07 квітня 2009 р.
№ 14/4941
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В. -головуючий
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія"
на рішення
та постанову
Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 року
Житомирського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року
у справі
№ 14/4941 Господарського суду Хмельницької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест"
до
про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія"
зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
не з'явились
не з'явились
Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія" про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 року по справі № 14/4941 (суддя Гладюк Ю. В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.12.2008 року по справі № 14/4941 (головуючий суддя Пасічник С. С., судді Гулова А. Г., Щепанська Г. А.), позов задоволено: вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія" та передати Відкритому акціонерному товариству "Лізингова компанія "Украгромашінвест" об'єкти лізингу, а саме: трактор Т-150-09 зав. № 585920; трактор Т-150-09 зав. № 513991; борона БДП-6,3 б/н; культиватор КПСП-4 б/н; культиватор КПСП-4 б/н; зачіпка до культиватора б/н; зачіпка до культиватора б/н.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія" на користь Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" 1021,89 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 27.04.2006 року між ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (лізингодавець) та ТОВ "Агропродуктова компанія" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 566-Л, згідно з яким позивач передав відповідачу в платне користування сільськогосподарську техніку, яка визначена в п. 1.2 договору, а саме: трактор Т-150К-09 зав. 585920; трактор Т-150К-09 зав. №513991; борону БДП-6,3 б/н; культиватор КПСП-4 б/н; культиватор КПСП-4 б/н; зачіпку до культиватору б/н; зачіпку до культиватору б/н.
Вартість предметів лізингу становить 102189 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору передача предметів лізингу оформлюється актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами в день такої передачі.
Згідно з п. 4.4 договору за час дії договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю лізингові платежі в розмірі 189000 грн., в т.ч. 102189 грн. в частині суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та 86811 грн. в частині платежу як винагороди лізингодавцю за отримане майно.
За умовами п. 4.5 договору лізингові платежі вносяться поквартально на 1 число першого місяця кварталу в сумі 8217,40 грн. (з 01.07.2006 року по 01.07.2011 року) та в сумі 8217,20 грн. (на 01.01.2012 року).
Згідно з п. 6.4. договору в разі, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, лізингодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача в судовому порядку або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі № 1016 від 27.04.2006 року, видатковою накладною № 1016 від 27.04.2006 року, довіреністю серії ЯМИ № 965302 від 22.04.2006 року.
Проте, відповідач своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим позивач на адресу ТОВ "Агропродуктова компанія" направив лист № 6 від 16.04.2008 року, в якому з посиланням на умови п. 6.4 договору вказав про наявність боргу по лізинговим платежам (який на той момент становив 27084,00 грн.) та просив відповідача повернути предмет лізингу.
Відповідач, погодившись з фактом неналежного виконання умов договору, просив не вилучати техніку, зобов'язавшись погасити борг до 30.06.2008 року, про що зробив напис на зворотній стороні листа-вимоги № 6 від 16.04.2008 року.
Відповідно до довідки № 133 від 24.09.2008 року про стан розрахунків між ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" та ТОВ "Агропродуктова компанія" заборгованість останнього станом на 01.07.2008 року не зменшилась, що і спонукало позивача звернутись до місцевого господарського суду про зобов'язання відповідача повернути об'єкти лізингу.
Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Судами встановлено, що сторони, уклавши договір фінансового лізингу № 566-Л від 27.04.2006 року, узгодили в його п. 6.4 право лізингодавця на відмову від договору та повернення об'єкту лізингу, зокрема, в судовому порядку, в разі невнесення у встановлені строки лізингових платежів лізингоодержувачем.
Місцевий та апеляційний суди дійшли висновку, що наведена норма не суперечить приписам ч. ч. 2, 3 ст. 7 та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", де передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу та законом та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатись про таку відмову.
Проаналізувавши лист № 6 від 16.04.2008 року, адресований ТОВ "Агропродуктова компанія" з посиланням на п. 6.4 договору фінансового лізингу № 566-Л від 27.04.2006 року (з написом останнього, вчиненим 20.05.2008 року, в якому він просив не вилучати техніку), в сукупності з приписами чинного законодавства, апеляційний суд оцінив його як відмову від вказаного договору (з 20.05.2008 року), що, як наслідок, є підставою й для вимоги про повернення об'єкту лізингу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів з доводами про обгрунтованість заявлених позивачем позовних вимог. Доводи ж скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, виходячи з наступного.
Укладення договору поруки № 566/1 від 28.04.2006р. між ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" та ТОВ "Подільський фінансовий дім", за яким останній як поручитель взяв на себе обов'язок відповідати за виконання ТОВ "Агропродуктова компанія" зобов'язань з оплати лізингових платежів в порядку та сумах, визначених договором фінансового лізингу № 566-Л від 27.04.2006р., ніяким чином не позбавляло ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" права на звернення до суду саме з вимогою про повернення лізнгоодержувачем - ТОВ "Агропродуктова компанія" об'єкту лізингу, враховуючи умови вказаного договору фінансового лізингу, фактичні обставини, що склалися між сторонами, та норми чинного законодавства.
В обґрунтування касаційної скарги заявник стверджує про порушення місцевим судом норм процесуального законодавства шляхом розгляду справи в першому засіданні.
Колегія відхиляє дані посилання, оскільки їм була надана оцінка судом апеляційної інстанції, який дійшов наступного висновку.
Прийняття рішення 30.10.2008 року в першому судовому засіданні без участі представника відповідача не можна вважати порушенням процесуального закону, оскільки неявка представника відповідача не була перешкодою для розгляду справи, адже відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення ТОВ "Агропродуктова компанія" рекомендованого поштового відправлення.
Всі інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним судами обставин, що згідно зі ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 14/4941 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 року по справі № 14/4941 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова