08 квітня 2009 р.
№ 27/75-08-3062
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р.
у справі
№ 27/75-08-3062
господарського суду
Одеської області
за позовом
Акціонерного товариства закритого типу "Виробниче об'єднання "Облпаливо"
до
1) Одеської залізниці,
2) Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"
про
стягнення 4 851,35 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача-1:
- не з'явились;
відповідача-2:
- не з'явились;
У лині 2008 р. Акціонерне товариство закритого типу "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (далі -Об'єднання) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Одеської залізниці (далі -Залізниця) 4 851,35 грн. у якості відшкодування збитків.
Позовні вимоги Об'єднання обґрунтовувало тим, що на його адресу було направлено вугілля у кількості 61 000 кг, яке перевозилось у вагоні № 67187575 за накладною № 50818555, але фактично на станцію призначення у зазначеному вагоні прибуло 53 420 кг вугілля, при цьому у комерційному акті серії БК № 391575*10 зазначено, що вантаж прибув у пошкодженому вагоні, у зв'язку з чим Залізниця, виходячи з норм Закону України "Про залізничний транспорт" та Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі -Статут залізниць України) зобов'язана відшкодувати завдані відповідною нестачею вугілля збитки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2008 р. до участі у справі у якості відповідача залучено Закрите акціонерне товариство Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" (далі -Фабрика). Ухвала мотивована тим, що Фабрика є вантажовідправником за накладною № 50818555.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р. (суддя Семенюк Г.В.) позовні вимоги Об'єднання задоволено частково: з Залізниці та Фабрики на його користь стягнуто по 2 035,27 грн. та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення прийнято з посиланням на норми Статуту залізниць України та мотивовано тим, що Залізниця (перевізник) подала під завантаження несправний вагон № 67187575, а Фабрика (вантажовідправник) не відмовилась від його використання, у зв'язку з чим Залізниця та Фабрика мають у рівних долях відповідати за недостачу вантажу (вугілля) пропорційно, проте з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення розмір збитків, завданої нестачею, становить 4 070,53 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. (колегія суддів: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.) рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р. змінено: з Залізниці та Фабрики на користь Об'єднання стягнуто по 1 908,00 грн. та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Постанова прийняти з мотивів, наведених у рішенні господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р., а зміна вказаного рішення у частині розміру сум, які підлягають стягненню з Залізниці та Фабрики на користь Товариства мотивована помилкою у розрахунку недостачі маси вантажу.
Фабрика звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. і рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Об'єднання до неї. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фабрика обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарські суди попередніх інстанцій порушили ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували ст. ст. 111, 114, 115 та 127 Статуту залізниць України.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Фабрики до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фабрики підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів -відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди, посилаючись на ст. 31 Статут залізниць України, виходили з того, що Залізниця (перевізник) подала під завантаження несправний вагон № 67187575, а Фабрика (вантажовідправник) не відмовилась від його використання, у зв'язку з чим Залізниця та Фабрика мають у рівних долях відповідати за недостачу вантажу (вугілля) пропорційно.
Між тим, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не з'ясували, чи мала несправність вагону № 67187575 прихований характер, у зв'язку з чим не могла бути виявлена Фабрикою під час звичайного огляду вагону, та чи стала вказана несправність фактичною причиною втрати вантажу (вугілля), внаслідок якої виникла відповідна нестача, а обмежились лише посиланням на наявність несправності.
Зазначені вище обставини мають значення для вирішення спору, оскільки від них, виходячи зі ст. ст. 31, 113 та 127 Статуту залізниць України, залежить, хто саме має нести відповідальність за нестачу вантажу (вугілля) у вагоні № 67187575 -Залізниця (перевізник) чи Фабрика (вантажовідправник).
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2008 р. у справі № 27/75-08-3062 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало