83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.04.09 р. Справа № 7/207
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ
До відповідача: Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат" м. Торез
Предмет спору: стягнення 13 895 грн. 05 коп.
За участю представників:
від позивача: Кричун М.О. - довір.
від відповідача: Максімчик С.В., Лученко Р.О. - довір.
від третьої особи: Пржиємський В.В. - довір.
У судовому засіданні 10.02.2009р. та 17.03.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 25.02.2009р. та до 31.03.2009р. відповідно.
Державне підприємство «Вугілля України» м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез про стягнення 13 895 грн. 05 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №44-01/2-к від 01.06.2005р.; платіжні доручення №4638 від 17.10.2007р., №7536 від 16.05.2008р.; постанову Київського апеляційного господарського суду №7/95 від 31.07.2007р.; накопичувальні картки №26-12.735, №13-12.712, №19-12.720, №10.01.36, №10.01.11, №18.01.61; переліки №№1612-1712, 2212-2312, 2612-2712, 1101-1201, 2101-2201; акти загальної форми №7601 від 06.01.2006р., №7576 від 03.01.2006р., №7575 від 03.01.2006р., №6421 від 31.12.2005р., №6260 від 21.12.2005р., №6067 від 09.12.2005р., №6146 від 14.12.2005р., №7724 від 15.01.2006р; залізничні накладні №№52635109, 52182597, 52635323, 52182673, 52635235, 52635350, 52635322.
У поясненнях від 17.11.2008р. позивач зазначив, що постачання вугілля відповідачем здійснювалось на виконання умов договору №44-01/2-К від 0106.2005р. на користь ДП «Вугілля України», а відповідач за цим договором є постачальником вугільної продукції, тому саме відповідач повинен відповідати за завдані позивачу збитки.
За клопотаннями позивача №39-юр від 16.03.2009р. та №41-юр від 17.03.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи, які, на думку позивача, підтверджують поставку спірної вугільної продукції саме в рахунок договору №44-01/2-К.
В уточненні до позову №63-юр від 16.04.2009р. позивач зазначив, що вагон №67706515 був відправлений за накладною №52635457, вагон №65238362 - за накладною №52635460, в підтвердження чого надав суду копії вказаних накладних.
У відзиві №04/01-1947 від 04.12.2008р. та у судових засіданнях відповідач позов заперечив, зазначив, що він є постачальником, а не вантажовідправником спірного вугілля, вважає, що відповідати за завдані збитки повинен вантажовідправник - ТОВ «Донецький збагачувальний комбінат» на підставі договору №18кз від 01.06.2005р., укладеного між ТОВ «ДЗК» та відповідачем у цій справі, вважає, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ДЗК».
За клопотанням відповідача №04/01-1814 від 17.11.2008р., ухвалою суду від 18.11.2008р. до участі у справі залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Донецький збагачувальний комбінат».
У відзиві №6-187 від 22.12.2008р. третя особа заперечила посилання відповідача стосовно того, що ТОВ «Донецький збагачувальний комбінат» є належним відповідачем у справі №7/207, вважає пояснення відповідача недоведеними та необґрунтованими, підтримав позицію позивача, просить розглянути спір без його участі.
Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір 44-01/2-К від 01.06.2005р. (далі по тексту Договір).
Відповідно до п.9.5 договору з урахуванням додаткової угоди №пр/06 до договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, він набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2007р.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник (відповідач) на умовах передбачених цим договором, зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне марочного складу АШ збагачене, АС6-13 українського походження (далі вугілля).
Марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде поставлене за договором наводяться у додатках до договору. Період поставки, обсяги, реквізити вантажоотримувача та вантажовідправника сторони визначають у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункти 1.2-1.3 договору).
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих напіввагонах за погодженим графіком, а мінімальна партія відвантаження - 4 залізничних напіввагони.
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Шляхом оцінки матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір №44-01/2-К від 01.06.2005р. за своє правовою природою є договором поставки, укладеним між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.4.5 договору, постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах договору та з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, що постачається.
Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору шляхом поставки вугілля на виконання умов договору нерівномірного розподілу маси вантажу по візках вагонів №№68819812, 67706515, 65238362, 67161968,67667220, 67876904, 66933631, 67842831, 68718436, 68730522, 68481829, 65298820, що суперечить п.4.3 параграфу 4 збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України.
Факт нерівномірного розподілу маси вантажу зазначених вище вагонів встановлений Постановою Київського апеляційного господарського суду №7/95 від 31.07.2007р., а отже, з огляду на приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує повторного доказування при розгляді справи №7/207.
Позивач зазначив, що вантажоотримувачем зазначеного вугілля є ВАТ «Центренерго», з яким, у свою чергу, ДП «Вугілля України» має договірні відносини на підставі договору поставки №1-01/1-П від 26.01.2004р. та є постачальником спірного вугілля перед ВАТ «Центренерго».
На виконання умов договору №1-01/1-П від 26.01.2004р., у грудні 2005р. та січні 2006р. відвантажено вугілля на адресу Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго» (вантажоотримувач вугілля) у відкритих напіввагонах.
На станції Миронівка Південно-Західної залізниці було проведено переважування вагонів №№68819812, 67706515, 65238362, 67161968, 67667220, 67876904, 66933631, 67842831, 68718436, 68730522, 68481829, 65298820 та виявлено нерівномірний розподіл маси вантажу по візках вагонів.
Про виявлення та виправлення комерційного браку залізницею були складені Акти загальної форми №7601 від 06.01.2006р., №7576 від 03.01.2006р., №7575 від 03.01.2006р., №6421 від 31.12.2005р., №6260 від 21.12.2005р., №6067 від 09.12.2005р., №6146 від 14.12.2005р., №7724 від 15.01.2006р. із зазначенням вартості робіт по виправленню комерційного браку на загальну суму 13 573, 06 грн.
Перелічені вище факти викладені у Постанові Київського апеляційного господарського суду №7/95 від 31.07.2007р., тому вони також не потребують повторного доказування з огляду на приписи ст..35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до залізничних накладних №№52635109, 52182597, 52635323, 52182673, 52635235, 52635350, 52635322, 52635457, 52635460 ДП «Вугілля України» є власником зазначеного вугілля, а ДП «Тореезантрацит» постачальником.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач - ДП «Вугілля України» набув права власності на спірне вугілля саме за договором поставки №44-01/2-К від 01.06.2005р., що також підтверджено представником позивача та не спростовано відповідачем у судових засіданнях.
Поставка спірного вугілля від відповідача позивачу на виконання умов саме договору №44-01/2-К від 01.06.2005р., підтверджена наступними документами:
- поставка у грудні 2005р. підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром залізничних накладних до договору №44-01/2-К від 01.06.2005р. до акту 228-Т від 31.12.2005р., реєстром залізничних накладних до договору №44-01/2-К від 01.06.2005р. до акту 219-Т від 21.12.2005р., які підписані відповідачем без зауважень та скріплені його печаткою.
- поставка у січні 2006р. підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром залізничних накладних до договору №44-01/2-К від 01.06.2005р. до акту 3-Т від 18.01.2006р., актом звіряння по кількості та якості поставленого вугілля №3-Т від 18.01.2006р., розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до акту приймання - передачі по ДП «Торезантрацит» за січень 2006р., рахунком №15 від 18.01.2006р., податковою накладною №14/10 від 18.06.2006р., актом звірки взаємних розрахунків до договору №44-01/2-К від 01.06.2005р. станом на 01.02.2006р.
Стосовно відсутності актів приймання-передачі товару спірного вугілля, позивач пояснив, що такі акти були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання у три роки, в підтвердження чого надав акт про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню та приймальну квитанцію від 14.01.2009р.
Таким чином, шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що ДП «Торезантрацит» перед позивачем є постачальником спірного вугілля (вугілля, яке отримано ВАТ «Центренерго» за залізничними накладними, що містяться в матеріалах справи у вагонах №№68819812, 67706515, 65238362, 67161968, 67667220, 67876904, 66933631, 67842831, 68718436, 68730522, 68481829, 65298820 і на зворотній стороні яких зазначено - постачальник: ДП «Торезантрацит») згідно договору №44-01/2-К від 01.06.2005р, укладеного між позивачем - ДП «Вугілля України» та ДП «Торезантрацит», а отже саме постачальник за договором повинен відповідати за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з постачальника спірного вугілля за договором поставки №44-01/2-К від 01.06.2005р. - ДП «Торезантрацит» суму збитків у розмірі 13 895, 06 грн.
В обґрунтування суми збитків у розмірі саме 13 895, 06 грн., позивач посилається на той факт, що ці збитки понесені ним на підставі Постанови Київського апеляційного господарського суду №7/95 від 31.07.2007р., у зв'язку з нерівномірним розподілом маси вантажу по візках вагонів №№68819812, 67706515, 65238362, 67161968, 67667220, 67876904, 66933631, 67842831, 68718436, 68730522, 68481829, 65298820, вважає такі збитки реальними.
В підтвердження понесення збитків саме у заявленому розмірі та в обґрунтування саме цієї суми позивач надав Постанову Київського апеляційного господарського суду №7/95 від 31.07.2007р., платіжні доручення №4638 від 17.10.2007р. та №7536 від 16.05.2008р.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Обов'язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками. Протиправна поведінка означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Таким чином, договором №44-01/2-К від 01.06.2005р. передбачений обов'язок відповідача поставити позивачу продукцію на умовах договору, при цьому у разі неналежного виконання своїх обов'язків для відповідача настають негативні наслідки, зокрема відшкодування завданих збитків, оскільки саме він є зобов'язаною стороною за вказаним договором.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що належним відповідачем у справі повинно бути ТОВ "Донецький збагачувальний комбінат" з огляду на наступне:
- з вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Донецький збагачувальний комбінат" є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля;
- у договірних відносинах ТОВ "Донецький збагачувальний комбінат" та ДП «Вугілля України» стосовно поставки спірного вугілля не знаходяться, будь-яких зобов'язань один перед іншим з цього приводу не брали;
- постачальником вугілля за спірною поставкою є ДП «Торезантрацит» згідно договору №44-01/2-К від 01.06.2005р.
Таким чином, шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що саме ДП «Торезантрацит» є належним відповідачем щодо вимог відшкодування збитків позивачу, завданих внаслідок неналежного виконання умов договору №44-01/2-К від 01.06.2005р. у розмірі 13 895 грн. 05 коп.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст..129 Конституції України, ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ до Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез про за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат" м. Торез про стягнення 13 895 грн. 05 коп. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» (86600, Донецька область, м.Торез, вул. Енгельса, 88, ЄДРПОУ 32366906, р/р 26001309461602 у філії відділенні АК «Промінвестбанк» м.Торез, МФО 334282) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк» м.Київ, МФО 300012) - збитки у розмірі 13 895 грн. 05 коп., державне мито у сумі 139 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його підписання.
Повний текст рішення підписаний 22.04.2009р.
Суддя