Справа № 404/5693/13-ц
Номер провадження 2/404/2359/13
22 жовтня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограду в складі:
головуючого - судді Галагана О.В.,
при секретарі - Кульчицькій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою з урахуванням штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 130 326,02 грн., з обліком трьох відсотків річних і штрафних санкцій від простроченої суми за весь період прострочення, моральний збиток у розмірі 10 000 грн., покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування у позові вказано, що у травні 2008 року ОСОБА_2 одержав від позивача кошти в борг в розмірі 100 000 доларів США, що дорівнює у еквіваленті 800 000 грн., які обіцяв повернути в термін до 22.02.2011 року, а потім до 01.06.2011 року, що підтверджується розпискою.
Своєю розпискою відповідач гарантував, що у випадку не виконання своїх грошових зобов'язань, він здійснить передачу на користь позивача земельної ділянки площею 7 га., яка знаходиться у місті Кіровограді, а також, не виключає передачу свого фермерського господарства, яке розташоване на даній земельній ділянці. У визначений термін відповідач коштів не повернув.
Для захисту своїх інтересів позивач звернувся із заявою про не повернення боргу у Києво - Святошинське РВ УМВС України в Київській області. 10.11.2012 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій позивачу рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх законних інтересів.
13.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про негайне повернення боргу, однак цю вимогу останній ніяк не відреагував.
На даний час ОСОБА_2 ухиляється від виконання свого зобов'язання, не відповідає на телефонні дзвінки та уникає зустрічей для вирішення питання мирним шляхом.
Зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідач вчасно не повернув борг, позивач отримав значні матеріальні збитки, тому, що планував вкласти ці кошти в підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.
Сума боргу з 01.06.2011 року по 15.05.2013 року становить 1 130 326 02 грн., з яких:
- 800 000 грн. - сума боргу по борговій розписці,
- 283 312 грн. 32 коп. - пеня від суми простроченого платежу за період прострочення,
- 47 013 грн. 70 коп. - 3% річних за 715 днів прострочення виконання зобов'язань.
Вказано, що крім матеріального збитку позивачу була нанесена моральна шкода, яка полягає у порушенні звичайного ритму життя, позивач витрачав час і кошти на захист своїх законних прав і інтересів, спрямованих на повернення боргу. Відповідач ігнорував та обманював позивача, своєю поведінкою приносив щиросердечні страждання, принижував честь та гідність. Суму нанесеної моральної шкоди, що виразилась в порушенні звичайного ритму життя, моральному приниженні й стражданнях, психологічною травною позивач оцінює в розмірі 10 000 грн.
Тому, в судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 800 000 грн., 3% річних за період з 01.06.2011 року по 15.05.2013 року в сумі 47 013 грн. 70 коп., пеню - 283 312 грн. 32 коп., 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.
24.07.2013 року від відповідача надійшли письмові заперечення, відповідно до яких останній вказував, що дійсно у травня 2008 року отримав у позивача 100 000 доларів США та зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів у строк до 22.02.2011 року, проте у вказаний строк кошти не повернув і строк було продовжено до 01.06.2011 року, про що власноручно 22.02.2011 року написав розписку. Зобов'язання за вказаним договором позики не виконав через скрутне матеріальне становище. Вказано, що суму боргу за договором позики в розмірі 100 000 доларів США, що еквівалентно 800 000 грн. та 3% річних позивач визнає. Не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені від простроченого платежу, оскільки ці вимоги є безпідставними та необґрунтованими (а.с.55-56).
Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на зміст письмових заперечень визнав позов частково, а саме в частині основного боргу 800 000 грн. та 3% річних в сумі 47 013 грн. 70 коп., заперечив проти задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 283 312 грн. 32 коп. та відшкодування моральної шкоди.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Судом встановлено, що у травня 2008 року ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 100 000 доларів США та зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів у строк до 22.02.2011 року. Проте, 22.02.2011 року відповідач вказану суму боргу не повернув та між сторонами було узгоджено продовжити термін повернення коштів до 01.06.2011 року, що підтверджується розпискою наданою відповідачем від 22.02.2011 року (а.с.23).
Факт отримання відповідачем коштів в розмірі 100 000 доларів США не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1,2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки, грошовий еквівалент вищевказаних грошових зобов'язань був визначений у іноземній валюті у відповідності до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України, суд має розрахувати суму боргу за курсом НБУ на день ухвалення рішення.
Згідно даних Національного банку України офіційний курс гривні до долара США станом на 22.10.2013 року становить 799,30 грн. за 100 доларів США.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума боргу в гривневому еквіваленті, визначеному за офіційним курсом долару США у сумі 799300грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за користування грошима та пеню за порушення грошового зобов'язання.
Згідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не повернув вчасно борг, та прострочив виконання на 715 днів, тому 3 % річних від простроченої суми буде складати 46972грн.56коп.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
П. 1 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму керуючись ст. 625 цього кодексу.
Тому, враховуючи вищезазначене та те, що розмір пені не був передбачений договором, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 283 312 грн. 32 коп.
Що стосується стягнення на користь позивача моральної шкоди, то суд виходить з того, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Тобто однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. Таке зобов'язання виникає в тому випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними та відшкодування моральної шкоди в укладеному договорі не передбачено, у суду не має підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Згідно положень ст. 88 ЦПК України суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а у разі, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою з урахуванням штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 799300грн. боргу по розписці від 22.02.2011року та 46972грн.56коп., що становить три проценти річних від простроченої суми.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2511грн. 68коп. судових витрат.
Після набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2013року та 01.08.2013року по справі № 404/5693/13ц, номер провадження 2/404/2359/13.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського О. В. Галаган
районного суду
м.Кіровограда