83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.03.09 р. Справа № 40/207
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній .О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» м. Київ
до відповідача державного підприємства «Красноармійськвугілля» м. Димитров
про стягнення 725 130 грн. 65 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: : Орлов В.В. - юрист
від відповідача: Поливанов Л.М. - юрисконсульт
від відділу державної виконавчої служби не з'явився
За клопотанням обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства “Красноармійсквугілля» з позовними вимогами про стягнення з останнього інфляційних за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р. в сумі 645 819 грн. 35 коп. та трьох процентів річних за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р. в сумі 79 311 грн. 30 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, згідно договору поставки товару № 489 від 01.10.05р.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на непред'явлення позивачем вимоги згідно ст. 530 ЦК України, судову практику, а також те, що уточнення до позовної заяви від 27.02.09р. підписано неналежною посадовою особою, яка не мала права її підписувати.
З метою дослідження матеріалів виконавчого провадження щодо виконання державним підприємством «Красноармійськвугілля» рішення суду у справі №40/23 від 23.03.2007р. та 19/337 від 06.02.08р. до судового засідання відповідно п. 8 ст. 65 ГПК України було викликано представників відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції, однак його представники до судового засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду спору по суті.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:
До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги та намагається стягнути інфляційні за період з грудня 2007р. по вересень 2008р. в сумі 645 819 грн. 35 коп. та три проценти річних в сумі 79 311 грн.30 коп. за період з 29.12.2007р. по 01.10.2008р. і дорівнює загальної ціни позову в розмірі 725 130 грн. 65 коп.
Позов мотивовано тим, що 23.04.07р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №40/23 від 23.03.2007р. з державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» було стягнуто борг в сумі 4 326 364 грн. 44 коп., три проценти річних за період з 21.06.06р. по 31.12.06р. в сумі 73 251 грн. 86 коп. та індекс інфляції за період з 21.06.2006р. по 31.12.2006р. в сумі 370 789 грн. 79 коп.
Тобто до наступного часу зобов'язання щодо сплати боргу не виконано і тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 79 311 грн. 30 коп. за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р. та індекс інфляції в сумі 645 819 грн. 35 коп. за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, а заперечення відповідача спростовуються наступним:
Рішення у справі № 40/23 від 23.04.07р. про стягнення з боржника основного боргу не припиняє грошові зобов'язання.
Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов'язання) на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. А саме те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом прийнято до уваги судова практика, яка визначена у постановах різних судових інстанцій. Так, згідно постанови Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606 суд визнав 3% річних та індекс інфляції іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки.
В цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням обґрунтовані, виходячи з такого.
Відповідно до статтей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).
Докази по справі свідчать про те, що 10.12.08р. відповідачем було отримано вимогу, в якій позивач вимагає сплатити суму індексу інфляції за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р., що складає 645 819 грн. 35 коп., та три проценти річних за період з 29.12.2008р. по 01.10.2008р., що складає 79 311 грн. 30 коп.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язання, позов щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з грудня 2007р. по вересень 2008р. в сумі 645 819 грн. 35 коп. та трьох процентів річних за період з 29.12.2007р. по 01.10.2008р. в сумі 725 130 грн. 65 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо підписання уточнень неуповноваженою особою не приймаються судом до уваги, оскільки мова йде про корпоративні відносини, які виникли у товариства, і які не є предметом даного спору. В свою чергу, уточнення не впливають на предмет та підстави позову. Застосування приписів статті 530 ЦК України до даної справи не потрібно, оскільки мова йде про невиконання боржником основного зобов'язання у межах вже порушеної справи 40/207.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 530, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 69, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства «Красноармійськвугілля», 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, ід. код 32087941, р/р 26007301600953 в АК ПІБ в м. Димитрові, МФО 334806, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед», 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, р/р 26008306262980 в АКБ «ТК Кредит» в м. Києві, МФО 322830, інфляційні в сумі 645 819 грн. 35 коп., три проценти річних в сумі 79 311 грн. 30 коп., витрати по держмиту в сумі 7 251 грн. 30 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя