Справа № 2-4077/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.
Провадження № 22-ц/780/5363/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко
Категорія 26 28.10.2013
Іменем України
22 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,
при секретарі : Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, -
У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Ірпінської філії «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 012/06-11/064, за яким відповідачу надано кредит на придбання земельної ділянки в сумі 250 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 13 листопада 2013 року. Додатковим договором № 1 від 26 жовтня 2007 року до кредитного договору суму кредиту збільшено до 350 000 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки б/н з внесеними до нього змінами від 26 жовтня 2007 року, відповідно до якого в іпотеку передано належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 974,5 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1
Також виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалося договорами поруки, згідно яких поручителями виступили ОСОБА_3 - за договором поруки № 012/06-11/064/3 від 20 листопада 2006 року з внесеними до нього змінами від 26 жовтня 2007 року; ОСОБА_4 - за договором поруки № 012/06-11/064/2 від 20 листопада 2006 року з внесеними до нього змінами від 26 жовтня 2007 року; ОСОБА_5 - за договором поруки № 012/06-11/064/1 від 20 листопада 2006 року з внесеними до нього змінами від 26 жовтня 2007 року. За умовами вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не здійснює, а тому станом на 28 березня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 складає 1 663 512,08 грн., з яких заборгованість за кредитом - 193 051,07 дол. США (1 536 686,51 грн.), в тому числі прострочена - 10 741,92 дол. США (85 505,68 грн.); заборгованість по сплаті відсотків 13 794,66 дол. США (109 805,49 грн.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 1 415,36 дол. США (11 266,27 грн.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 722,84 дол. США (5 735,81 грн.)
Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач звертався з претензіями до відповідачів, однак вказані намагання результатів не дали. Тому в ході розгляду справи в суді першої інстанції представником банку було подано уточнений розрахунок заборгованості по кредитному договору № 012/06-11/064 від 20 листопада 2006 року, відповідно до якого станом на 23 травня 2012 року заборгованість по кредиту становить 1 215 516,18 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також понесенні судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 215 516,18 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, через представника за довіреністю ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказав, що заборгованість ОСОБА_1, згідно інформації наданої банком, станом на 8 серпня 2013 року складає 70 626,49 дол. США, що за еквівалентно до курсу НБУ 564 305,65 грн., що також значно менше суми стягнення. З огляду на це суд допустив очевидні порушення, що сталою причиною неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов'язання за договорами поруки також не виконали.
З огляду на це, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтовані з посиланням на докази та підлягають до задоволення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.
Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Ірпінської філії «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 012/06-11/064, згідно якого відповідачу надано грошові кошти в іноземній валюті на придбання земельної ділянки в сумі 250 000 дол. США, які він які він зобов'язувався повернути в повному обсязі до 13 листопада 2013 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 13,5 % річних. Додатковим договором № 1 від 26 жовтня 2007 року до кредитного договору суму кредиту збільшено до 350 000 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 20 листопада 2007 року укладено договори поруки № 012/06-11/064/3, № 012/06-11/064/2, № 012/06-11/064/1 з внесеними до них змінами від 26 жовтня 2007 року. Відповідно до умов вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 012/06-11/064 від 20 листопада 2006 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_1 у розмірі 350 000,00 дол. США, що підтверджується належним чином завіреними копіями меморіальних ордерів № К19/4 від 21 листопада 2006 року та № 17 від 29 жовтня 2007 року (а.с. 21-22).
Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 23 травня 2012 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 152 082,10 дол. США, що за курсом НБУ складає 1 215 516,18 грн., з яких 144 006,23 дол. США, що за курсом НБУ складає 1 150 969,79 грн. - залишок заборгованості за основною суму кредиту, 3 090,09 дол. США, що за курсом НБУ складає 24 697,54 грн. - заборгованість по відсоткам, 3 379,88 дол. США, що за курсом НБУ складає 27 013,69 грн. - пеня по кредиту, 1 605,90 дол. США, що за курсом НБУ складає 12 835,16 грн. - пеня по відсотках, що також підтверджується уточненим розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с. 175-177).
Апелянт та його представник не погоджуються з даним розрахунком, та вважають, що розмір заборгованості на 09.10.2012 року становив 23 552,97 дол. США, що за курсом НБУ складає 188 183,43 грн., про що надали ксерокопії банківських виписок.
Також представник апелянта вказала, що на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 фактично має не погашений кредит на суму близько 5 000 дол.США, але має надію сплатити його до закінчення дії договору кредиту, а саме до 13 листопада 2013 року.
Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» також надав розрахунок заборгованості станом на 09.10.2012 року, де вказано, що заборгованість по кредитному договору складає 141 758,72 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 133 077,45 грн.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення від 09 жовтня 2012 року, виходив з розрахунків наданих Банком станом на 23 травня 2012 року.
Судова колегія погоджується із зазначеними розрахунками, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи, при цьому даний порядок нарахування узгоджується із ст. 549 ЦК України та порядком, передбаченим кредитним договором № 012/06-11/064 від 20 листопада 2006 року.
У зв'язку з чим 18 травня 2009 року та 24 червня 2009 року позивачем на адреси відповідачів було направлено претензії (вимоги) про досудове врегулювання спору та повернення всієї суми кредиту, процентів та пені за користування кредитом № 012/06-11/064 від 20 листопада 2006 року, на які відповідачі не відреагували жодним чином (а.с. 32-37).
Відповідно до п. 6.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався належним чином використати та повернути позикодавцю кредитні кошти, а також сплатити нараховані відсотки та пеню.
Згідно п. 7.4. кредитного договору позивач має право достроково вимагати від відповідача погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 10.2. кредитного договору визначено, що за порушення строків повернення кредиту та відсотків ОСОБА_1 зобов'язувався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У зв'язку із наведеним суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.
Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що заборгованість апелянта перед банком станом на 8 серпня 2013 року складає 70 626,49 дол. США, що за еквівалентно до курсу НБУ 564 305,65 грн., що значно менше суми стягнення є безпідставними та висновків суду не спростовують, оскільки солідарно стягуючи заборгованість за кредитним договором з відповідачів, суд керувався доказами наданими на період ухвалення рішення, а ОСОБА_1 використав та надав інформацію банку тільки при подачі апеляційної скарги.
Цивільний процесуальний закон зобов'язує учасників процесу довести суду ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: