Запорізької області
23.02.09 Справа № 22/263/08
Суддя Скиданова Ю.О.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 22/125)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер» (69083. м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5)
про стягнення 30637,34 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Ноздрічкін С.П. -директор, на підставі протоколу № 1 від 08.10.2007 р.; Нікітіна Т.Г., довір. б/н від 05.02.2009 року;
від відповідача: Рященко В.В.- довіреність б/н від 24.09.2008 р
04.11.2008 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер» про стягнення 30637,34 грн..
Ухвалою суду від 04.11.2008 року порушено провадження у справі № 22/263/08, судове засідання призначено на 08.12.2008 року.
На підставі ст.ст. 69,77 ГПК України ухвалою від 08.12.2008 року продовжено розгляд справи на два місяці до 04.03.2009 року, судове засідання призначено на 15.01.2009 року. У відповідності із ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.02.2009 року, 18.02.2009 року. Ухвалою від 18.02.2009 року судове засідання по справі № 22/263/08 відкладено на 23.02.2009 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги, враховуючи наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська транспортна система" та Товариство з обмеженого відповідальністю «Віннер" (перевізник) 07.02.2008 року уклали договір .№ 9 про надання послуг з автоперевезення вантажів. У ТОВ «Дніпропетровська транспортна система" 03.03.2008 року виникла необхідність у перевезенні вантажів по Україні. Оскільки пункт 3.1.1 договору № 9 передбачає також перевезення вантажів по Україні, то ТОВ “Дніпропетровська транспортна система" звернулися до ТОВ «Віннер" з пропозицією про надання послуг перевезення вантажу по Україні, при цьому відповідач виступив би в якості перевізника. З пропозицією ТОВ “Віннер» погодилося. На виконання умов досягнутої в усній формі домовленості ТОВ «Віннер" було надано рахунок №93 від 03.03.2008 року на суму 30637,34 грн. на товарно-експедиційні послуги з перевезення по Україні. Згідно досягнутої домовленості послуги по перевезенню мали бути виконати в березні 2008 року.Відповідно до вищевказаного рахунку з ТОВ «Дніпровська транспортна система" на рахунок ТОВ «Віннер" було перераховано кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 03.03.2008 року. Додаткової угоди про перевезення вантажу із зазначенням виду вантажу, місцем відправки та місцем призначення та зазначенням інших істотних умов здійснення перевезення не укладалося. Акт прийому-передачі виконаних робіт між сторонами не складався. Таким чином, ТОВ «Віннер" порушило умови досягнутої домовленості та не надало послуги по перевезенню. ТОВ «Дніпровська транспортна система" 18.04.2008 року було направлено листа на адресу ТОВ «Віннер" із проханням повернути кошти в сумі 30637,34 грн., які були перераховані на рахунок відповідача. До цього часу ТОВ «Віннер" ніяких дій, спрямованих на повернення коштів, вчинено не було. На адресу ТОВ «Віннер" 02.09.2008 року позивач направив претензію з вимогою повернути сплачені позивачем кошти, проте ніякої реакції на претензію з боку відповідача не здійснено. В даній ситуації 03.03.2008 року була складена податкова накладна , що підтверджує укладення договору перевезення між сторонами.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. В заяві від 18.02.2009 року (остання заява про уточнення) позивач уточнив, що оскільки договір № 9 про надання послуг з автоперевезення вантажів від 07.02.2008 року розірвано за взаємною згодою, то гроші у розмірі 30637,34 грн. зберігаються на розрахунковому рахунку ТОВ “Віннер» без достатньої правової підстави. Оскільки відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Згідно із ст. 693 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача передплату внесену на розрахунковий рахунок ТОВ “Віннер». Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки подана відповідно до ст.22 ГПК України.
Відповідачем наданий суду відзив на позовну заяву з врахуванням заяви про уточнення, в якому ТОВ «Віннер" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. За твердженням відповідача в даній ситуації має місце прострочення кредитора (позивача), оскільки останній не надав ТОВ «Віннер" заявки на перевезення. Вказаний факт свідчить, що перевезення не відбулося з вини позивача, через відсутність замовлення та виключає вину відповідача. В позовній заяві позивач посилається на порушення та невиконання відповідачем умов договору № 9 від 07.02.2008р. Проте доказів таких порушень позивач суду не надав. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що позивач сам не дотримався умов договору та не виконав покладені на нього обов'язки. В судовому засіданні було встановлено, що згідно п.п. 2.3., 3.1.1., 3.1.16, 4.10 Договору, перевезення здійснюється перевізником-експедитором (відповідачем у спорі) за заявкою замовника (позивач у спорі).
Відповідач підкреслив, що позивач вказує на припинення договору та посилається на повідомлення про розірвання договору. Проте, вказане повідомлення відповідач не отримував. Відповідач 04.11.2008 р. дійсно отримав лист від позивача, проте в цьому листі містилася позовна заява від 30.10.2008 р. Посилання позивача на ст.693 ЦК України, яка регулює зобов'язальні правовідносини є підтвердженням того, що договір діє і в теперішній час. Таким чином, як на час подання позовної заяви, так і в теперішній час у позивача відсутні жодні правові підстави для звернення з позовом до відповідача. Приводи, якими позивач намагається обгрунтувати позовні вимоги є надуманими. Більше того позовні вимоги позивача нормативно не обґрунтувані. Позивач не вказує які саме положення договору та законодавства України були порушені відповідачем.
За позицією відповідача, позивач не довів наявності жодних підстав для задоволення позовних вимог, тому позов має бути залишений без задоволення.
За усною заявою представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 23.02.2009 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши представників сторін, суд
07.02.2008 р. між сторонами укладено договір на перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування автоперевезень вантажів в міжнародному сполученні № 9 (далі -договір).
Пунктом 3.1.1 договору визначено, що відповідач зобов'язаний організовувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом на теріторії України та за її межами відповідно до заявок замовника (позивача). Згідно із п.2.3 договору, замовлення є невід'ємною частиною договору. Факт виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Пунктом 4.10 договору визначений обов'язок замовника (позивача) надавати перевізникові-експедитору заявку, підтверджену печаткою замовника на виконання перевезень не пізніше трьох діб до дня завантаження. У відповідності із п.3.1.16 договору відповідач зобов'язався приймати подані заявки до виконання, підтверджувати їх печаткою та відправляти замовнику протягом 8 робочих годин. Згідно із п.5.2 договору замовник проводить розрахунки за виконані послуги за узгодженими ставками протягом трьох банківських днів з моменту отримання від перевізника-експедитора копій документів (рахунків на оплату, накладних CMR з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт) шляхом банківського переказу, якщо інше не обумовлено в заявці.
Господарським судом встановлено, що у відповідності із п.9.3 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року.
Позивачем було в усній формі 03.03.2008 року зроблено відповідачеві замовлення на здійснення транспортно-експедиційних послуг з перевезення по Україні протягом березня 2008 року. В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю “Віннер» виставлений позивачу до оплати рахунок № 93 від 03.03.2008 року на суму 30637 грн. 34 коп. та виписана позивачеві податкова накладна № 93 від 03.03.2008 року. Платіжним дорученням № 2 від 03.03.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система» сплачена сума, яка зазначена у рахунку № 93.
Згідно із умовами договору факт виконання кожного перевезення підтверджується актом виконаних робіт. Проте, відповідач не надав суду доказів надання транспортно-експедиційних послуг в березні 2008 року.
У відповідності із п.9.4 договору сторони можуть розірвати договір без пояснення причин, якщо повідомлення про це було спрямовано у письмовій формі не пізніше 30 днів до дати розірвання, яка передбачається.
Позивачем було направлено відповідачу лист від 31.10.2008 року про розірвання договору про надання послуг з автоперевезення вантажів № 9 від 07.02.2008 року. Зазначений лист був отриманий відповідачем 04.11.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01179684 (копія в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, станом на 23.02.2009 року, відповідач без достатньої правової підстави володіє грошовими коштами у сумі 30637,34 грн., які було сплачено позивачем в якості передплати за договором.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 30637,34 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер» (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, р/р 26002976712063 в Філії ЗАТ “Перший Український Міжнародний банк» в м.Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24511745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 22/125, р/р 260020131974 в Запорізькому відділенні ЗАТ “Банк НРБ», м.Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 35450639) 30637 (тридцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 34 коп. коштів, які зберігаються безпідставно, державне мито у сумі 306 (триста шість) грн. 37 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 31.03. 2009 р.
Суддя Ю.О.Скиданова