83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.04.09 р. Справа № 16/50
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» м.Київ
до відповідача: Приватного підприємства «АБЗ» м.Макіївка, Донецької області
про стягнення суми основного боргу в розмірі 441 858,08грн., пені в розмірі 24007,22грн., 3% річних в розмірі 2818,85грн., інфляційні витрати в розмірі 9058,09грн.,
За участю представників сторін :
від позивача: Бєссараб Р.В. - за довіреністю
від відповідача: Вангородський О.О. - за довіреністю
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» м.Київ до Приватного підприємства «АБЗ» м.Макіївка, Донецької області про стягнення 477742,24грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 441 858,08грн., пені в розмірі 24007,22грн., 3% річних в розмірі 2818,85грн., інфляційні витрати в розмірі 9058,09грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 17.03.2009р. - 10год. 15хв. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Генеральний договір фінансового лізингу № 313 від 24.03.2008р., лізингову угоду від 24.03.2008р. (додаток № 03-313 до Генерального договору фінансового лізингу), додаткову угоду № 1 від 14.05.2008р., акт приймання-передачі майна від 10.06.2008р., довіреність, претензію за вих.. № 3382 від 19.01.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані штрафні санкції.
Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України - позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Позивач надав до суду уточнення за № 3655 від 16.03.2009р. та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 441 858,08грн., пеню в розмірі 24007,22грн., 3% річних в розмірі 2818,85грн., інфляційні витрати в розмірі 9058,09грн.
Згідно довідки з Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві за № 21-10/1812-1 від 23.03.2009р. відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа за адресою: м-н Сонячний, 11, кв.182, м.Макіївка, Донецької області, 86157.
Представник відповідача письмового відзиву до матеріалів справи не надав, але у судовому засіданні 15.04.2009р. визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (лізингодавець) та Приватним підприємством «АБЗ» (лізингоодержувач) були укладені Генеральний договір фінансового лізингу за № 313 від 24.03.2008р. та Лізингова угода від 24.03.2008р. (додаток № 03-313 до Генерального договору фінансового лізингу), яка є невід'ємною частиною Генерального договору фінансового лізингу.
Згідно лізингової угоди від 24.03.2008р. позивач передав відповідачу у користування (лізинг) десять нових автомобілів FAW CA 3252 за актом приймання-передачі майна від 10.06.2008р. Загальна вартість переданих автомобілів складає 2 950 000,00грн.
Відповідно до ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України та статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723 від 16.12.1997р. за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.1. Генерального договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначено в Лізингових угодах.
Згідно п.3.3. Лізингової угоди від 24.03.2008р. сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно графіку сплати лізингових платежів, який узгоджений сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 14.05.2008р., яка є невід'ємною частиною Лізингової угоди від 24.03.2008р., до графіку сплати лізингових платежів були внесені зміни.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Проте всупереч прийнятих обов'язків, Лізингоодержувач зобов'язання за договорами щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, лізингові платежі сплачує з затримкою, внаслідок чого за період з липня 2008р. по лютий 2009р. виникла заборгованість у розмірі 441 858,08грн.
Позивачем у січні 2009р. на адресу відповідача була направлена претензія за № 3382 з вимогою сплатити наявну заборгованість з лізингових платежів за договором.
Під час розгляду справи між сторонами був підписаний акт звірки розрахунків від 12.03.2009р., який підписаний без заперечень.
Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості за Генеральним договором фінансового лізингу за № 313 від 24.03.2008р., позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 441 858,08грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені в розмірі 24007,22грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:
Згідно п.8.4.1. Генерального договору фінансового лізингу за № 313 від 24.03.2008р. за порушення обов'язку зі своєчасної сплати чергових лізингових платежів та інших платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.
Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2818,85грн. та інфляційних витрат в розмірі 9058,09грн., суд виходить з наступного:
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», розмір 3% річних становить 2818,85грн., розмір інфляційних витрат складає 9058,09грн.
Порядок здійснення розрахунку позивачем перевірений судом та визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.
На підставі ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723 від 16.12.1997р., ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» м.Київ до Приватного підприємства «АБЗ» м.Макіївка, Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 441 858,08грн., пені в розмірі 24007,22грн., 3% річних в розмірі 2818,85грн., інфляційних витрат в розмірі 9058,09грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «АБЗ» м.Макіївка, Донецької області (м-н Сонячний, 11, кв.182, м.Макіївка, Донецької області, 86157; ЄДРПОУ 32866224; п/р 26006040000198 в Макіївській філії АБ «УкрБізнесБанк», МФО 335980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» м.Київ (пров.Балтійський, 20, м.Київ, 04073; ЄДРПОУ 33635277; п/р 26001100000170 в ЗАТ «Кредит Європа Банк», МФО 380366) суму основного боргу в розмірі 441 858,08грн., пеню в розмірі 24007,22грн., 3% річних в розмірі 2818,85грн., інфляційні витрати в розмірі 9058,09грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 4777,42грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.
Рішення підписане 15.04.2009р.
Суддя