Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "02" квітня 2009 р.
Справа № 9/1136
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Алексєєва М.В.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" (м. Павлоград Дніпропетровської області)
до Приватного підприємства "Гарантбудінвест" (м. Житомир)
про стягнення 30174,32 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 30174,32 грн. з яких: 26051,07 грн. боргу за отриманий товар, 2975,10 грн. штрафу, 565,26 грн. інфляційних нарахувань та 582,89 грн. 3% річних.
Від позивача на адресу господарського суду надійшло повідомлення в якому просить розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав. Ухвали суду направлені відповідачу, повернені поштовим відділенням з відміткою " за даною адресою організація не знаходиться".
Відповідно до листа Головного управління статистики у Житомирській області №14/10/1181 від 29.12.08р. (а.с.39) станом на 29.12.08р. Приватне підприємство "Гарантбудінвест" (ідентифікаційний код 33463489) значиться за юридичною адресою: м.Житомир, м-н Путятинський,2.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,
На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" (далі - позивач) та Приватним підприємством "Гарантбудінвест" (далі - відповідач), позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 29751,07грн., що підтверджується видатковою накладною № 844 від 08.04.08р. (а.с.9).
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.
Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем 09.09.2008р. на адресу відповідача було направлено претензію №1726 від 28.08.08р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 29751,07 грн.(а.с.8).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач частково провів розрахунки на суму в наслідок чого станом на день розгляду справи сума основного боргу становить 26051,07 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування у сумі 565,26 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 582,89 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.2).
Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2975,10 грн. штрафу, згідно п.10.2 Договору№ 01/03/194, укладеного сторонами 25.03.08р. (а.с.6-7).
Що стосується позовної вимоги в частині стягнення штрафу, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня, штраф) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.
З видаткової накладної №844 від 08.04.08р. , не вбачається, що товар було поставлено на підставі Договору№01/03/194 від 25.03.08р.
Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді штрафу.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 27199,22 грн. з яких: 26051,07 грн борг, 565,26 грн. інфляційних нарахувань та 582,89 грн. 3% річних . В частині стягнення 2975,10грн. штрафу суд відмовляє за необґрунтованістю.
Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарантбудінвест", м. Житомир, м-н Путятинський,2, код ЄДРПОУ 33463489
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград , вул. Терьошкіна,9/2, код ЄДРПОУ 33892784 - 26051,07 грн. боргу, 565,26 грн. інфляційних нарахувань, 582,89 грн. 3% річних, 271,99 грн. державного мита та 106,36 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Алексєєв М.В.
Дата підписання 09.04.09.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам