договору.
Проте попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не враховано, що Договір не є правочином, який не відповідав би вимогам закону, порушення ж вимог закону, допущені стороною після укладення правочину, не можуть спричиняти недійсності Договору, а призводять до інших правових наслідків (зокрема, за певних обставин можуть свідчити про неналежність виконання стороною зобов'язань за Договором).
В абзаці четвертому пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" також зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди повно встановили усі необхідні для вирішення спору обставини справи, але дали їм невірну юридичну оцінку, оскільки неправильно застосували норми чинного законодавства.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень зі справи і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 1117 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 зі справи № 48/185 скасувати.
2. У задоволенні позову відмовити.
3. Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов