Справа № 2-410/1685/12
18 вересня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі Карпенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивачка у судове засіданні не з'явилася, надавши письмове клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою її представника, однак жодних документів, що підтверджують поважність неявки в судове садіння не надала.
Відповідач та його представник у судовому засіданні пред'явлений позов не визнали, вважаючи його не обґрунтованим та безпідставним, тому просили суд відмовити у його задоволенні. Що стосується клопотання про відкладення справи, висловили думку про можливість розгляду справи, оскільки зазначені у клопотанні обставини не підтверджуються жодними фактами і вони не перешкоджали особистої присутності позивачки при розгляді справи.
Вислухавши пояснення відповідача, його представника, які заперечували проти позову і спростували всі заяви позивачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника позивачки, суд відмовляє у задоволенні відповідної заяви, оскільки до клопотання не надано жодних лікарняних листів чи відповідних медичних довідок на підтвердження його захворювання, окрім того, відсутність представника не позбавляло можливості позивачку особисто бути присутньою у судовому засіданні, надавати відповідні пояснення та докази на підтвердження своїх доводів.
Згідно з ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
З матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення. Позивачка ігнорує виклики в суд, в судове засідання не з'являється, про причини неявки суд не повідомляє та заяв про можливість розгляду справи у її відсутність до суду не направила.
Враховуючи конкретні обставини справи, встановлені ст. 157 ЦПК України строки розгляду справи та те, що повторна неявка сторін без поважних причин згідно ст. 169 ЦПК України не тягне відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
Встановлено, що 27.11.1999 року ОСОБА_1 вступила в шлюб з відповідачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за №460 від 27.11.1999 року. Проте, сімейні відносини між сторонами не склалися і з грудня 2011 року фактично були припинені.
Крім того, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню. З 2001 року перебуває на обліку в Міському ендокринологічному центрі при КЗ «МБКЛ №4» і кожні півроку проходить планові лікування на стаціонарі. На підставі зазначених обставин, позивачка просить стягнути з відповідача на своє утримання аліменти у розмірі 1000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. У позовній заяві Позивачка посилається на те, що бюджет Відповідача є високим та стабільним, але не зазначає яким саме є цей бюджет, які витрати несе Відповідач та виходячи з яких міркувань вона дійшла висновку, що він має можливість сплачувати саме 1000 грн. Так, згідно довідки №2223 від 17.07.2012 року ОСОБА_2, починаючи з 03.07.2006 року, працює на підприємстві ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» на посаді Електромонтера з експлуатації розподільних мереж з групи кваліфікації і має стабільний заробіток. Однак позивачкою не врахована та обставина, що відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 р. по справі 2-410/2880/12 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання матері в розмірі 1/6 усіх видів заробітку. Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення матеріальної допомогу саме в сумі 1000 грн. є не обґрунтованими, безпідставними та не доведеними жодними фактами.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Позивачка зазначає, що має мізерну пенсію, яка не дозволяє належним чином харчуватись та лікуватись, при цьому вона не обґрунтовує свої вимоги в частині витрат, які несе на харчування та лікування, також не зазначає який же саме дохід вона отримує та які додаткові витрати несе. Так, закон визначає, що подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо всі його доходи не можуть забезпечити прожитковий мінімум встановлений законом, і в жодному разі це не залежить від можливості або неможливості гарно харчуватись та проходити санаторно-курортне лікування.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки №1101 від 27 серпня 2012 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФ Дніпропетровського району та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідами ІІІ групи розмір якої у середньому становить 904 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня - 822 гривні, з 01 квітня - 838 гривень, з 01 липня - 844 гривні, з 01 жовтня - 856 гривень, з 01 грудня - 884 гривні. На момент звернення до суду із позовом мінімум на місяць для осіб, які втратили працездатність становив 838,00 грн. Таким чином, загальна сума сукупного доходу Позивачки перевищує встановлений законом прожитковий мінімум, що також підтверджує необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Отже враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Позивачкою не надано доказів та не доведено у судовому засіданні на підтвердження своїх позовних вимог, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 367 ЦПК України, ст.ст. 2, 7, 15, 18, 75, 76, 80 Сімейного кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко