справа №712/12394/13а
провадження 2-а/712/437/13
21 жовтня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Кузьменка В.А.
при секретарі - Бондаренко Н.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Черкасах , третя особа Апеляційний суд Черкаської області про визнання дій органу державного управління неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Черкаси, третя особа Апеляційний суд Черкаської області про визнання незаконною бездіяльність органу державного управління, зобов»язанння здійснити перерахунок розміру довічного утримання вказуючи, що відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 07 жовтня 2010 року № 2596-VІ, та наказу голови апеляційного суду Черкаської області №89 від 09 листопада 2010 року , він звільнений з посади судді апеляційного суду у відставку.
Відповідно до ст. 43 Закону України « Про статус суддів» йому призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З часу призначення розмір мого довічного грошового утримання органами Пенсійного фонду не змінювався, не дивлячись на те, що з 1 січня 2012 року, відповідно до вимог ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", введена суддівська винагорода суддів, яка відповідно до ч. 2,3,4 цієї статті передбачає розмір та складову її частин.
Розмір винагороди судді суттєво збільшився. Посадові оклади суддів апеляційного суду встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1-1.
За довідкою апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2013 року суддівська винагорода працюючого судді на відповідній посаді складається з окладу судді - 12617 грн., вислуги років 80% 10093,60грн.
Враховуючи нові посадові оклади суддів, розмір його довічного грошового утримання повинен бути збільшений.
Проте, він продовжує отримувати довічне грошове утримання у розмірі, визначеному у 2010році.
На його звернення до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо перерахунку довічного грошового утримання, отримана відповідь від 06.07.2013 року , де зазначено, що ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» суддям загальної юрисдикції перерахунки не передбачені.
Надану йому відмову у перерахунку вважає незаконною так як ст. 138 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» на яку посилається відповідач, визначає порядок визначення розміру грошового утримання судді, яких виходить у відставку після набуття чинності цим законом. Дія цього закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли раніше : статус судді у відставці був встановлений у 2010 році до прийняття цього закону і зберігається за позивачем по життєво.
Просив суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області, пов»язані з відмовою у проведенні перерахунку розміру призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до розміру 90% грошової винагороди працюючого в даний час судді, починаючи з 01 січня 2013 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Черкаси провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до розміру заробітної плати працюючого на даний час судді Апеляційного суду Черкаської області, починаючи з 01 січня 2013 року.
Стягнути з управління Пенсійного фонду м. Черкаси Черкаської області недоплачену ОСОБА_1 суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2013 року з урахуванням індексації.
Також позивач просить поновити йому строк звернення до суду як пропущений з поважних причин, оскільки позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо прерахунку щомісячного довічногго грошового утримання, на яку отримав відповідь.
Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб»єкта владних повноважень він не звертався і вважає, що звернувся до суду в терміни встановлені чинним законодавством.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Третя особа апеляційний суд Черкаської області в судове засідання не з»явились, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 07 жовтня 2010року № 2596-VІ та наказу голови апеляційного суду Черкаської області №89 від 09 листопада 2010 року, позивач ОСОБА_1 звільнений з посади судді апеляційного суду у відставку.
Відповідно до ст. 43 Закону України « Про статус суддів» ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру.
З часу призначення розмір довічного грошового утримання позивача органами Пенсійного фонду не змінювався, не дивлячись на те, що з 1 січня 2012 року, відповідно до вимог ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", введена суддівська винагорода суддів, яка відповідно до ч. 2,3,4 цієї статті передбачає розмір та складову її частин.
Розмір винагороди судді суттєво збільшився. Посадові оклади суддів апеляційного суду встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1-1.
Відповідно до наказу № 89 від 09.11.2010року про звільнення позивача стаж його роботи становить 34роки 11 місяців 24 дні. Відповідно довідки апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2013 року за № 53 суддівська винагорода працюючого судді на відповідній посаді станом на 01.06.2013року складає : посадовий оклад 12617грн, вислуга років 80% 10093,60грн, загальна сума 22710,60грн.
Відповідач відмовив позивачу в перерахунку довічного грошового утримання, посилаючись на те, що ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» суддям загальної юрисдикції перерахунки не передбачені.
Згідно ст.43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII, встановлено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. За суддею зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру працюючого на відповідній посаді судді. Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови ОСОБА_3 України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-ХІІ від 15 грудня 1992 року, яка діяла на час призначення позивачу довічного грошового утримання, у разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Пунктом 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, статтями 43 Закону України "Про статус суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-1/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України “Про статус суддів” (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) визначено: «Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі гарантії визначені, зокрема, статтею 13 Закону України “Про статус суддів”.
Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” встановлено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України “Про судоустрій України” треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Відповідно до частини 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України. За таких обставив будь-яке посилання на положення законів в тому числі Закону України "Про Державний бюджет України", які звужують права суддів в частинні нарахування їм заробітної плати, а звідси й довічного грошового утримання суддів у відставці, неприпустимі.
У справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 2 абзацу 2 п. 2 II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплат пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, Конституційний Суд України у п. 6.1 зазначив, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного грошового утримання) суддів у відставці (третє речення ч. 5 ст. 138 Закону № 2453, ст. 2 Закону № 3668) Конституційний Суд України виходить з наступного:
- у рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначив, залишивши незмінним право на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац 6 підпункт 3.2 пункт 3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужування обсягу визначених Конституцією України таких гарантій. Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення ч. 5 ст. 138 Закону України № 2453, ст. 2 Закону України № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечить ч. 1 ст. 126 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні не лише визнав не відповідними акту найвищої юридичної сили положення закону, які обмежили розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, а й прямо вказав на можливість одержання всіх коштів, яких недолічилися судді у відставці ( у судовому порядку), в тому числі і права на індексацію (розмір довічного грошового утримання позивача не досягає і десяти прожиткових мінімумів).
Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначені Конституцією України і Законом як необхідні умови здійснення правосуддя. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів у разі прийняття змін до чинних законів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Щомісячне довічне грошове утримання -це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України та Законами України.
Аналіз наведених норм Конституції України, - міжнародних правових норм, ратифікованих України, які є частиною національного законодавства України встановлено, що обсяг прав як судді у відставці на довічне грошове утримання не може бути зменшене, тобто розмір належного йому щомісячного грошового утримання має відповідати 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Ст. 138 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» на яку посилається відповідач, визначає порядок визначення розміру грошового утримання судді, які виходять у відставку після набуття чинності цим законом. Дія цього закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли раніше : статус судді у відставці був встановлений у 2010 році до прийняття цього закону і зберігається за позивачем по життєво.
Таким чином, суд вважає, що відмовляючи у перерахунку довічного грошового утримання органи Пенсійного фонду грубо ігнорують його особливості у тому, що правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України та Законами України. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суми грошового утримання працюючого судді. Діє принцип єдності статусу суддів. У разі підвищення розміру грошового утримання працюючого судді має здійснюватися перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і позивач має право на перерахунок щомісячного грошового утримання з 01.01.2013 року, а тому суд вважає такі дії відповідача є неправомірними.
Посилання відповідача на ст.99, 100 КАС України, про застосування строків звернення до адміністративного суду в межах одного місяця, суд вважає безпідставними.
Пропущений з поважних прчин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом-продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою щодо прерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а не зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а тому доводи представника відповідача на ч.4,5 ст.99 КАС України є необгрунтованим та суд не може взяти до уваги.
Суд вважає, що відповідно до ст.99 КАС України позивач звернувся з позовом в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого чинним законодавством, а саме в шестимісячний строк.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, 19, 46, 152 Конституції України, ст.. 2, 9, 17, 99, 100, 102, 159-163, 167, 185-186 КАС України , Закону України „Про судоустрій та статус суддів», суд -
Позов задовольнити .
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області, пов»язані з відмовою у проведенні перерахунку розміру призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до розміру 90% грошової винагороди працюючого в даний час судді, починаючи з 01 січня 2013 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Черкаси провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до розміру заробітної плати працюючого на даний час судді Апеляційного суду Черкаської області, починаючи з 01 січня 2013 року.
Стягнути з управління Пенсійного фонду м. Черкаси Черкаської області недоплачену ОСОБА_1 суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2013 року з урахуванням індексації.
Постанова може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: В.А.Кузьменко