Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-ц/778/4904/13р. Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
Іменем України
23 жовтня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Дзярук М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року у справі за позовом АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки та звернення стягнення на предмет іпотеки,
У квітні 2010 року АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначало, що 12.02.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі заступника керуючого Філією «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» Ляшенка А.В. та ОСОБА_3 було відкрито кредитну лінію №9-358-028К, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 607000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 17,5 % процентів річних». Додатковою угодою №1 від 16.05.2008року сторонами було змінено умови кредитування в частині збільшення процентної ставки до розміру 18,5%.
В забезпечення виконання основного зобов'язання за зазначеним Кредитним договором, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення з ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №3837-077П від 12.02.2008року, відповідно до умов якого, поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором №9-358-028К від 12.02.2008 року, відповідно до умов якого, Позичальнику наданий кредит у розмірі 607000,00 грн. зі сплатою 18,5% процентів річних строком до 12.02.2023 року. У подальшому, 16.05.2008р. сторонами було внесено відповідні зміни до умов договору поруки, відповідно до яких було збільшено розмір відповідальності за кредитним договором у зв'язку зі збільшенням відсоткової ставки кредитування.
Також, в забезпечення виконання основного зобов'язання за зазначеним Кредитним договором, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника начальника відділення з ОСОБА_7 було укладено Договір поруки №3837-07711 від 12.02.2008року, відповідно до умов якого, поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором №9-358-028К від 12.02.2008року, відповідно до умов якого, Позичальнику наданий кредит у розмірі 607000,00 грн. зі сплатою 18,5% процентів річних строком до 12.02.2023 року. У подальшому, 16.05.2008 року сторонами було внесено відповідні зміни до умов договору поруки, відповідно до яких було збільшено розмір відповідальності за кредитним договором у зв'язку зі збільшенням відсоткової ставки кредитування.
Однак відповідачі не виконали своїх зобов'язань перед банком.
В забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, яке виникло на підставі Кредитного договору, між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» як іпотекодержателем та ОСОБА_4 як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір № 9-358-028І, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодежателю нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2006 року як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 9-358-028К від 12.02.2008 року на суму 607000,00 грн. строком до 12.02.2023 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 18,5% річних. А також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором та основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, заданих про строчкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодуванню витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.
Позичальник зобов'язань не виконав, станом на 31.03.2010 року заборгованість перед Банком згідно з розрахунком становить 961531,12 грн., яка складається з боргу за кредитом 606999,78 грн., за нарахованим відсоткам 255743,79 грн. пені у розмірі 98787,55 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 961531,12 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 в межах суми боргу у розмірі 961531,12 грн., та суму сплачених судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн..
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 961531,12 грн.
Стягнуто солідарно ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит»суму сплачених судових витрат, а саме судовий збір 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, зо належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_8 за реєстр.№ 1814 в межах та в рахунок суми боргу шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною, розмір якої не буде розміру звичайних ринкових цін на момент продажу.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов правильно виходив з того, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, а невиконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором тягне можливість дострокового розірвання договору та застосування відповідних санкцій за порушення умов договору. Суд правильно керувався ст. ст. 625,526, 543, 589 ЦК коли вирішував питання про солідарне грошове стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом були досліджені питання про розмір заборгованості, наданий докладний розрахунок, підтверджений та уточнений в суді апеляційної інстанції, з якого вбачається, що розмір стягненої судом грошової суми не перевищує розмір заборгованості, який складається з сум строкової та простроченої заборгованості за тілом кредиту, а також строкової та простроченої заборгованості за відсотками і пені.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив складові боргу та в цій частині ухвалив відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.
Разом з тим, одночасно стягуючи заборговану грошову суму та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції фактично допустив подвійне стягнення, оскільки не обумовив в рішенні суду, що звернення стягнення здійснюватиметься на погашення стягненої судом суми боргу.
Задля усунення цього недоліку оскаржуваного рішення суду, представник позивача в апеляційній інстанції просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині звернення стягнення на іпотечне майно.
Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Такої письмової заяви від позивача не надійшло.
В будь-якому разі позов не може бути залишеним без розгляду апеляційним судом з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
У главі ЦПК України про апеляційне провадження передбачено лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін (ст. 306 ЦПК України), унаслідок чого рішення суду на підставі статей 205 і 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Вищезазначене свідчить про те, що на стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залишати позов без розгляду, якщо позивач подає таку заяву. Така заява може бути розглянута і вирішена лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.
За роз'ясненнями, наданими у п. 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (N 5, 30.03.2012), суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Разом з тим, відповідно до роз'яснень, наданих у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3 та 4 ЦПК України ).
Отже, задовольняючи позовні вимоги банку про солідарне стягнення суми боргу з позичальника та поручителя та одночасно звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вартість предмета іпотеки не покривала суми боргу, а звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться саме на погашення суми боргу за кредитним договором.
Разом з тим, резолютивна частина рішення не містила зазначення про те, що звернення стягнення має відбуватися на погашення суми стягненої заборгованості.
В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні з відповідним доповненням.
Враховуючи, що іпотекодавець є особою, що не є відмінною від позичальника, тобто є тією ж особою, то подвійного стягнення суми боргу не допускатиметься, оскільки стягнення буде звернуто на погашення стягнутої суми заборгованості.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року в цій справі змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення зазначенням про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки допустити на погашення суми боргу за кредитним договором від 12 лютого 2008 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: