09 квітня 2009 р.
№ 14/493-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. -головуючого (доповідача),
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача
Іванюти О.Д.,
відповідача
Гусака О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТзОВ "Сіті Плюс"
на постанову
від 17 грудня 2008 року Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№14/493-07
за позовом
ТзОВ "Сіті Плюс"
до
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"
ВАТ "Херсонський завод карданних валів"
про
стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача та третьої особи про стягнення 54275,61 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.
Заявою від 15 вересня 2008 року позивач змінив підставу позовних вимог та просив суд стягнути 54275,61 грн. вартості безпідставно отриманого майна у вигляді результатів будівельних робіт.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29 вересня 2008 року ВАТ "Херсонський завод карданних валів" виключено з числа відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29 вересня 2008 року (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволений. Стягнуто з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТзОВ "Сіті Плюс" 54275,61 грн. вартості безпідставно набутого майна, 3000 грн. витрат на послуги адвоката, 1502,40 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи, судові витрати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року рішення господарського суду скасоване. В задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТзОВ "Сіті Плюс" просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Херсонською міською радою 09.03.2005 року на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради №188 від 03.03.2005 року ВАТ «Херсонський завод карданних валів»є власником будівлі №26 по вул.Червонопрапорній у м. Херсоні.
2 лютого 2006 року між ВАТ «Херсонський завод карданних валів»та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 178,6 кв.м, розташованих за адресою: м.Херсон, вул.Червонопрапорна, буд. 26.
20 лютого 2006 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»та ТзОВ «Сіті Плюс»було укладено договір підряду №05-у на будівельно-монтажні і ремонтні роботи, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання якісно і в обумовлений термін, в межах договірної вартості виконати своїми силами будівельно-монтажні роботи в приміщеннях відділення філії «Миколаївське регіональне управління»банку «Фінанси та кредит», які знаходяться за адресою: м.Херсон, вул.Червонопрапорна, 26.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору обсяг, характер, вартість робіт, передбачених п.1.1 цього договору, визначається документами, що є невід'ємними частинами цього договору, а саме локальним кошторисом (додаток №1); відомістю ресурсів (додаток № 2); договірною ціною (додаток № 3); схемою приміщень (додаток № 4).
22 березня 2006 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору підряду №05/у, згідно умов якої погодили додатковий обсяг підрядних робіт на загальну суму 51103,50 грн.
Згідно пункту 2.3 вказаного договору після виконання робіт та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник протягом 3-х банківських днів перераховує платіжним дорученням на рахунок підрядника вартість фактично виконаних робіт.
На виконання умов укладеного договору та додаткової угоди позивач провів ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 189296,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.
Вартість підрядних робіт в сумі 54275,61 грн. відповідачем сплачена не була.
Як правильно встановлено судом, обсяг робіт, який позивач як підрядник мав виконати за договором підряду від 20 лютого 2006 року визначався сторонами кошторисом, договірною ціною та безпосередньо додатковою угодою від 22 березня 2006 року.
Згідно ч.1 ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч.4 ст.844 Цивільного кодексу України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд правильно встановив, що роботи, зафіксовані в акті №18-2-1КБ 2 за травень 2006 року на суму 4038 грн., акті №39-2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 30361,26 грн., акті № 40-2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 8275,85 грн., акті №41-2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 8428,90 грн., акті №76- 2-1 КБ2 за травень 2006 року на суму 3171,60 грн. сторонами в межах укладеного договору підряду від 20.02.2006 року не погоджувалися. Належних доказів звернення до замовника за погодженням, його повідомлення про перевищення кошторису позивачем суду надано не було.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №196 від 27.06.2008 року підтверджено, що підрядні роботи, зазначені у спірних актах №18-2-1КБ 2 за травень 2006 року на суму 4038 грн., акті № 39- 2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 30361,26 грн., акті № 40-2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 8275,85 грн., акті №41-2-1 КБ 2 за травень 2006 року на суму 8428,90 грн., акті №76-2-1 КБ2 за травень 2006 року на суму 3171,60 грн. фактично виконані.
Позивач, заявою від 15 вересня 2008 року змінивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача вартість фактично виконаних підрядних робіт в сумі 54275,61 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог закону, вірно дійшов висновку про визнання необгрунтованими вимог позивача щодо стягнення вартості фактично виконаних поза межами договору підрядних робіт на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України та скасував рішення місцевого господарського суду, відмовивши в задоволенні позову.
Крім того, апеляційним господарським судом правильно встановлено, що місцевий господарський суд неправомірно виключив з числа відповідачів ВАТ «Херсонський завод карданних валів»та залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки статтею 24 ГПК України врегульований порядок залучення до справи іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача та не передбачає такої процесуальної дії як виключення з числа відповідачів.
При прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну постанову, яку необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Сіті Плюс" - без задоволення.
Головуючий Дерепа В.І.
С у д д і: Грек Б.М.
Стратієнко Л.В.