Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
24.03.2009
Справа №2-7/10351-2008
За позовом: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності Петрова Олексія Михайловича (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 20/1, кв. 81, ідентифікаційний номер 2156705759); 2) Суб'єкта підприємницької діяльності Петрова Юрія Михайловича (04211, м. Київ, вул. Приозерна, буд. 10-А, кв. 38, ідентифікаційний номер 2252914333)
Представник позивачів - Гурепка Микола Васильович (95034, м. Сімферополь, вул. Декабристів, 4/4)
До відповідача Керченської міської ради (м. Керч, вул. Кірова, 17)
Про спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивачів - Гурепка М. В., предст., дов. №1281 від 21.04.2008 р. та дов. №1280 від 21.04.2008 р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності Петров Олексій Михайлович та Суб'єкт підприємницької діяльності Петров Юрій Михайлович звернулися до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просять зобов'язати Керченську міську раду після набрання законної сили рішенням суду укласти з позивачами договір оренди земельної ділянки площею 0,2059 га, розташованої по вул. Марата, 9 «А» в м. Керчі строком на 49 років для обслуговування нежилих приміщень. Крім того, позивачі просять у випадку неукладення договору оренди запитуваної земельної ділянки протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у цій справі вважати договір оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивачів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.09.2007 р. між позивачами та ТОВ «Діо-Крим» був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивачі придбали у власність адміністративний корпус загальною площею 1003,0 кв. м., розташований по вул. Марата, 9 «А» в м. Керчі. Позивачі стверджують, що після підписання договору купівлі-продажу ТОВ «Діо-Крим» відмовилося від земельної ділянки площею 0,2059 га під об'єктом нерухомості та рішенням Керченської міської ради від 18.03.2008 р. було припинено право користування земельною ділянкою, але після звернення до відповідача з клопотанням щодо укладення договору оренди цієї земельної ділянки Керченська міська рада будь-якої відповіді не надала, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідач не надав суду письмовий відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
20.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» (Продавець) та громадянами Петровим Олексієм Михайловичем і Петровим Юрієм Михайловичем (Покупці) був укладений договір купівлі-продажу адміністративної будівлі, за умовами якого Продавець продав, а Покупці купили в рівних частках по Ѕ частці кожний, адміністративну будівлю літ. «А», загальною площею 1003,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Марата, 9-а.
Право власності позивачів на придбані об'єкти нерухомості було зареєстровано в Державному реєстрі, що підтверджується відповідним витягом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Керуючись цією статтею, позивачі заявою від 29.04.2008 р. звернулися до Керченської міської ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки під придбаним об'єктом нерухомого майна, яка раніше знаходилася в користуванні у ТОВ «Діо-Крим» за договором оренди від 18.09.2007 р. До заяви був доданий відповідний проект договору оренди.
Враховуючи неотримання від Керченської міської ради будь-якої відповіді на вказане звернення, позивачі звернулися до суду з вимогою про зобов'язання відповідача укласти договір оренди в примусовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавцями земельних ділянок, комунальної власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальній громаді міста Керчі належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Керченська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.
Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Разом з тим, судом встановлено, що питання щодо спірної земельної ділянки площею 0,2059 га і надання її в оренду позивачам на сесії ради не приймалось.
Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Аналогічні положення містяться в пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок» від 30.11.2007 р. №01-8/918.
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 123, ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об'єкту, також, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, а не прийняття судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення щодо розпорядження землею. Проте, позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та не змінив до часу прийняття рішення предмет позову.
Отже, заявляючи позов, позивачі не врахували право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і до вирішення радою цього питання право позивачів на оренду не може вважатись набутим, а, отже, відсутність права унеможливлює його судовий захист.
Крім того, суд зазначає, що примус до укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2059 га за рішенням суду за відсутності волевиявлення ради на укладення договору оренди землі не відповідає вимогам ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору.
Посилання позивачів на перехід до них права користування земельною ділянкою на підставі ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на цій земельній ділянці, що була в користуванні попереднього власника майна, суд вважає помилковим.
Норма статті 120 Земельного кодексу України регулює питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача.
Аналіз положень частин 1 і 2 зазначеної норми дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, адже, таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.
Оскільки у законі не йдеться про автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже, виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Керченська міська рада, позивачі не врахували, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду, унормований статтею 124 Земельного Кодексу України, не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на об'єкти нерухомості, що на цій землі розташовані, поза межами встановленої у кодексі процедури.
Враховуючи наведене, позов Суб'єкта підприємницької діяльності Петрова Олексія Михайловича та Суб'єкта підприємницької діяльності Петрова Юрія Михайловича задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивачів згідно з приписам статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.