Справа № 358/1014/13-ц Провадження № 2/358/358/13
23 жовтня 2013 року Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарях Годжаєвій З.Ф., Кліванської О.М., за участю представника позивача Лебедєва О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ОСОБА_3 про визнання договорів поруки недійсними,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» ( далі по тексту - позивач) звернувшись до суду з позовом, просить:
-визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року ( далі-Договір №1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» (далі-відповідач 2) та ОСОБА_2 (далі-відповідач 1) відносно виконання позивачем грошового зобов'язання перед відповідачем 2 в сумі 556313,67 грн.;
- визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року ( далі - Договір №2), укладений між відповідачем 2 та ОСОБА_3 (далі-відповідач 3) відносно виконання позивачем грошового зобов'язання перед відповідачем 2 по видатковій накладній № 468 від 20.12.2011 року в сумі 556313,67 грн.;
- визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року ( далі-Договір №3), укладений між відповідачем 2 та відповідачем 3 відносно виконання позивачем грошового зобов'язання перед відповідачем 2 за договором № 28/10/к від 28.10.2011 року в сумі 595000 грн.;
- судові витрати покласти на відповідачів 1-3.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2011 році між позивачем і відповідачем 2 існували господарські відносин, які виникли на підставі виконання договорів поставки та купівлі-продажу засобів рослин, насіння та сільськогосподарської продукції. Виконання договірних зобов'язань та взаємних розрахунків проводились безпосередньо позивачем і відповідачем 2 без будь-яких третіх осіб в якості поручителів. Станом на 22.12.2011 року всі взаємні грошові зобов'язання між позивачем і відповідачем 2 були повністю виконанні, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами та укладеними угодами про взаємозалік однорідних вимог в поряду ст. 601 ЦК України.
03.03.2012 року Господарським судом Київської області відносно відповідача 2 порушено справу про банкрутство, а 13.03.2013 року призначено арбітражним керуючим ОСОБА_4.
Про те, що 28.03.2012 року було укладено Договора поруки №1-№3, позивач дізнався лише після того, як отримав ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 29.05.2013 року та від 02.08.2013 року про відкриття проваджень по справам № 2/237/981/13 та № 2/237/1742/13 за позовом відповідача 2 до позивача, відповідача 1 та відповідача 3 про стягнення заборгованості.
Позивач вважає вказані Договора поруки № 1-№ 3 недійсними по наступним підставам:
-враховуючи те, що станом на 22.12.2011 року у позивача була відсутня дебіторська заборгованість перед відповідачем 2, тому Договора поруки №1-№3 від 28.03.20012 року не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, оскільки на момент укладення цих договорів позивач не мав перед відповідачем 2 будь-яких зобов'язань і тому законних підстав на укладення Договорів поруки № 1-№3 не було;
- в зв'язку з тим, що в Договорах поруки №1-№3 зазначено, що поручителі ( відповідач 1 та відповідач 3) діють « на вимогу розпорядника майна ТОА «Агро-Богуславщина» ОСОБА_4», тому необхідно вважати, що під час укладення вищевказаних договорів поруки від 28.03.2011 року відповідач 1 та відповідач 3 діяли не добровільно, а під тиском на їх волевиявлення з боку ОСОБА_4
Крім того, позивач не звертався до жодного з вищевказаних громадян ( відповідача 1 та відповідача 3) з проханням виступити поручителями по своїх зобов'язаннях перед відповідачем 2, а також відсутній будь-який зв'язок між позивачем та відповідачем 1 і відповідачем 3.
В судовому засіданні представник позивача Лебедєв О.В позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на вищевказані обставини. Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, натомість звернувся до суду із заявою в якій зазначив, що він не пам'ятає чи підписував договір поруки від 28.03.2012 року, також не пам'ятає другого поручителя ОСОБА_3, можливо це був один із бувших працівників ТОВ «Агро Богуславщина». Вважає, що договора поруки є недійсними. Просив розглянути справу без його участі.
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» явку представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток та оголошенням в ЗМІ ( а.с. 71, 72, 168, 169, 172, 174, 175, 180). Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач 3 - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, заперечення на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток та оголошення в ЗМІ ( а.с. 71, 168, 169, 171, 173, 176, 179). Про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 березня 2012 року було складено три договора поруки, сторонами яких: є відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», як кредитора та відповідач 1 і відповідач 3 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як поручителів по виконанню грошових зобов'язань, що виникли з видаткової накладної № 468 від 20.12.2011 року в сумі 556313, 67 грн. та договору поставки № 28/10/к від 28.10.2011 року в сумі 595000 грн.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
В силу ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем надано суду належні та достовірні докази на підтвердження того, що вищевказані Договора поруки № 1-№3 є недійсними, оскільки на момент їх укладення, тобто станом на 28.03.2012 року позивач не мав ніяких грошових зобов'язань перед відповідачем-2, що підтверджується:
-реєстром видаткових накладних ТОВ «Агро-Богуславщина» за 2011 рік ( а.с. 84), копією видаткової накладної № 468 від 20.12.2011 року ( а.с. 142), копіями листів ТОВ «Агроскоп Україна» та ТОВ «Русава-К» від 30.09.2013 року ( а.с. 143, 144), згідно яких вбачається, що позивач - ТОВ «Агроскоп Україна» не мав перед відповідачем 2 - ТОВ «Агро- Богуславщина» грошового зобов'язання, про яке зазначено в Договорі поруки № 1 та в Договорі поруки № 2, оскільки у відповідності до накладної № 468 від 20.12.2011 року відповідач 2 здійснив поставку 397400 кг. кукурудзи на суму 556313,67 грн. на користь ТОВ «Русава-К», а не позивачу - ТОВ «Агроскоп Україна»;
-копією договору № 28/10/к від 28.10.2011 року, копією видаткової накладної № 341 від 28.10.2011 року, згідно який вбачається, що ТОВ «Агро-Богуславщина» здійснило поставку 350 тон кукурудзи на загальну суму 595000 грн., а ТОВ «Агроскоп Україна» прийняв даний товар ( а.с. 115-118). Копіями трьох видаткових накладних від 16.11.2011 року та копією довіреності № 317 від 16.11.2011 року, згідно яких вбачається, що ТОВ «Агроскоп Україна» повернуло 1000 тон кукурудзи на загальну суму 1700000 грн., а ТОВ «Агро-Богуславщина» отримало даний товар без будь-яких претензій та застережень (а.с.119-122). Таким чином, вбачається, що станом на 28.03.2012 року, тобто на момент укладення Договору поруки №3, позивач - ТОВ «Агроскоп Україна» не мав перед відповідачем 2 - ТОВ «Агро- Богуславщина» грошового зобов'язання, про яке зазначено в Договорі поруки № 3, оскільки 350 тон кукурудзи на загальну суму 595000 грн. була повернута поставщику через не якість зерна;
-копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.12.2011 року ( а.с. 89) вбачається, що існує сальдо на користь ТОВ «Агроскоп Україна» у розмірі 2397181,47 грн., копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.12.2011 року ( а.с. 90) вбачається, що існує сальдо на користь ТОВ «Агро-Богуславщина» у розмірі 2397181,47 грн., копією угоди про зарахування зустрічних однорвідних вимог від 22.12.2011 року ( а.с.88) вбачається про відсутність заборгованості між сторонами цього договору, оскільки відбулось зарахування зустрічних однорвідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України. Таким чином, на момент укладення трьох Договірів поруки № 1-№3, тобто станом на 28.03.2012 року позивач не мав ніяких грошових зобов'язань перед відповідачем-2.
Крім того, суд приймає до уваги, що в Договорі поруки № 1 взагалі не зазначено на підстві чого виникло горошове зобов'язання позивача перед відповідачем 2. В договорі поруки № 2 зазначено, що грошове зобов'язання виникло на підставі видаткової накладної № 468 від 20.12.2011 року. Проте, відповідач 2 не надав суду для огляду даний документ. Сама по собі видаткова накладна не може вважатись належним доказом про виникнення зобов'язань, оскільки до даного бухгалтерського документу необхідно ще мати доручення, товаро-транспортну накладну, шляховий лист, договір поставки або договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.
Враховуючи те, що відповідачем 2 не надано належних та достовірних доказів про те, що станом на 28.03.2012 року позивач є боржником перед відповідачем 2, тому відсутні законі підстави для забезпечення виконання зобов'язань у вигляді укладення Договорів поруки №1-№3, внаслідок чого слід визнати дані договора недійсними на підставі ч.5 ст. 203, ч.2 ст. 548 ЦК України.
Також, необхідно врахувати, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).
Отже, як така, порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При цьому, ст. 557 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.
Тобто, вимогами чинного законодавства передбачено, що по договору поруки боржник та поручитель повинні діяти погоджено, враховуючи інтереси один одного.
Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов'язані, а саме: зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.
Частиною 2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Отже, природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, та і поручителя.
Враховуючи, що оспорювані договора поруки від 28.03.2012 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та відсутність згоди боржника (позивача) на укладення цих договорів, суд вважає за необхідне визнати ці договра недійсними у відповідності до ч. 1, ч.5 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Не дивлячись на те, що з позивачем не погоджувались істотні умови Договорів поруки №1-№3 від 28.03.2012 року та не було отримано згоди на їх укладення, в цих договорах не зазначено:
- чи в повному, чи частковому обсязі поручителі відповідають перед кредитором за невиконання основного зобов'язання боржником;
- на підставі якої дійсної вимоги кредитора до боржника виникло зобов'язання і чим це підтверджується;
- коли виникли зобов'язання, при яких умовах і в які строки необхідно їх виконати;
- чи були поручителі ознайомлені з підставами виникнення основного зобов'язання і чи згідні вони з їх виконанням;
- які передбачені наслідки, в разі виконання зобов'язання поручителем перед кредитором замість боржника;
- в які строки кредитор зобов'язаний передати поручителю документи, що підтверджують дійсні вимоги до боржника в разі виконання зобов'язань поручителем;
- адреса та банківські реквізити боржника;
- на яких підставах припиняється порука;
- як вирішується розгляд спорів між кредитором, боржником та поручителем.
Крім того, судом встановлено, що Договір поруки №1 від 28.03.2012 року (а.с. 80), що був укладений на виконання начебто грошового зобов'язання у сумі 556313,67 грн. та підписаний з одного боку ОСОБА_2, як кредитором, тобто як керівником ТОВ «Агро-Богуславщина», а з другого боку, також ОСОБА_2, як поручителем - фізичною особою, що грубо суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства. На підставі викладеного, необхідно визнати Договора поруки №1-№3 недійсними на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З положень ч. 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що загальною вимогою дотримання якої необхідно для дійсності правочину є вільне волевиявлення учасника правочину та відповідність його внутрішній волі.
В якості підстави для визнання спірних договорів поруки від 28.03.2012 року недійсними представник позивач посилається на те, що поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали ці договора проти власної волі під тиском з боку розпорядника майна ТОВ «Агро-Богуславщина» ОСОБА_4
В ході розгляду справи представником позивача було доведено факт вчинення психологічного тиску на поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в договорах поруки безпосередньо зазначено, що кожен із них діє « на вимогу розпорядника майна ТОВ «Агро-Богуславщина» ОСОБА_4» ( а.с. 80, 81, 114). Твердження представника позивача ніким не спростовані, тому є правдивими. Крім того, відповідачами відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували їх заперечення проти цих тверджень.
Крім того, необхідно врахувати, що коли сторони угоди за взаємною згодою бажають забезпечити виконання зобов'язань, то договір поруки укладається одночасно з договором з умов якого передбачено виконання основного зобов'язання. В нашому випадку, Договора поруки № 1-№3 були укладенні через декілька місяців після того, як начебто виникли зобов'язання у позивача перед відповідачем 2.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність вільного волевиявлення поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3А на укладення спірних Договорів поруки № 1-№3 від 28.03.2012 року.
Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 230 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 203, 215, 216, 231, 509, 553, 554, 556, 557, 626, 638, 640 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ОСОБА_3 про визнання договорів поруки недійсними - задовольнити.
Визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ОСОБА_2 відносно виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» в сумі 556313,67 грн. з моменту його укладення.
Визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ОСОБА_3 відносно виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», яке виникло по видатковій накладній № 468 від 20.12.2011 року в сумі 556313,67 грн. з моменту його укладення.
Визнати недійсним договір поруки від 28.03.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ОСОБА_3 відносно виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», яке виникло за договором № 28/10/к від 28.10.2011 року в сумі 595000 грн. з моменту його укладення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» (Київська область, Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна,1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» (п/р 26006010027535 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023, код за ЄДРПОУ 32154038, м. Київ, вул. Солом'янська,5 кім. 415) витрати по сплаті судового збору у розмірі 230 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення або отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 28.10.2013 року.
Головуючий: суддя В. М. Корбут