Справа № 473/3214/13-к
іменем України
"09" вересня 2013 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - Зубар Н.Б.,
при секретарі - Алдушиній І.Я.,
за участю прокурора - Луценко С.В.,
захисника обвинуваченого за призначенням - ОСОБА_1,
захисника обвинуваченого за угодою - ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська кримінальне провадження №12013160190001214 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, освіта середня, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше судимого: 30.08.2012 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до 40 годин громадських робіт, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
09.05.2013 року близько 04 год. 00 хв. в м.Вознесенську Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим 30.08.2012 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до 40 годин громадських робіт, повторно, з корисних мотивів, з метою вчинення крадіжки особистого майна прибув до домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване по АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу з території подвір'я таємно викрав трьохфазний електричний двигун 220V потужністю 250 Вт, вартістю 240 грн. Незважаючи на те, що виконання злочинного умислу ОСОБА_3 було помічено ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які намагались припинити його незаконні дії, направлені на заволодіння їх майном, шляхом усного звернення до ОСОБА_3, але останній, незважаючи, що його дії стали відомі іншим особам, тобто несуть відкритий характер злочинних дій, не припинив злочинних дій та вжив заходи для втечі з місця події.
Досудовим слідством дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Потерпілим внаслідок зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 цивільний позов заявлено не було.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, щиро розкаювався та пояснив, що він дійсно 09.05.2013 року близько 04 год. 00 хв. в м.Вознесенську Миколаївської області, з корисних мотивів, з метою вчинення крадіжки особистого майна, переліз через паркан домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване по АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу з території подвір'я таємно викрав трьохфазний електричний двигун 220 V потужністю 250 Вт, вартістю 240 грн. Двигун він перекинув через паркан, потім переліз сам. Бачив, що на подвір'я вийшли господарі, які йому щось кричали, проте що саме, він не чув, оскільки гавкали собаки. Він пішов додому, лишивши двигун там, куди він його перекинув, а о 06.00 годині того ж дня, після того, як дружина потерпілого зателефонувала його матері, - він пішов до потерпілого і показав йому те місце, де знаходиться викрадений ним двигун, який потерпілий забрав додому. Вину визнає повністю, у вчиненому щиро кається, просить суд суворо його не карати.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені в порядку ч.3 ст.349 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у судовому засіданні доведено повністю, суд вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, оскільки, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно; перебуває на обліку в психіатричному кабінеті Вознесенської ЦРЛ (діагноз - органічний емоційно-лабільний розлад особистості), проте згідно із актом №305 від 25.06.13 року амбулаторної судово-психіатричної експертизи на момент вчинення правопорушення розумів значення своїх дій та міг керувати ними (не потребує застосування примусових заходів медичного характеру); на обліку в наркологічному кабінеті ЦРЛ - не перебуває; щиро кається у вчиненому злочині; має непогашену судимість за ч.1 ст.185 КК України; відсутність шкоди, завданої злочином та матеріальних претензій з боку потерпілого ОСОБА_4; наявність пом'якшуючих обставин та обтяжуючих обставин, а також те, що злочин, який вчинив ОСОБА_3, в силу ст.12 КК України належить до тяжких злочинів, суд, вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без відбуття покарання, тобто його можливо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. У зв'язку із звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України.
Підстав для обрання більш м'якого або тяжкого покарання обвинуваченому ОСОБА_3, - суд не знаходить.
Цивільний позов по справі відсутній.
Процесуальні витрати та речові докази - по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.349 ч.3, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає всі покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 п.п. 2, 3, 4 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 під час досудового слідства та судового розгляду справи - не обирався і на момент ухвалення вироку суд не вбачає необхідності в його обранні.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а підсудним в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, а саме - потерпілому ОСОБА_4
Суддя
Вознесенського міськрайонного суду підпис Н.Б.Зубар
згідно оригіналу
Суддя: