Справа 487/6123/13-ц
Номер провадження 2/487/2391/13
Іменем України
11.10.2013 м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Бобрової І.В.,
при секретарі - Міняйло О.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Вітюка А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням,-
В липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з грудня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, як чоловік та жінка, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, але офіційно шлюб не зареєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після чого позивачка залишилася проживати в зазначеній квартирі, взявши при цьому на себе весь тягар її утримання, хоча зареєстрована в ній не була. ОСОБА_4 не мав близьких родичів, тому ОСОБА_1, вважаючи себе його дружиною, займалася його похованням. На підставі зазначеного позивачка просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт її проживання з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 з грудня 1998 року по день його смерті, а також визнати за нею право користування даною квартирою.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позову, зазначила, що вони з ОСОБА_4 були сусідами, проживали в суміжних квартирах та завжди мали добрі стосунки. Після того, як її чоловік помер, між нею та ОСОБА_4 стосунки стали більш тісні, тому в грудні 1998 року вона погодилася на пропозицію останнього та перебралася до нього жити. Вони вели загальне господарство, мали спільний бюджет. При цьому, зважаючи на свій немолодий вік, офіційно свої відносини не зареєструвати. Після смерті ОСОБА_4 вона понесла всі витрати на його поховання, а також продовжила проживати в його квартирі, сплачувати комунальні послуги, нести витрати на поточний ремонт житла. Вважає, що вона як дружина померлого, яка вселилася в його помешкання зі згоди ОСОБА_4, має право і в подальшому користуватися цим житлом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка не була офіційно зареєстрована в АДРЕСА_1, а тому право на користування даним житловим приміщенням вона не має.
Суд заслухавши сторони по даній справі, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина, їх діти та батьки, але можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство.
Відповідно до ст. 65 ЖК України, особи що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 25.07.2002 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану зроблено запис №3615. Крім наймача за даною адресою ніхто не прописаний.
З 1998 року позивачка з дозволу ОСОБА_4, з яким підтримувала фактичні шлюбні відносини, вселилась в зазначену квартиру та стала проживати з останнім однією родиною як чоловік та жінка без укладання шлюбу, вести сумісне господарство, що підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також актом від 28.05.2013 року, підписаним сусідами та затвердженим начальником ЖЕК №10.
Після його смерті ОСОБА_4 та по теперішній час позивачка продовжує проживати у квартирі, сплачує комунальні послуги, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні розрахунковими книжками. Однак, зареєструватися в квартирі не має можливості, оскільки відсутня згода наймача.
Таким чином, оскільки позивачка вселилась до спірної квартири за усною згодою померлого ОСОБА_4 з метою спільного проживання, весь час вела з ним спільне господарство та між ними не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 з грудня 1998 року по день смерті ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дні отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Боброва І.В.