Справа № 372/2783/13-ц
23 жовтня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Радченко С.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Української міської ради, треті особи - реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3, житлово-будівельний кооператив «Енергія», про визнання недійсним і скасування рішення виконавчого комітету, скасування державної реєстрації власності,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про недійсним і скасування рішення виконавчого комітету, скасування державної реєстрації власності, в якій просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 46 від 26 лютого 1996 року в частині оформлення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м., визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2006 року, видане на ім'я ОСОБА_2. Обгрунтовуючи позов позивач посилався на те, що він із відповідачем ОСОБА_2 як подружжя були членами ЖБК , виплатили пай за квартиру, після чого він виїхав за заробітки за кордон, а дружина одноосібно оформила право власності на квартиру лише на своє ім'я.
Під час судового розгляду до участі в справі було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_3 та ЖБК «Енергія».
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на порушення прав позивача на державну реєстрацію права власності на частину квартири, оскільки він був членом кооперативу та спільно вносив пай за квартиру в період шлюбу, перераховував кошти на утримання квартири під час перебування за кордоном.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 проти позову заперечили, посилаючись на те, що вимогами позову буде порушено право відповідача як співвласника квартири щодо державної реєстрації частки у власності.
Представник відповідача виконкому Української міськради Шевель С.М. проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позову, можливе порушення прав інших власників кооперативних квартир в декількох будинках, зазначених у оскаржуваному рішенні.
Третя особа ОСОБА_3 проти позову заперечив, посилаючись на обіцянки позивача залишити квартиру йому та тривалий час непроживання відповідача у квартирі.
Представник третьої особи ЖБК «Енергія» Трухан Г.Л. проти позову заперечив, посилаючись на тривалий час не проживання позивача у спірній квартирі.
Представник третьої особи реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши відповідача, представників сторін, третю особу, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.09.1985 року по 17.03.2005 року, мають сина ОСОБА_3, що визнається сторонами, підтверджується судовими рішеннями, паспортом та іншими матеріалами справи.
29.10.1993 року вказані особи отримали ордер на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 в місті Українка Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були членами ЖБК «Енергія» та повністю сплатили пай за цю квартиру, що підтверджується судовими рішеннями та визнається сторонами.
Рішенням виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 46 від 26 лютого 1996 року «Про оформлення права особистої власності на кооперативні квартири» було надано дозвіл Обухівському бюро технічної інвентаризації оформити право особистої власності громадян, які проживають в кооперативних будинках в м.Українка по Дніпровському проспекту будинки № 19,21а, по площі Радянській №8, №10, по вулиці Сосновій №4, що підтверджується копією рішення.
З 1999 року позивач у спірній квартирі не проживав, оскільки перебував за межами України, працював та лікувався у Іспанії, що підтверджується судовими рішеннями, формою 16, медичними довідками, квитанціями про грошові перекази та визнається сторонами.
14 грудня 2006 року Українською міською радою було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, який засвідчено одноосібне право власності ОСОБА_2 на всю квартиру АДРЕСА_1, при цьому підставою для видачі свідоцтва вказано рішення виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 46 від 26 лютого 1996 року, що підтверджується копією свідоцтва.
На підставі зазначеного свідоцтва було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цілу квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
При надані правової оцінки позовним вимогам суд приймає до уваги наступне.
Згідно ч.3 ст.384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
На час виникнення спірних правовідносин, на час сплати подружжям пайового внеску за кооперативну квартиру діяв Закон України «Про власність», відповідно до статтей 15,17 якого позивач ОСОБА_1 нарівні з іншими членами сім'ї набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки приймав участь у повній сплаті пайового внеску за цю квартиру.
Питання про виключення позивача ОСОБА_1 із членів ЖБК «Енергія» у порядку, передбаченому ст.ст. 147,149 ЖК України, п.п.2,3 розділу ІУ статуту кооперативу - загальними зборами кооперативу ніколи не вирішувалось, що визнається сторонами та підтверджується судовими рішеннями та іншими матеріалами справи.
Достатні правові та фактичні підстави для оформлення права власності відповідача ОСОБА_2 на цілу квартиру, а не на частку у цій квартирі, судом не встановлено, відповідачами відсутність таких підстав не заперечена, при цьому відповідач ОСОБА_2 посилалась у своїх запереченнях на позов лише на ту обставину, що через задоволення позовних вимог вона буде вимушена понести додаткові витрати на оформлення своєї частки у власності на квартиру, тобто на обставини, які не спростовують доводів позову про неправомірність набуття нею права власності на всю квартиру.
За таких обставин видача свідоцтва про права власності та державна реєстрація права власності на цілу квартиру лише за відповідачем ОСОБА_2 суперечить закону, порушує права та законні інтереси позивача як співвласника нерухомого майна, та вчинено за відсутності достатніх правових підстав.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Враховуючи вимоги ст.ст. 47, 48 Конституції України, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», суд вбачає порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту, вимоги позову ґрунтуються на законі та узгоджуються із матеріалами справи.
Однак оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів, суд вважає необґрунтованими одночасні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконкому міськради, оскільки вони мають різних правовий зміст та різні правові наслідки, тому не можуть застосовуватись спільно. Крім того, позивачем некоректно викладено відповідну позовну вимогу, оскільки вона дещо не відповідає дійсному змісту оскаржуваного рішення. Також суд вважає необґрунтованими заперечення відповідачів щодо цієї позовної вимоги, оскільки вона стосується виключно рішення органу місцевого самоврядування в тій частині, які стала підставою для видачі оспорюваного свідоцтва про права власності на нерухоме майно, а не інших мешканців кооперативних будинків, права яких не зачіпаються розглядом меж наявних у цій справі позовних вимог. Враховуючи фактичні обставини справи суд вважає достатнім і обґрунтованим способом захисту прав позивача саме визнання недійсним рішення виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 46 від 26 лютого 1996 року «Про оформлення права особистої власності на кооперативні квартири» в частині надання дозволу Обухівському бюро технічної інвентаризації оформити право особистої власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Іншу частину відповідної позовної вимоги суд вважає необґрунтованою, недоведеною, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інші позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_2 є похідними від задоволеної судом вимоги щодо оскаржуваного рішення виконкому міськради, повинні бути задоволені для забезпечення судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача як співвласника квартири.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими що узгоджуються із наявними у справі доказами лише частково, а заперечення відповідачів проти позову суд вважає необґрунтованими і недоведеними.
Правова оцінка вимогам позову про поновлення строку позовної давності не надається, оскільки відповідачами чи іншими особами не заявлялось про застосування наслідків спливу позовної давності.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 316, 321, 325, 328, 346, 355, 379, 384, 386, 393 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 46 від 26 лютого 1996 року «Про оформлення права особистої власності на кооперативні квартири» в частині надання дозволу Обухівському бюро технічної інвентаризації оформити право особистої власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2006 року Українською міською радою ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_1.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_1 загальною площею 54,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.В.Кравченко