12.01.2009 Справа № 10/215
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород
про стягнення збитків в розмірі 409257,62грн.
Суддя І.В.Івашкович
Представники:
від позивача: Рудовський В.О., головний юрисконсульт, довіреність №192/10 від 26.12.08
від відповідача: Шкурко Р.В., заступник голови правління з юридичних питань, довіреність №07/333-6 від 26.12.07
Третьої особи -Демчук О.М., юрисконсульт, довіреність №13-1/392 від 18.11.08
У судовому засіданні 09.01.09 оголошувалась перерва до 12.01.09 12 годин.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ звернулась з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород про стягнення збитків в розмірі 409257,62грн.
Позов мотивує тим, що на підставі укладеного з Мукачівським державним підприємством теплових мереж договору №06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.2003р. на постачання природного газу останньому в період з січня по жовтень 2003р. здійснено поставку природного газу, що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі природного газу. Зазначає, що при підписанні актів за січень, лютий 2003р. між сторонами -ДК «Газ України» та Мукачівським ПТМ виникли розбіжності щодо обліку кількості поставленого природного газу.
За результатами судового розгляду справи 10/213 господарським судом Закарпатської області було винесено рішення, яким визнано правомірним нарахування обсягів природного газу за показами наявних у споживача Мукачівського ПТМ приладів обліку газу, а саме за січень 2003р. -3533772 куб.м., за лютий 2003р. -3478541 куб.м. Окрім того, зазначає, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.05.04 по справі 10/87 встановлено правомірність обліку спожитого природного газу по фактично наявних на котельнях Мукачівського ПТМ приладах обліку.
Позивач стверджує, що відповідач -ВАТ «Закарпатгаз» здійснював у 2003р. транспортування природного газу для потреб замовника Мукачівського ПТМ за відповідним укладеним між ними договором про надання послуг з транспортування природного газу у 2003р,
Наголошує, що відповідно до підписаних з боку ВАТ «Закарпатгаз» реєстрів споживання природного газу підприємствам Закарпатської області ДК «Газ України» передано в січні, лютому 2003р. в систему газопроводів природний газ в обсязі 22907,233 тис.куб.м. та 19662,376 тис.куб.м. та відповідно до цих реєстрів «Мукачівтеплокомуненерго» за договором № 06/03-985-ТЕ-12 було спожито в січні 2003р. 5953,062 тис.куб.м. газа, в лютому 2003р. -3656,712 тис.куб.м.
Разом з тим, рішеннями господарського суду Закарпатської області по справі 10/213 та 10/87 встановлено, що покупцем Мукачівським ПТМ отримано природний газ в січні 2003р. в обсязі 3532,772 куб.м., в лютому 2003р. -3478,541 куб.м., що на 2420,290 куб.м. в січні та на 178,171 куб.м. -в лютому менше, ніж було виділено ДК «Газ України» для покупця.
Позивач зазначає, що вказана різниця обсягів газу підтверджується підписаним між ВАТ «Закарпатгаз» та ММКП «Мукачівтепло» актом звірки за спожитий газ в розрізі договорів за період 2002-2003 р.р.
Виходячи з вищевказаних фактичних даних, а також застосовуючи норми ст.306 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що відповідачем було надано послуги з транспортування природного газу неналежним чином, оскільки переданий для транспортування товар частково втрачено та доставлено одержувачу не в повному обсязі.
Посилаючись на те, що ДК «Газ України» не отримано вартість фактично переданого для транспортування покупцю Мукачівському ПТМ та втраченого ВАТ «Закарпатгаз» природного газу, позивач на підставі норм ст.ст. 16, 22, 623 Цивільного кодексу України стверджує про заподіяння йому з вини відповідача збитків в загальному розмірі 409257,62грн., що складає вартість недопоставленого споживачу Мукачівському ПТМ природного газу. Вказує, що відповідно до ст.224 Господарського кодексу України відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.
Представником позивача в процесі судового розгляду позовні вимоги підтримано в повному обсязі за викладеними у позові мотивами. Посилається також на додаткові обгрунтування позовних вимог, викладені у письмових поясненнях №31/10-14232 від 16.12.08.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що фактично предметом заявлених вимог є вартість природного газу, донарахованого по потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання споживача Мукачівського ПТМ, визнаного незаконним за результатами судового вирішення спору по справі 10/213.
Аргументуючи свою правову позицію по даному позову, відповідач стверджує про відсутність в його діях складу цивільного правопорушення, про яке зазначено у позові.
Окрім того, відповідач вказує на те, що при зверненні з даним позовом позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України.
Представником відповідача заперечення проти позову підтримано.
Представник позивача усно заперечив наявність для підстав застосування позовної давності, зазначивши при цьому, що до спірних правовідносин слід застосувати норми абз. 3 ст. 83 ЦК Української РСР (1963 р.), відповідно до яких до вимог за даним позовом позовна давність не поширюється.
Третьою особою Мукачівським МКП «Мукачівтепло» подано письмові пояснення (заява №13-1/395 від 21.11.08), якими зазначено про неузгодженість обсягів природного газу, спожитого в період з січня по жовтень 2003р. за договором №06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.03, що було встановлено рішенням господарського суду від 17.07.06 по справі 10/213.
Вказано також на те, що спірне питання щодо обсягів протранспортованого природного газу за січень, лютий 2003р. було предметом розгляду судових справ 10/87 та 10/221 за результатами яких винесеними судовими рішеннями визнано правомірним облік природного газу за показами фактично наявних на котельнях Мукачівського ПТМ приладів обліку, а в частині оплати неузгоджених обсягів природного газу відмовлено.
Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, пояснення третьої особи, вивчивши матеріали справи,
суд констатує такі висновки:
Із фактичних обставин і матеріалів слідує, що на підставі укладеного між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Мукачівським державним підприємством теплових мереж (на даний час Мукачівське міське комунальне підприємство «Мукачівтепло») договору №06/03-985ТЕ від 24.01.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (разом з протоколом узгодження розбіжностей) позивач в період з січня по жовтень 2003р. здійснював постачання споживачу Мукачівському державному підприємству теплових мереж природного газу, обсяги якого відповідно п.3.3 договору закріплювались трьох- сторонніми (підписаними з боку постачальника -ДК «Газ України», покупця -Мукачівського ПТМ та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз») актами передачі-приймання (додано копії). Із змісту актів вбачається, що при їх підписанні сторонами не узгоджено обсяги поставленого газу за січень, лютий 2003р. Різниця обсягів газу за даними постачальника та покупця за січень 2003р. склала 2420,29 тис.куб.м., за лютий -178,18 тис.куб.м.
Заявлена позивачем по даній справі сума 409257,62грн. складає вартісний еквівалент саме вищевказаної різниці обсягів природного газу.
При обгрунтуванні підстав заявлених позовних вимог позивач стверджує про обов'язок відповідача відшкодувати йому суму 409257,62грн. як збитки, які понесені внаслідок неотримання вартості природного газу, фактично переданого для транспортування, однак не доставленого споживачу та втраченого ВАТ «Закарпатгаз».
Посилаючись на норми ст.306 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України, позивач стверджує про неналежне надання відповідачем послуг з транспортування природного газу та втрату при транспортування спірних обсягів газу за січень - 2420,290 тис.куб.м., за лютий -178,18 тис.куб.м.
Суд вважає, що такі доводи позивача не грунтуються на законі, суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи з огляду на наступне.
Розбіжності, які виникли при визначенні обсягів газу, що у січні, лютому 2003р. постачався для споживача Мукачівського ПТМ за договором №06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.03, були предметом розгляду і оцінки господарського суду Закарпатської області по справі 10/213 при вирішенні спору між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Мукачівським ПТМ. Рішення господарського суду від 17.07.06 по справі 10/213 встановлено, що розбіжності у визначенні обсягів газу за січень, лютий 2003р. виникли внаслідок застосування різних способів розрахунку, а саме:
-ДК «Газ України» кількість природного газу визначено згідно з даними газотранспортної організації ВАТ «Закарпатгаз», яким через відсутність у Мукачівського ПТМ приладів обліку з класом точності не гірше 1.0 здійснено нарахування за проектною номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання та кількістю годин роботи на добу;
- Мукачівським ПТМ облік здійснено за показниками фактично наявних приладів обліку типу РГ з класом точності 1,5, які відповідають вимогам Держстандарту.
Судовим рішенням по справі 10/213 визнано правомірними нарахування за даними Мукачівського ПТМ з огляду на відповідність їх вимогам чинних на момент виникнення спірних правовідносин Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, інших нормативних актів, а також з урахуванням висновків, що містяться в рішенні господарського суду Закарпатської області від 06.05.2004р. по справі 10/87.
Вищенаведеним повністю спростовуються доводи позивача про те, що природний газ в обсязі 5953,062 тис.куб.м. в січні 2003р. та 3656,712 тис.куб.м. -в лютому 23003р. було передано ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування Мукачіському ПТМ, оскільки фактично газ в зазначених обсягах не передавався. Нарахування таких обсягів проведено ВАТ «Закарпатгаз» по проектній номінальній потужності газоспоживаючого обладнання споживача Мукачівського ПТМ та в судовому порядку було визнано неправомірним.
Окрім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту передачі ним протягом спірного періоду природного газу ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування Мукачівському ПТМ із зазначенням при цьому конкретного обсягу газу, що передається вказаному споживачу.
Таким чином, наведене у позові твердження про те, що загальна вартість природного газу, переданого ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування Мукачівського ПТМ та не доставленого цьому споживачу, складає 409257,62грн., не ґрунтується на жодному належному та допустимому доказів. Як констатовано судом вище, спірна сума 409257,62грн. складає вартісний еквівалент різниці обсягів природного газу за січень, лютий 2003р., визначених за даними ВАТ «Закарпатгаз» та споживача Мукачівського ПТМ, та не є вартістю фактично переданих об»ємів природного газу.
Окрім того, в процесі судового розгляду не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що природний газ, який у січні, лютому 2003р. постачався споживачу Мукачівському ПТМ за укладеним з ним договором №06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.2003р., було передано позивачем саме ВАТ «Закарпатгаз» для транспортування вказаному споживачу. Зокрема, як було зазначено вище, позивач не подав жодного доказу на підтвердження здійснення такої передачі.
Суд констатує про відсутність у позивача підстав стверджувати, що природний газ передавався від ДК «Газ України» до ММКП «Мукачівтепло» лише шляхом його транспортування мережами ВАТ «Закарпатгаз».
Так, відповідно до Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, у чинній на час здійснення спірних поставок редакції (затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001р. із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №104 від 21.01.2003р.) постачальники природного газу укладають з газотранспортованими підприємствами НАК «Нафтогаз України» та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про користування газотранспортною системою (п.10 вказаного Порядку).
Встановлено, що газотранспортні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи на договірній основі із споживачами (п. 12 вказаного Порядку)
В даному випадку відповідно до регламентації вищенаведених правових норм умовами укладеного між ДК «Газ України» та Мукачівським ПТМ договору №06/03-983-ТЕ-12 від 24.01.2003р. (разом з протоколом узгодження розбіжностей), зокрема, п.3.7 передбачено, що покупець (Мукачівське ПТМ) зобов'язується укласти договори на транспортування газу з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», в особі УМГ «Прикарпаттрансгаз», та ВАТ «Закарпатгаз» .
На виконання вищенаведених вимог закону та умов договору транспортування природного газу споживачу Мукачівському ПТМ здійснювалось, зокрема, у січні, лютому 2003р. по магістральних газопроводах на підставі договору №261-ЗАК від 02.01.2003р. на транспортування природного газу, укладеного між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», в особі УМГ «Прикарпаттрансгаз», та Мукачівським ПТМ, а по розподільним трубопроводам -на підставі укладеного між ВАТ «Закарпатгаз» та Мукачівським ПТМ договору №М-2/ТМ від 24.02.2003р.на транспортування природного газу.
Таким чином, природний газ постачальника ДК «Газ України» транспортувався у січні, лютому 2003р.споживачу Мукачівському ПТМ газопроводами як ДК «Укртрансгаз», так і ВАТ «Закарпатгаз».
Окрім того, за умовами договору №261-ЗАК від 02.01.2003р. на транспортування природного газу передачу природного газу, що транспортувався для потреб Мукачівського ПТМ, у газові мережі ВАТ «Закарпатгаз» здійснювала ДК «Укртрансгаз» в особі «Прикарпатгаз» на відповідних ГРС.
Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що саме ним передавався ВАТ «Закарпатгаз» природний газ для транспортування Мукачівському ПТМ, частина якого, в обсязі 2420,290 тис.куб.м. в січні 2003р., 157,50 тис.куб.м. в лютому 2003р., не була доставлена покупцю.
Одночасно суд наголошує, що позивачем не наведено та не підтверджено жодним чином наявність підстав виникнення із відповідачем відносин з транспортування газу для покупця Мукачівського ПТМ. Відтак, оскільки між сторонами даного спору відносини з приводу транспортування спірного газу не виникали, суд вважає безпідставним застосування позивачем при обґрунтуванні позовних вимог норм ст.306 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України, які стосуються регламентації відносин з приводу перевезення (транспортування) продукції, зокрема, між перевізником і відправником продукції. У зв»язку з відсутністю цивільно-правового обов'язку відповідача перед позивачем по наданню послуг з транспортування газу протягом спірного періоду, безпідставним слід визнати посилання позивачем на ст.ст. 16,22 Цивільного кодексу України якими встановлені загальні правила про право особи на відшкодування збитків, завданих порушенням її цивільного права, якому кореспондує відповідний обов»язок правопорушника, а також на норми ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського процесуального кодексу України , якими врегульовано умови відшкодування збитків завданих порушенням цивільно-правового, в тому числі господарсько-правового зобов»язання.
Стосовно застосування у спірному випадку позовної давності суд констатує наступне. Відповідно до регламентації норм гл.19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України позовна давність -це правовий інститут, який застосовується до вимог про захист порушеного права. В даному випадку, як зазначено вище, наявність порушеного права, за захистом якого подано даний позов, не доведено і не обґрунтовано. Таким чином, при вирішенні даного спору позовна давність не може бути застосована.
Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, що ґрунтується на підставі проведеного судом дослідження та правового аналізу всіх обставин справи в сукупності, позовні вимоги слід визнати не доведеними та не обґрунтованими відповідно до закону. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку встановленому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович