Справа № 427/7541/13-к
Провадження № 1-кп/427/452/13
25.10.2013 року
Свердловський міській суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Пархоменко Є.В.,
за участю прокурора Кузьменко Г.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013030340002939 15.08.2013р. за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Свердловська Луганської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, невійськовозобов'язаного, не одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, судимого 09.02.2011р. Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст.164 ч.1, 307 ч.2, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, який проживає в АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 ч.2 КК України, -
ОСОБА_1, будучі раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, судимість за яке у встановленому законом порядку не погашена, продовжує не сплачувати аліменти, які на підставі рішення Свердловського міського суду Луганської області від 17.07.2000р. зобов'язаний виплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.07.2000р. і до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання доньки, що виразилося в ігноруванні неодноразових попереджень державного виконавця про необхідність працевлаштування та погашення заборгованості по аліментам, яка у період з 31.01.2013р. по 02.09.2013р. склала 9099,75 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що після припинення роботи з 02.01.2013р. в ВП «Ш.Свердловське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» в якості гірничого робітника очисного забою у зв'язку не проходженням щомісячного медичного обстеження, він більше на роботу не працевлаштовувався, з приводу чого виникла заборгованість по сплаті аліментів, які на теперішній час також не має фінансової можливості сплачувати, оскільки не працевлаштований, після звернення до центру з працевлаштування у вересні 2013р. також місце роботи собі не підібрав, та у зв'язку з обранням відносно нього судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 06.09.2013р. продовжує не працювати. Після розірвання шлюбу з потерпілою у справі з дитиною ніяких відносин не підтримує, у її вихованні участі не приймає, за клопотанням потерпілої з донькою не спілкується, на своєму утриманні має ще двох неповнолітніх дітей від повторного шлюбу, та на теперішній час приймає заходи щодо працевлаштування. У зв'язку із відсутністю грошових коштів останній час проживає із своєю матір'ю, яка отримує пенсію за віком та утримає його. Групи інвалідності не має та до центру зайнятості населення на облік як безробітний не ставав. Має намір після працевлаштування стабільно сплачувати аліменти та погасити виниклу заборгованість. У вчиненому кримінальному правопорушенні розкаюється, просить суворо не карати.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена поясненнями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 практично з моменту винесення вироку у 2011 році аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 не платить, матеріально її не утримує, добровільної допомоги на утримання дитини не надає, при цьому, має задовільний стан здоров'я і можливість сплачувати аліменти, у вихованні дитини за її вимогою участі не приймає. Після працевлаштування ним погашено раніше виниклу заборгованість по сплаті аліментів, однак з лютого 2013р. він знов припинив сплачувати аліменти, з приводу чого в квітні 2013р. вона зателефонувала до нього, та він повідомив про своє наступне працевлаштування та погашення виниклої заборгованості. Оскільки до серпня 2013р. більше ніяких переказів аліментів не було вона звернулася до відділу державної виконавчої служби, а потім до міліції з приводу порушення відносно нього кримінального провадження. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 просить не позбавляти обвинуваченого волі, та надати йому можливість працевлаштуватись та виплачувати аліменти, оскільки він крім їх спільної доньки також має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ст.349 ч.3 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, оцінюючи в сукупності здобуті у справі докази, визнає доведеним у судовому засіданні вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення невеликої тяжкості і кваліфікує його дії за ст.164 ч.2 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням аліментів на утримання дитини.
Призначаючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на момент вчинення правопорушення та розгляду справі в суді не працював, групи інвалідності не має, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, той факт, що він вчинив правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком суду, думку потерпілої про застосування до обвинуваченого кримінального покарання без позбавлення його волі. До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, прокурором у відповідності зі ст.338 КПК України в ході судового розгляду не змінено обсяг обвинувачення ОСОБА_1 в частині визнання обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, у вигляді рецидиву кримінального правопорушення, яким відповідно до вимог ст.34 КК України визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне не визнавати в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, рецидив вчиненого кримінального правопорушення, як такий, що обтяжує покарання обвинуваченого. Таким чином, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. У суду також не має правових підстав для визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів повторно, оскільки це є кваліфікуючої ознакою кримінального правопорушення.
Враховуючи, що обвинувачений раніше судимий 09.02.2011р. Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст.164 ч.1, 307 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, та в період іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.71 ч.1 КК України частково приєднати до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. При цьому суд враховує вимоги ст.71 ч.4 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Крім того суд враховує вимоги ст.72 КК України, відповідно до якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки з ізоляцією його від суспільства з призначенням покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, у виді обмеження волі, але не на максимальний строк.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Строк відбування покарання відраховувати з 25.10.2013р. Зараховувати в строк тримання під вартою строк знаходження ОСОБА_1 під вартою з 03.12.2010р. (а.с.134-135 кримінальної справи №1-13/2011) по 09.02.2011р. включно.
При обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні доведена відповідно до ст.194 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам, оскільки обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню на стадії його виконання а також продовжити кримінальне правопорушення.
Цивільний позов у справі не заявлений. Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.368,370,371,374 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, що відповідно до вимог ст.72 КК України відповідає 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком з урахуванням вимог ст.72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Свердловського міського суду Луганської області від 09.02.2011р. у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі і остаточно визначити покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховувати з 25.10.2013р. Взяти засудженого ОСОБА_1 під варту в залі суду. Зараховувати в строк тримання під вартою строк знаходження ОСОБА_1 під вартою з 03.12.2010р. по 09.02.2011р. включно.
Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, в цей же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Головуючий С.Ш.Бабенко