Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
19.03.2009
Справа №2-29/1011-2009
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»,(фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040; юридична адреса: вул. Ямська, 28А, м. Київ; 03038).
До відповідача - Фермерського господарства «Деметра», (пров. Спортивний, 1, с. Завітне, Совєтський район, АР Крим, 97223).
Про стягнення 55875,00 грн.
Суддя О.І. Башилашвили
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Леміш Р.Г. - представник, довіреність від 17.03.2009р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулось з позовною заявою у господарський суд АР Крим до відповідача - Фермерського господарства «Деметра» про стягнення заборгованості в сумі 47172,26 грн., пені в сумі 2419,36 грн., 3% річних в сумі 301,86 грн., індексу інфляції в сумі 1423,74 грн. штрафу в сумі 2358,62 грн., збитків в сумі 2200,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач у відзиві на позов, позовні вимоги визнав частково в сумі 53675,84 грн., в частині позивних вимог про стягнення збитків в сумі 2200,00 грн. відповідач заперечує, посилається на те, що ці витрати позивача не є витрати на послуги адвоката, тому не можуть бути віднесенні до судових витрат.
Крім того, відповідач просить суд, розстрочити виконання рішення в частині визнаних позовних вимог, у зв'язку з сезонністю господарства, тяжким фінансовим становищем, ростом цін на паливно-мастильні матеріали.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідач, суд -
встановив:
20 серпня 2008 року між ТОВ «Тридента Агро" та ФГ «Деметра» був укладений договір купівлі-продажу №29/08 (а.с. 19).
Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних, що є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Згідно з п. 2.2. даного договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.
Пункт 3.1.передбачає, що товар може передаватися покупцю партіями.
Відповідно до даних пунктів договору та видаткової накладної, виписаної в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 33302,10 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-АК00103 від 20.08.2008 року та довіреністю №20/08/08 від 20.08.2008 року (а.с. 22-23).
Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в п.2.1. договору.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк 5 робочих днів з моменту підписання даного договору; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 грудня 2008 року.
Суд встановив, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.
Суд встановив, що заборгованість відповідача станом на 30.09.2008 року склала у розмірі 33 302,10 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
В строк до 01 грудня 2008 року, відповідач інших платежів для сплати залишку боргу не здійснив, а також не вчинив інших форм, не заборонених чинним законодавством України, щодо зменшення (та/або погашення) існуючого розміру основного боргу.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідачу згідно із умовами договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості товару. Кінцевою датою проведення розрахунку за отриманий товар є 01 грудня 2008 року. Проте, відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.
У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Додатку №1 до договору (а.с. 20) передбачена прив'язка до курсу долара США при розрахунках за договором. На день підписання договору та додатку №1 до нього, сторони зазначили, вартість 1-го долара США встановлює - 4,85 грн./дол. США.
Як вказано в примітці до даного додатку, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А1/А2)*В, де: S - ціна на момент оплати; В- ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Відповідно до листа Національного банку України від 01.12.2008р., офіційний курс долара США до гривні станом на 01 грудня 2008 року становив - 6,87 грн.
Враховуючи вказану формули та курс Національного банку України, позивачем станом на 01.12.2008р. розрахована заборгованість в сумі - 47 172,26 грн. (S = (6,87 грн./дол. / 4,85 грн./дол.) х 33 302,10 грн. (ціна, що підлягала сплаті до 01.12.2008р.) = 47 172,26 грн.
Згідно п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Позивачем розрахована пеня в сумі 2 419,36 грн. (а.с. 13).
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних розрахована позивачем в сумі 301,86 грн. (а.с. 14).
Збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції розраховані позивачем в сумі 1423,74 грн. (а.с. 15).
Відповідно до п. 8.4. договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.
Сума штрафу розрахована позивачем в сумі 2358, 62 грн. із застосуванням 5% а не 15%, як передбачено договором (47 172,26 грн. х 5% = 2 358,62 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 47172,26 грн., пені в сумі 2419,36 грн., 3% річних в сумі 301,86 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1423,74 грн. та штрафу в сумі 2358,62 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 2200,00 грн. то суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступного.
В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на пункт 8.5. договору, яким передбачено, що покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору.
Відповідно до п.2 ст.232 ГК України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.
Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.
Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право відшкодування завданих збитків.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Суб'єктом є боржник; об'єктом-правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою відношення особи до своєї противоправної поведінки та її наслідків.
Позивач посилається на те, що він поніс додаткові витрати в розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України, оскільки він поніс збитки у вигляді додаткових витрат у розмірі 2 200, грн. згідно договору №50/02/09 від 09 лютого 2009 року, які були сплачені ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» за здійснення комплексу дій щодо стягнення із відповідача заборгованості.
Отже, внаслідок наявності прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар та зверненням позивача з вини відповідача за юридичною допомогою до ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» для підготування позовної заяви до суду за договором №50/02/09 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 09 лютого 2009 року (акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 09.02.2009р.; акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 16.02.2009 року.; платіжне доручення №468 від 12.02.2009 року про сплату позивачем 2 200,00 грн.) на думку позивача має місце спричиненням йому відповідачем реальних збитків на суму 2 200 грн.
Однак суд не може погодитися з тим, що витрати позивача в сумі 2200,00 грн. на юридичну допомогу є збитками, оскільки ці витрати позивача безпосередньо пов'язані з реалізацією його процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, тому ці витрати слід відносити до судових витрат, які повинні відшкодовуватися в порядку ст. 49 ГПК України та їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.
Аналогічну позицію виклав Вищій господарський суд України в інформаційному листі від 18.03.2008р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».
При цьому суд враховує, що позивач не просить суд стягнути з відповідач кошти в 2 200,00 грн. у складі судових витрат.
За викладених обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 53675,84 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю у справі належних доказів наявності обставини, що ускладнять виконання рішення у цій справі або зроблять його виконання неможливим.
Витрати позивача по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача, пропорційно задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, 75, ст.82 - 84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Деметра», (пров. Спортивний, 1, с. Завітне, Совєтський район, АР Крим, 97223, код в ЄДРПО України 24025921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», (фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040; юридична адреса: вул. Ямська, 28А, м. Київ; 03038, код в ЄДРПО України 25591321) заборгованість в сумі 47172,26 грн.; пеню в сумі 2419,36 грн.; 3% річних в сумі 301,86 грн.; збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1423,74 грн.; штраф в сумі 2358,62 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 536,75 грн., витрата на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,35 грн.
3. В іншій частині, в задоволенні позову - відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», (фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040; юридична адреса: вул. Ямська, 28А, м. Київ; 03038, код в ЄДРПО України 25591321) надмірно сплачене платіжним дорученням № 457 від 12.02.2009р. державне мито в сумі 8,25 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.