Дата документу Справа № 321/1314/13-к
Єдиний унікальний №321/1314/13-к Головуючий в 1 інст. Олійник М.Ю.
Провадження №11-кп/778/399/13 Доповідач в 2 інст. Абрамов В.І.
Категорія ст.125 ч.1 КК України
23 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого Нікітюка В.Д.,
суддів Джавага Г.М., Абрамова В.І.,
при секретарі Михайлюк Р.В.,
за участю прокурора Безлер Л.В.,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянула в м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, холостого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень.
Запобіжний захід до набрання законної сили не обирався.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 23 червня 2013 року, приблизно о 09 годині, перебуваючи в приміщені житлового будинку АДРЕСА_3, в ході сварки зі ОСОБА_3, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з умислом спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_3 долонею правої руки три удари в область обличчя, від яких ОСОБА_3 впав на поверхню підлоги. Після чого, ОСОБА_2 продовжуючи свій умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_3 ногою, взутою в гумовий тапочок, два удари в область тулуба, заподіявши тим самим ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та крововиливу на обличчі, саден на шиї, синця на тулубі, синців та садна на верхній кінцівці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3, не погодившись з вироком суду, вважає його незаконним та несправедливим. Вважає, що у ОСОБА_2 був умисел його вбивство, але суд це не дослідив та не врахував. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді по справі, потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції, прокурора, який вважав, що вищевказаний вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, зазначеного у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, в зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєні ним злочини. При цьому суд врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме те, що ОСОБА_2 в силу ст.89 КК України не судимий; скоїв кримінальне невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно. Разом з цим, він активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
За наслідками перевірки доводи потерпілого в обґрунтування апеляційних вимог свого підтвердження не знайшли.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, якого засуджено за ч.1 ст.125 КК України залишити без змін.
Головуючий:
Судді: