83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.03.09 р. Справа № 10/151
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І. В.;
при секретарі судового засідання - Ярош В.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - Ахметова Н.В. - довіреність; Буланий М.С. - довіреність;
від відповідача - Сьомка Р.О. - довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Закрите акціонерного товариства «Макіївкокс» м.Макіївка,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» м.Донецьк,
про стягнення вартість недостачі 4 062,96 грн., -
До господарського суду звернувся позивач, Закрите акціонерне товариство «Макіївкокс» м.Макіївка, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» м.Донецьк, про стягнення збитків від недостачі вугільного концентрату у розмірі 4 062,96 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на залізничну накладну № 49713467 , Акт про приймання продукції по кількості № 1148/п від 06.09.2007 р., Акт про приймання продукції по кількості № 1148 від 06.09.2007 р., Акт про вагу тари № 1148, рахунок-фактуру № 29954, платіжні доручення № 5403 від 13.09.2007 р., розрахунок суми позову.
Представник відповідача у відзивах на позовну заяву та у судових засіданнях позовні вимоги не визнав, посилаючись при цьому на те, що за умовами договору купівлі-продажу № 04/11/1пр/8851дс від 04.11.2005 р., укладеного між ним та ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод», зобов'язався у вересні 2007 р. передати третій особі вугільний концентрат марки «Ж» у кількості 10 000 тн на умовах FCA станція відправника.
Оскільки статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника засвідчуються комерційним актом, вважає, що позивач не довів факт неправильного визначення маси вантажу, оскільки вказаний документ на вимогу позивача залізницею не складався.
Крім того, звертав увагу суду на:
- відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та виникненням шкоди;
- оплату продукції позивачем 13.09.2007 р., в той час як Акт прийому продукції складався 06.09.2007 р., і тому вважає позивач мав можливість попередити настання негативних для себе наслідків;
- Акт приймання продукції за кількістю № 1148 складений у порушення п. 21 Інструкції П-6, оскільки засвідчений представником громадськості Білоконь В.М., що діяв на підставі посвідчення на приймання продукції № 1148а від 06.09.2007 р., яке є недійсним, оскільки видане не на прийом конкретної партії продукції;
- Невірне застосування позивачем розрахунку природної втрати у розмірі 2 %;
26.03.2009 р. представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 4 062,96 грн.
Заявлене клопотання задоволене на підставі положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи неодноразово продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих до суду документів, 01.10.2003 р. між ТОВ «Макіївкокс» (покупець - позивач по справі ) та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» (продавець) був укладений договір № 2080дс/292 на поставки вугільної продукції зі строком дії до 31.12.2004 р.
Додатковою угодою від 04.11.2003 р. у зв'язку з перереєстрацією сторони змінили найменування покупця з ТОВ «Макіївкокс» на ЗАТ «Макіївкокс», додатковою угодою від 27.12.2006 р. продовжити термін дії договору до 31.12.2007 р.
Пунктом 4.2. договору № 2080дс/291 від 01.10.2003 р. сторони визначили, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6 (далі Інструкція № П-6).
На виконання вищевказаного договору № 2080дс/292, вантажовідправником - ТОВ «Енергоімпекс» (відповідач по справі), який в свою чергу як продавець уклав договір № 04/11/1пр/8851дс з ЗАТ «Донецьксталь -металургійний завод» (покупець), відповідно до залізничної накладної № 49713467 від 04.09.2007 р. відправлено 260 700 кг вугільного концентрату марки «Ж».
06.09.2007 р. на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати та розкрадання та того ж дня був виданий вантажоодержувачу - ЗАТ «Макіївкокс» (позивач по справі).
Приймаючи вантаж відповідно до вимог договору № 2080дс/292 за порядком визначеним Інструкцією П-6, була виявлена недостача товару, про що вантажоодержувач повідомив вантажовідправника телеграмою № 115043/3, а приймання продукції зупинив до прибуття представника останнього.
Листом № 13-989 ТОВ «Енергоімпекс» повідомив про згоду на повернення недостачі вугільного концентрату з урахуванням природної втрати та просив на його адресу надіслати факсом вже оформлений акт.
07.09.2007 р. представниками позивача було продовжено приймання продукції та складений акт № 1148 про вагу тари, за результатами перевірки маси вантажу був складений акт № 1148 та встановлена недостача продукції у кількості 8 950 кг.
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відвантаження вугільного концентрату 04.09.2007 р. здійснювалось ТОВ «Енергоімпекс» (відповідачем по справі) на виконання умов договору № 04/11/1пр/8851дс, укладеного 04.11.2005 р. з ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод».
Як вже зазначалось вище, ЗАТ «Макіївкокс» (позивач по справі) є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною поставкою і одночасно його покупцем за договором № 2080дс/292, укладеним 01.10.2003 р. з ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод».
Відповідно до Розділу 1 договору № 2080дс/292, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки якого погоджені сторонами у додаткових угодах.
Відповідно до Розділу 3 зазначеного вище договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки , обумовлені сторонами у додаткових угодах.
Суд дослідив рахунок - фактуру № 29954 та платіжне доручення № 5403, та встановив, що вантажоодержувач - позивач по справі, вказану партію товару, яка була відвантажена 04.09.2007 р. за залізничною накладною № 49713467, сплатив у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод» грошових коштів у розмірі 5 250 тис.грн. за ціною 660 грн. за 1 тн.
На станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 06.09.2007 р. був виданий ЗАТ «Макіївкокс» залізницею без перевірки маси вантажу згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному боці залізничної накладної № 49713467.
Як зазначено у пунктом 4.2. договору № 2080дс/292, приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6.
Відповідно до пункту 4.4. договору № 2080дс/292 (з урахуванням змін від 15.01.2007 р.) сторони договору № 2080дс/292 встановили, що в актах прийому-передачі товару, які складаються між продавцем та покупцем, у графі «кількість» вказується кількість товару за даними, відображеними в перевізних документах. Питання та спори щодо недостачі товару розглядаються в претензійно - позовному порядку без урахування актів прийому-передачі товару на підставі Актів, складених за Інструкцією № П-6.
За результатами перевірки маси вантажу без представника вантажовідправника, вантажоодержувачем була встановлена недостача продукції у кількості 8 950 кг., про що 07.09.2007 р. був складений Акт № 1148 про приймання продукції за кількістю.
В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексам, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Так на перевезення вантажів залізничним транспортом, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України (далі Статут), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.
Отже, надавши залізниці накладну № 49713467 і вантаж, відповідач ТОВ «Енергоімпекс» уклав з залізницею угоду на перевезення спірних вагонів, при цьому ЗАО «Донецьксталь»- металургійний завод» не є стороною за цією угодою.
Таким чином спростовуються заперечення ТОВ «Енергоімпекс» що він є неналежним відповідачем по справі.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договором.
Так, згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 111 Статуту визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі статті 52 Статуту залізниць України.
Як убачається з залізничної накладної № 49713467 поставка вугільного концентрату здійснювалось у чотирьох вагонах навалом, навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника, вантаж зважено на 150 тн вагових вагах.
За змістом статті 37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником.
При цьому, відповідно до положень статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У відповідності до частини 1 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто.
За приписами частини 2 п.27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.
Як убачається з розрахунку наданого позивачем ним застосовано 2 % природної втрати та понаднормативна недостача складає 5 130 кг.
При цьому суд вважає, що розрахунок позивача та застосування 2 % природної втрати по кожному з вагонів є вірним (вказана позиція викладена у пункті 17 Інструктивних вказівках Державного Арбітражу СРСР № И-1-6 від 31.12.1982 р.), в той час як відповідач заперечував щодо розміру розрахунку і вважає вірним застосування природної втрати до загальної міси недостачі вантажу.
Крім того, суд враховує той факт, що позивач на виконання умов договору № 2080дс/292, здійснив перевагу пустих вагонів, визначивши їх фактичну вагу, що зазначено у Акті № 1148 від 07.09.2007 р.
Зважування позивачем здійснювалось на справних 150 тн вагах, для чого судом додатково був витребуваний паспорт № 0501 на ваги ВВ-1507С-Z.
Також суд вважає, що є юридично неспроможним посилання відповідача на недійсність посвідчення № 1148а від 06.09.2007 р., яке було видане на Білоконь В.М.
Як убачається з вказаного посвідчення, Білоконь В.М. надано право на участь у прийомці вугільного концентрату у період з 06.09.2007 р. 19-00 год. до 07.09.2007 р. 07-00 год.
Дослідив Акт № 1148/п від 06.09.2007 р. суд встановив, що прийомка продукції була розпочата о 13-45 год. та зупинена до прибуття представника вантажовідправника.
Як убачається з Акту № 1148 вивантаження вагонів, перевантаження порожніх вагонів було продовжено без представника вантажовідправника 06.09.2007 р. о 19-30 год. та закінчено 07.09.2007 р. о 6-00 год., таким чином, здійснення вказаних робіт проводилось у нічну зміну, в той час як адміністрація позивача не працювала.
Відповідно до частини 5 п.21 Інструкції № П-6, для прийомки продукції у вихідні дні посвідчення може бути видане в останній передвихідний день на кожен день окремо без визначення конкретної партії продукції.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що ТОВ «Енергоімпекс» є належним відповідачем за цим позовом, оскільки стаття 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Таким чином, враховуючи підстави заявленого позову, те, що вантажовідправником за спірною відправкою є ТОВ «Енергоімпекс», позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 908,909 Цивільного кодексу України, статтею 306, 307 Господарського кодексу України, статей 24, 105, 110, 111 Статуту залізниць України, керуючись статтями 22, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» м.Макіївка, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» м.Донецьк, про стягнення вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 4 062,96 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (83028, м.Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 30962337) на користь Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» (86106, м.Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 4 062,96грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (83028, м.Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 30962337) на користь Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» (86106, м.Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) витрати по сплаті державного вита в сумі 102грн, та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 06.04.2009 р.
Суддя
Надруковано 3 прим.:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1прим. - у справу.