23.01.2009 Справа № 5/172
За позовом: Мужіївської сільської ради с.Мужієво, Берегівського
району
До відповідача: ЗАТ «Котнар» м.Берегово
За участі 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог:
Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук с.В.Бакта, Берегівського району
Про визнання недійсним договору оренди землі.
Суддя О.С.Йосипчук
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явивя
відповідача: Маргітич В.І. - керівник
3-їособи: представник не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом
Мужіївської сільської Ради с.Мужієво до закритого акціонерного товариства «Котнар» м.Берегово про визнання недійсним договору оренди землі від 23.05.2007р.,
Встановив:
Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним договір оренди землі від 23.05.2007р., згідно з яким Мужіївська селищна Рада надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0681Га за місце розташуванням по вул..Леніна, 274а (насьогодні вул..Ракоці Ференца II) в с.Мужієво, Берегівського району, Закарпатської області .
Даний договір зареєстровано у Берегівському реєстраційному відділі 23.05.2007р. (реєстраційний запис 2120486401-0407070100004).
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 18.08.2008р. по справі №2а-30/08, залишеною в силі Ухваою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р., Рішення Мужіївської сільської ради 7 сесії 5 скликання №44 від 13.11.2006р. «Про виділення та вилучення земельних ділянок», яким земельна ділянка, що є предметом оспореного договору, була вилучена у Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, скасовано.
На думку позивача, скасування рішення огану місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки, яку у послідуючому було передано у користування відповідачу на умовах оренди, робить договір оренди недійсним.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на законність отримання у оренду земельну ділянку, що прилягає до придбаного ним об'єкту нерухомості.
На думку відповідача, отримання земельної ділянки за спірним договором відбулося із дотриманням встановленого законом порядку передачі землі у користування, а її використання є економічно обґрунтованим і доцільним.
Представник позивача у засідання суду не з'явився.
Листом від 15.01.2009р. №8 позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі,або уповноваженого представника.
На повторний виклик суду представник третьої особи у засідання суду нез'явися.
Повний текст рішення складено 30.01.2009р.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,
Суд констатує наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, наводячи підстави задоволення позову, позивач посилається на те, що рішення органу місцевого самоврядування, за яким він вилучив спірну земельну ділянку, було скасовано у судовому порядку.
Таким чином, не оспорюючи договір оренди землі від 23.05.2007р. по суті, позивач стверджує про порушення порядку його укладення, що, відповідно до ст.210 ЗК України, є підставою для визнання такого договору недійсним.
У відповідності до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсною угоди, чи визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування.
Таке правило кореспондується із приписами ст..210 ЗК України, за якою угоди, укладені із порушенням встановленого порядку ренти, купівлі-продажу, дарування, застави визнаються недійсними за рішеням суду.
Отже, факт порушення порядку укладення правочину щодо користування земельною ділянкою, являється законодавчо встановленою підставою для визнання такого правочину недійсним.
Порядок укладення договору оренди землі регламентується спеціальним Законом України «Про оренду землі», зокрема ст..16 цього закону.
У відповідності до ч.2 ст..16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Судовим розглядом справи встановлено, що необхідність орендування спірної земельної ділянки відповідачем викликана тим, що на підставі договору купівлі-продажу №2-296 від 06.02.2007р. відповідачем було придбано не житлові приміщення, загальною площею 2511,3 кв.м., які, власне, розташовані саме на цій території: с.Мужієво, вул..Леніна, 274а (насьогодні Ференці Ракоці II) (згідно із кадастровим планом).
Згідно з п.3 ст..124 ЗК України передача у оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності громадянам, фізичним особам, визначеним ч.2 і ч.3 ст.134 ЗК України, здійснюється у порядку, встановленому ст..123 ЗК України, яка і підлягає застосуванню у спірній ситуації.
Статтею 123 ЗК України встановлено механізм отримання земельної ділянки у користування.
Оцінкою поданих відповідачем матеріалів підтверджується факт укладення спірного договору оренди землі від 23.05.2007р. на підставі Рішення Мужіївської сільської Ради 13 сесії 5 скликання №95 від 22.05.2007р., яке у свою чергу прийняте на підставі Рішення Мужіївської сільської Ради 2 сесії 5 скликання від 16.03.2007р. №80, Висновку Берегівського районного відділення земельних ресурсів від 04.05.2007р. №914, Висновку відділу містобудування та архітектури від 04.05.2007р. №151, Висновку державного управління екології та природніх ресурсів від 14.05.2007р. №336, Висновком Управління культури від 24.04.2007р. №01-11/1493-04, Акту рятівної археологічної служби від 20.04.2007р. №18/07-А.
За таких обставин, оскільки наведені вище акти органу місцевого самоврядування є чинними та відповідають за формою і змістом чинному законодавству, порядок ускладення спірного договору оренди землі від 23.05.2007р. слід визнати таким, що відповідає порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема ст..123 ЗК України.
Тому, зважаючи на вищенаведене, з підстав, обраних позивачем, позов задоволнню не підлягає.
Окремо слід зауважити наступне.
За загальним правилом дія актів органів місцевого самоврядування у часі обмежена моментом набрання ними юридичної сили і моментом її втрати. У окремих випадках дані акти втрачають чинність внаслідок їх відміни (скасування) іншим спеціально призначеним актом.
Як вбачається із матеріалів справи, спірну земельну ділянку у Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук було вилучено на підставі Рішення Мужіївської сільської Ради 7 сесії 5 скликання №44 від 13.11.2006р. Згідно з означеним рішенням було вилучено земельну ділянку по контуру №341 в с.Мужієво по вул..Леніна, 274 і передано до земель запасу Мужіївської сільської Ради, що підтверджується Постановою Берегівського районного суду від 18.08.2008р. по справі №2а-30/08. Таким чином, станом на день прийняття Рішення Мужіївської сільської Ради 13 сесії 5 скликання №95 від 22.05.2007р. та Рішення Мужіївської сільської Ради 2 сесії 5 скликання від 16.03.2007р. №80, орган місцевого самоврядування визначав юридичну долю спірної земельної ділянки на підставі п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст..12 ЗК України.
Згідно з Постановою Берегівського районного суду від 18.08.2008р. по справі №2а-30/08, Рішення Мужіївської сільської Ради 7 сесії 5 скликання №44 від 13.11.2006р. прийняте всупереч ст..149 ч.2 ЗК України, тобто із порушенням порядку вилучення земельних ділянок. Саме на цій підставі Рішення Мужіївської сільської Ради 7 сесії 5 скликання №44 від 13.11.2006р. було скасоване.
У такий спосіб Берегівський районний суд, прийнявши Постанову від 18.08.2008р. по справі №2а-30/08, припинив дію Рішення Мужіївської сільської Ради 7 сесії 5 скликання №44 від 13.11.2006р. та поновив Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук на правах постійного землекористувача станом на 18.11.2008р.,тобто на день винесення Львівським апеляційним адміністративним судом Ухвали про залишення Постанови Берегівського районного суду від 18.08.2008р. по справі №2а-30/08 без змін (п.п.1 п.2 ст.162 та ст..354 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Тому, керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 82-85 ГПК України,
Суд вирішив:
1.У задоволені позову відмовити.
Суддя О.С.Йосипчук