Справа №: 22-ц/191/1482/13Головуючий суду першої інстанції:Авакян А.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"28" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
суддівРоманової Л.В., Авраміді Т.С.,
при секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття, та аліментів у сумі 400 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дитиною 3-х років, починаючи з дня подання позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають дитину ОСОБА_9, 2012 року народження, яка проживає разом із позивачем і знаходиться на її утриманні. Позивач зазначила, що зайнята доглядом за малолітньою дитиною, в зв.язку з чим не має можливості працевлаштуватись і отримувати самостійний дохід, в зв.язку з чим потребує матеріальної допомоги.
На думку позивача, відповідач має дохід від ведення сільськогосподарського виробництва, оренди землі, праці за наймом, проте . добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини та непрацездатної дружини не надає, незважаючи на наявність такої можливості.
Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково.
Стягнено з ОСОБА_7 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 грн. щомісячно до її повноліття, аліменти на утримання позивача у розмірі 250 грн. щомісячно до досягнення дитиною 3-х років, починаючи з дня звернення з позовом, а саме з 25.09.2013 р.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене рішення ОСОБА_8, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_7, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування та постановлення нового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 400 грн. щомісяця, та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини..
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, приймаючи рішення, прийняв за основу доводи позивача, та не правильно визначив матеріальне становище відповідача, залишивши поза увагою ті обставини, що відповідач проживає з батьком інвалідом, а позивач отримує державну допомогу на дитину.
На думку апелянта, з відповідача підлягають стягненню аліменти тільки на дитину у розмірі 400 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, постійно не працевлаштований , однак є здоровою людиною працездатного віку , має підсобне господарство та дохід від передачи в оренду земельного паю, проте добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини та колишньої дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до 3-років, не працює, не має самостійного доходу і потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, матеріальний стан якого дозволяє надавати таку допомогу.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
З матеріалів справи вбачається, що батьками неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про народження. (а.с. 8)
Згідно довідки № 766 Уварівської сільської ради позивачка проживає разом з дочкою ОСОБА_9, яка знаходиться на її утриманні (а.с. 9)
Відповідно до ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Виходячи з наведених норм діючого законодавства, суд першої інстанції правомірно визначив розмір аліментів на утримання дитини в сумі 500 грв. щомісячно та на утримання колишньої дружини в розмірі 250 щомісячно.
З доводами апелянта про те, що судом не було належним чином визначено матеріальне становище відповідача та не враховані положення ч.4 ст.84 СК України відповідно до якої аліменти на дружину мають стягуватись при можливості чоловіка надавати таку матерівальну допомогу, не можна погодитись з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач не працевлаштований має нерегулярний, мінливий дохід, однак відомостей про те, що він знаходиться на обліку в центрі зайнятості і не має можливості постійно працевлаштуватись матеріали справи не містять. (а.с. 21)
З акту обстеження житлово-побутових умов відповідача вбачається, що він та його родина мають присадибну ділянку площею 0,15 га та підсобне господарство ( а.с. 23, 24). З довідки, приєднаної до апеляційної скарги, вбачається. що за місцем провоживання відповадача є теплиця. Зазначені обставини свідчать про отримання нім доходу від підсобного господарства.
Судом також встановлено, що за 2012 рік в якості доходу відповідач отримав 1020 грн. за оренду земельного паю площею 4,67 га (а.с. 20,24).
Посилання апелянта на те, що на утриманні відповідача знаходиться батько- ОСОБА_11, який є інвалідом 2 групи, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки батько отримує пенсію, проживає разом із своєю дружиною та сином ОСОБА_10, 1980 року народження, які є працездатними особами і мають, при необхідності, надавати матеріальну допомогу ОСОБА_11 ( а.с.23,25)
В той же час, позивач , яка зайнята доглядом за дитиною до 3 років, є особою, що не має самостійного заробітку і безумовно потребує матеріальної допомоги.
За такими обставинами колегія суддів погоджуєиться з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання в розмірі 250 грв. щомісячно на період до досягнення дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 років.
З доводами апелянта про те, що позивач отримує допомогу від держави, в зв.язку з чим не потребує допомоги з боку відповідача, не можна погодитись.
Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1147 грв., однак під час догляду за дитиною позивач позбавлена можливості самостійно заробляти достатні кошти на своє утримання. Проте, згідно ч. 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на матеріальну допомогу від чоловіка незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
Доводи апелянта про те, що він не працює, тому не повинен надавати матеріальну допомогу матері дитини до досягнення дитиною 3-х років, суперечить принципам сімейних відносин, зазначених в ч. 2 ст. 1 СК України та засадам охорони дитинства.
Безсуперечних доказів того, що ОСОБА_7 не має можливості надавати матеріальну допомогу ОСОБА_6, яка є матір.ю його малолітньої дитини, матеріали справи не містять
Згідно ч. 1 , ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні положення зазначені в ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства».
Виходячи з аналізу вищезазначених норм матеріального права та наданих сторонами доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батьки дитини, які проживають окремо один від одного, зобов'язані витрачати кошти на її утримувати в рівних частках до повноліття дитини, незалежно від того працевлаштовані вони чи ні. Прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років з 01.01.2013 року встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» в розмірі 972 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів на утримання дитини, який підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 , в сумі 500 грв. щомісячно.
Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, п. 1 ч. 1 статті 307, статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року - відхилити.
Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова Т.С.Авраміді