Справа № 461/2-616/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.
Провадження № 22-ц/783/4403/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
Категорія:30
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючий суддя Шумська Н.Л.
судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.
секретар Березюк О.З.
особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, пр-к. ОСОБА_4, пр-к. ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ЛКП «Цитадель-Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ЛКП «Цитадель-Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 3325, 00 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 вартість судової будівельно-технічної експертизи в сумі 1032, 00 грн. 89, 16 грн. витрат пов»язаних із явкою в суд, 1200 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір в сумі 158, 30 та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; в задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні відшкодування моральної шкоди завданої залиттям квартири протягом 2010-2012 років. Зокрема зазначає, що безвідповідальність та бездіяльність власниці АДРЕСА_1 ОСОБА_6 з приведення у належний стан внутрішньо квартирної розводки води та сантехнічного обладнання у своїй квартирі, протидія комісіям ЛКП «Цитадель-Центр» з проведення обстежень та виявленню причин затоплень, викликало затоплення. Все це призводило до нервових стресів та душевних страждань, які зазнав позивач у зв»язку із протиправною поведінкою відповідача щодо ОСОБА_2, членів його сім»ї, близьких родичів, порушувало та докорінно змінювало сімейні, особисті та професійні плани та перспективи, призводило до недостатнього спілкування з членами сім»ї і близькими родичами, так як ОСОБА_2 та його дружина були не в змозі приділяти їм належну увагу. Моральні страждання, які поніс позивач підтверджуються документами, свідченнями та іншими матеріалами справи. Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 березня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставин справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч.2ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим, на підставі ч.3ст.213 ЦПК України, є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з»ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом першої інстанції не дотримано вимог ст.212, 213,214 ЦПК, допущено порушення норм процесуального та матеріального права, з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 08.06.2010 року з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. З врахування останніх уточнень просив стягнути з відповідачів майнову шкоду у розмірі 6119, 78 та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. Правовими підставами позову вказує ст.ст. 15,16, 22, 23, 1166, 1167 ЦП України.
Встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно реєстраційного посвідчення та технічного паспорта квартира АДРЕСА_2 у м.Львові. Як вбачається із матеріалів справи 12.04.2010 року, 29.04.2010 року, 27.05.2010 року, 27.05.2010 року, 31.05.2010 року, 14.06.2012 року та 15.05.2012 року відбулися залиття квартири позивача, що підтверджується актами комісії по експлуатації житлового фонду ЛКП «Цитадель-Центр». Як вбачається із актів комісії по експлуатації житлового фонду ЛКП «Цитадель-Центр» залиття квартири ОСОБА_2 відбулося внаслідок дій відповідачів, зокрема незадовільного стану внутрішньої квартирної розводки води та експлуатації сантехнічного обладнання.
Висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди обґрунтовані, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума фактичного понесених позивачем збитків, які становлять 3 325, 00 грн., що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 11 травня 2012 року (а.с. 108-115). Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Однак із рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди колегія суддів погодитися не може.
Згідно роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен був з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Однак, ці обставини судом першої інстанції встановлено не було.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Однак відповідач не довів належними та допустими доказами заподіяння моральної шкоди іншою особою.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який зазначає, які моральні страждання та у зв»язку із чим він поніс та чим обґрунтовується розмір компенсації. Наведені докази підтверджуються документами, свідченнями та іншими матеріалами справи, вказують на наявність всіх загальних умов відповідальності за завдану моральну шкоду.
Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції з»ясував, що судом першої інстанції не враховані всі факти, які входять до предмета доказування, обставини, якими мотивовано рішення не підтверджуються належними та допустимими доказами та недоведені, висновки суду не відповідають встановлених фактам, неправильно застосовано матеріальний закон.
Таким чином, апеляційний суд згідно ч.1ст.309 ЦПК, знаходить підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в відшкодуванні моральної шкоди як такого, що ухвалено без повного з»ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів моральної шкоди, визначивши її розмір з врахуванням повторності залиття, тривалості незручностей пов»язаних з залиттям, вимушених змін у щоденному житті та порушення стосунків з оточуючими людьми, - в сумі 3 000 грн.
Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 березня 2013 року скасувати в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 3000 грн. моральної шкоди.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л. Шумська
Судді Л.Б. Струс
М.М. Шандра