12.01.2009 Справа № 10/216
За позовом Дочірної компанії «Газ України НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород
про стягнення збитків в розмірі 467140,51грн.
за участю третьої особи Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівтепло», м.Мукачево
Суддя І.В.Івашкович
Представники:
від позивача: Рудовський В.О., головний юрисконсульт, довіреність № 192/10 від 26.12.08
від відповідача: Шкурко Р.В., заступник голови правління з юридичних питань, довіреність № 07/333-6 від 26.12.07
Третьої особи -Демчик О.М., юрискодовіреність №13-1/392 від 18.11.08
У судовому засіданні 09.01.2009 оголошувалась перерва до 12.01.09 12 годин 15 хвилин.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України НАК «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород про стягнення збитків в розмірі 467140,51грн.
Позов мотивує тим, що на підставі укладеного з Мукачівським підприємством теплових мереж договору №06/02-959-ТЕ-12 від 15.07.2002р. на постачання природного газу останньому в період з липня по грудень 2002р. здійснено поставку природного газу, що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі природного газу. Зазначає, що при підписанні актів за листопад, грудень 2002р. виникли розбіжності щодо кількості поставленого Покупцю природного газу.
Вказує, що за результатами судового розгляду справи 10/160 господарським судом Закарпатської області було винесено рішення (додано копію), яким визнано правомірним нарахування обсягів газу за спірні місяці листопад, грудень 2002р. за показами наявних у Мукачівського ПТМ приладів обліку газу, а саме, за листопад -1031339 куб.м., за грудень 2002р. -3395091 куб.м.
Окрім того, позивач зазначає, що також рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.05.01 по справі 10/87 встановлено правомірність обліку спожитого природного газу по фактично наявних на котельнях Мукачівського ПТМ приладах обліку .
Позивач вказує на те, що 30.10.2002р. між ДК «Газ України» та ВАТ «Закарпатгаз» було укладено договір №06/02-1634 про надання послуг з транспортування природного газу в 2002р., за умовами якого Замовник (ДК «Газ України») зобов'язався передати у 2002р. в мережі Виконавця (ВАТ «Закарпатгаз»), а Виконавець -здійснити транспортування по системі газопроводів, що знаходяться в його господарському підпорядкуванні, природного газу Замовника для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котельних промислових підприємств, що виробляють теплову енергію для потреб населення та бюджетних установ і організацій (Споживачів).
Посилаючись на додані до позовної заяви акти виконаних робіт по транспортування природного газу та реєстри ВАТ «Закарпатгаз» про споживання природного газу підприємствами Закарпатської області, позивач стверджує, що ДК «Газ України» передано в листопаді, грудні 2002р. в систему газопроводів природний газ 11713663 куб.м. та 20940829 куб.м. природного газу, а відповідно до вказаних реєстрів підприємством -«Мукачівтеплокомуненерго» за договором №06/02-959-ТЕ-12 спожито 1246,175 тис.куб.м. газу в листопаді 2002р. та 5290,766 тис.куб.м. -в грудні 2002р.
Разом з тим, рішенням господарського суду Закарпатської області по справі 10/160 встановлено, що покупцем Мукачівським ПТМ було отримано в листопаді 2002р. природний газ в обсязі 1031339 куб.м., в грудні 2002р. -3395091 куб.м., тобто на 214836 куб.м. -в листопаді, на 1895675 куб.м. -в грудні менше, ніж було виділено ДК «Газ України» для покупця. Зазначає, що дана обставина підтверджується підписаним між ВАТ «Закарпатгаз» та ММКП «Мукачівтепло» актом звірки спожитого газу в розрізі договорів періоду 2002-2003 р.р.
Виходячи з вищевказаних фактичних даних, а також застосовуючи норми ст.306 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що відповідачем було надано послуги з транспортування природного газу неналежним чином, оскільки переданий для транспортування товар частково втрачено та доставлено одержувачу не в повному обсязі.
Посилаючись на те, що ДК «Газ України» не отримано вартість фактично переданого для транспортування покупцю Мукачівському ПТМ та втраченого ВАТ «Закарпатгаз» природного газу, позивач на підставі норм ст.ст. 16, 22, 623 Цивільного кодексу України стверджує про заподіяння йому з вини відповідача збитків в загальному розмірі 467140,51грн., що складає вартість недопоставленого споживачу Мукачівському ПТМ природного газу. Вказує, що відповідно до ст.224 Господарського кодексу України відповідач повинен відшкодувати позивачу у завдані збитки.
Представником позивача в процесі судового розгляду позовні вимоги підтримано в повному обсязі за викладеними у позові мотивами. Посилається також на додаткові обґрунтування позовних вимог, викладені у письмових поясненнях № 31/10-14233 від 16.12.08.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що фактично предметом заявлених вимог є вартість природного газу, донарахованого по потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання споживача Мукачівського ПТМ, визнаного незаконним за результатами судового вирішення спору по справі 10/160.
Посилаючись на зміст умов п.3.3.3 договору № 06/02-1634 від 30.10.2002р. про надання послуг з транспортування природного газу в 2002р., відповідач наголошує, що визначення спірної суми здійснювалась у відповідності до вказаної договірної умови, про що констатовано в судових актах по справі 10/160. Наголошує, що вказана договірна умова не узгоджується з умовами договору №06/02-959-ТЕ-12 від 15.07.2002р., що було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ДК «Газ України» до Мукачівського державного підприємства теплових мереж по справі 10/160.
Аргументуючи свою правову позицію по даному позову, відповідач, посилаючись на норми ст.ст. 216, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, стверджує про відсутність в його діях складу цивільного правопорушення, про яке зазначено у позові.
Окрім того, відповідач наголошує на пропуску при зверненні з даним позовом встановленої ст.257 Цивільного кодексу України позовної давності. Подав заяву № 07/41 від 09.01.09 про застосування позовної давності.
Представником відповідача заперечення проти позову підтримано.
Представник позивача усно заперечив проти наявності для підстав застосування позовної давності, зазначивши при цьому, що до спірних правовідносин слід застосувати норми абз.3 ст.83 ЦК Української РСР (1963р.), відповідно до яких не вимоги за даним позовом позовна давність не поширюється.
Третьою особою Мукачівським МКП «Мукачівтепло» подано письмові пояснення (заява №13-1/396 від 21.11.08), якими зазначено про неузгодженість обсягів природного газу, спожитого в період з липня по грудень 2002р. за договором №06/02-959-ТЕ-12 від 15.07.02, що було встановлено рішенням господарського суду від 16.11.04 по справі 10/160.
Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, пояснення третьої особи, вивчивши матеріали справи,
суд констатує такі висновки:
Із фактичних обставин і матеріалів слідує, що на підставі укладеного між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Мукачівським державним підприємством теплових мереж (на даний час Мукачівське міське комунальне підприємство «Мукачівтепло») договору №06/05-959-ТЕ-12 від 15.07.2002р. на постачання природного газу (з додатковою угодою №1 від 31.10.02) позивач в період з липня по грудень 2002р. здійснював постачання споживачу Мукачівському державному підприємству теплових мереж природного газу, обсяги якого відповідно п.3.3 договору закріплювались двохсторонніми, підписаними з боку постачальника -ДК «Газ України» та покупця -Мукачівського ПТМ актами передачі-приймання (додано копії). Із змісту актів вбачається, що при їх підписанні сторонами не узгоджено обсяги поставленого газу за листопад, грудень 2002р. Різниця обсягів газу за даними постачальника та покупця за листопад 2002р. склала 214,84 тис.куб.м., за грудень -1895,68 тис.куб.м.
Заявлена позивачем по даній справі сума 467140,51грн. складає вартісний еквівалент саме вищевказаної різниці обсягів природного газу.
При обгрунтуванні підстав заявлених позовних вимог позивач стверджує про обов'язок відповідача відшкодувати йому суму 467140,51грн., як збитки, які понесені внаслідок неотримання вартості природного газу, фактично переданого для транспортування, однак не доставленого споживачу та втраченого ВАТ «Закарпатгаз».
Посилаючись на норми ст.306 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України, позивач стверджує про неналежне надання відповідачем послуг з транспортування природного газу та втрату при транспортуванні спірних обсягів газу за листопад 2002р. -214,84 тис.куб.м., за грудень 2002р. -1895,68 тис.куб.м.
Суд вважає, що такі доводи позивача не грунтуються на законі, суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи з огляду на наступне.
Розбіжності, які виникли при визначенні обсягів газу, що у листопаді, грудні 2002р. постачався для споживача Мукачівського ПТМ за договором №06/02-959-ТЕ-12 від 15.07.2002р. (з додатковою угодою № 1 від 31.10.02), були предметом розгляду і оцінки господарського суду Закарпатської області по справі 10/160 при вирішенні спору між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Мукачівським ПТМ. Рішенням господарського суду від 16.11.2004р. по справі 10/160 встановлено, що розбіжності у визначенні обсягів газу за листопад, грудень 2002р. виникли внаслідок застосування різних способів розрахунку, а саме:
- ДК «Газ України» кількість поставленого покупцю Мукачівському ПТМ природного газу за листопад, грудень 2002р. визначено у відповідності з даними ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», який при транспортуванні до покупця і здійснював облік переданого газу. ВАТ «Закарпатгаз» визначення кількості переданого Мукачівському ПТМ природного газу здійснено за проектною номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання та кількості годин роботи на добу, що було зумовлено відсутністю у споживача приладів обліку з класом точності не гірше 1.0 та фактичною наявністю лічильників з класом точності 1,5;
- Мукачівським ПТМ облік газу за спірні місяці здійснено за показниками фактично наявних приладів обліку, що відповідають вимогам Держстандарту.
Судовим рішенням по справі 10/160 визнано правомірними нарахування обсягів газу за листопад, грудень 2002р. за даними Мукачівського ПТМ з огляду на відповідність їх нормам Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України (в діючій на момент спірних правовідносин редакції).
Вищенаведеним повністю спростовуються доводи позивача про те, що природний газ в спірних обсягах - 214,84 тис.куб.м. в листопаді 2002р., 1895,68 тис.куб.м. -в грудні 2002р., було передано ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування Мукачівському ПТМ, оскільки фактично газ в зазначених обсягах не передавався, нарахування таких обсягів проведено ВАТ «Закарпатгаз» по проектній номінальній потужності газоспоживаючого обладнання споживача Мукачівського ПТМ та в судовому порядку було визнано неправомірним.
Окрім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту передачі ним протягом спірних місяців природного газу ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування Мукачівському ПТМ із зазначенням при цьому конкретного обсягу газу, що передається саме для вказаного покупця.
Так, із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що транспортування природного газу, який є предметом поставки за договором №06/02-959 від 15.07.2002р., здійснювалось мережами ВАТ «Закарпатгаз» з підстав укладеного з ДК «Газ України» договору №06/02-1634 від 30.10.2002р. про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2002 році.
Додані позивачем до позовної заяви копії актів виконання послуг з транспортування природного газу (зокрема, за спірні місяці листопад, грудень 2002р.), які було складено відповідно до умов п.3.4 договору №06/021634 від 30.10.2002р., містять дані про загальні обсяги протранспортованого природного газу споживачам ДК «Газ України», а саме, КП «Ужгородтеплокомукненерго» та котельням промислових підприємств, які постачають тепло для населення та бюджетних організацій. Даних про обсяги протранспортованого газу для Мукачівського ПТМ вказані акти не містять.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що зазначені акти виконання послуг з транспортування природного газу містять дані про облік газу при його передачі споживачу газу, а не обсяги переданого ДК «Газ України» в систему газопроводів природного газу, як про це стверджується у позові. Суд констатує, що реєстри ВАТ «Закарпатгаз» обсягів споживання природного газу підприємствами Закарпатської області (додано копії), на які зроблено посилання у позові як на докази переданих в систему газопроводів обсягів газу, не є первинними документами обліку газу, а носять інформативний характер про обсяги газу, які обліковані ВАТ «Закарпатгаз» при передачі його підприємства ТМ та ПТМ.
Таким чином, позивачем жодним чином не доведено та не обґрунтовано, які конкретно обсяги газу ним було передано в мережі ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування саме споживачу Мукачівському ПТМ. Відповідно, суд вважає недоведеними та не підтвердженими належними доказами доводи позивача про втрату відповідачем природного газу в обсягах 214836 куб.м. та 1895675 куб.м., що в листопаді, грудні 2002р. передавався для транспортування споживачу Мукачівським ПТМ.
Окрім того, як зазначалось вище, зазначені обсяги газу є такими, що в газові мережі для доставки споживачу Мукачівському ПТМ взагалі не передавались, оскільки їх визначено неправомірним способом нарахування за проектною номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання споживача, а не по факту передачі в систему газопроводів.
Виходячи з вищенаведених обставин, суд вважає недоведеним факт втрати відповідачем спірних обсягів газу при наданні позивачу за договором №06/02-1634 від 30.10.2002р. послуг з транспортування природного газу. Відповідно, відсутні правові підстави для покладення на відповідача в силу норм ст.ст. 16, 22, 623, 924 Цивільного кодексу України відповідальності за втрату товару при транспортування у вигляді відшкодування збитків в розмірі вартості цього товару.
Стосовно застосування у спірному випадку позовної давності суд констатує наступне. Відповідно до регламентації норм гл.19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України позовна давність - це правовий інститут, який застосовується до вимог про захист порушеного права. В даному випадку, як зазначено вище, порушення права позивача, за захистом якого подано даний позов, не доведено і не обгрунтвано. Таким чином, при вирішенні даного спору позовна давність не може бути застосована.
Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, що ґрунтується на підставі проведеного судом дослідження та правового аналізу всіх обставин справи в сукупності, позовні вимоги слід визнати не доведеними та не обгрунтованими відповідно до закону. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку встановленому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович
Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 22.01.09