№243/6629/13-ц
№ 2/243/2564/2013
28 жовтня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Чернишова Ю.В.
при секретарі - Гречко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До Слов'янського міськрайонного суду звернулось ПАТ КБ "ПриватБанк" з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 96783-CRED від 25.10.2007 року у сумі 18587,30 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ПАТ КБ „Приватбанк" відповідно до договору № 96783-CRED від 25.010.2007 р. надав кредит відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 15000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Також між банком та ОСОБА_2 було укладено в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, договір поруки. Враховуючи, що за договором кредиту, позичальник ОСОБА_1 - не виконував свого зобов'язання, не повертає кредит та відсотки за користування, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 10.10.2010року було стягнуто суму заборгованості за кредитом, яка до теперішнього часу не повернута. У зв'язку з цим просить стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за процентами в сумі 17702,19грн. а також штраф (процентна складова)- 885,11грн., відповідно до п.5.10 умов договору. А також просить, суд стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 289,11 грн.
У судовому засіданні представник позивача навів аналогічні доводи та підтримав вимоги.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, особисто в судове засідання не з'явились однак діючи через свого представника в суді, вимоги не визнали в повному обсязі.
Представник відповідачів ОСОБА_4, вимоги не визнав обгрунтовуючи це тим, що за рішенням суду від 10.02.2010року з ОСОБА_1 було стягнуто на користь банку всю суму заборгованості за кредитом, тобто суму кредиту та штрафні санкції передбачені умовами договору. Таким чином вважає, що нарахування процентів за користування кредитом в теперішній час безпідставне, оскільки вже стягнуто всю суму кредиту. Оскільки проценти за умовами договору ( п.3) нараховуються за користування кредитом. Окрім того вважає, що вимоги до ОСОБА_2, як позичальника, безпідставні, оскільки відповідно до приписів ст. 559 ЦК України. порука припиняється, якщо протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання кредитор не пред'явить вимоги до поручителя. Оскільки конкретний строк закінчення договору поруки не встановлено, а після настання строку виконання основного зобов'язання минуло більше шести місяців і в цей час вимог до поручителя не пред'являлось, порука ОСОБА_2 припиняється.
Суд заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволеню з таких підстав.
Так у ході судового засідання з вірогідністю було встановлено, що: 25.10.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № договору № 96783-CRED від 25.010.2007 р. надав кредит відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 15000 грн., зі сплатою 30% відсотків річних за користування кредитом. Також між банком та ОСОБА_2 було укладено в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за зазначеним кредитним договором, договір поруки, за яким поручитель зобов'язувався нести відповідальність за виконання договору кредиту. Враховуючи, що за договором кредиту, позичальник ОСОБА_1 - не виконував свого зобов'язання, не повертав кредит та відсотки за користування, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 10.10.2010року було стягнуто суму заборгованості за кредитом- 7866,71грн., проценти за користування кредитом- 1727,69грн., та штраф (фіксована складова)-250грн., (процентна складова)-479,72грн., з позичальника ОСОБА_1, яка до теперішнього часу не повернута, що сторони підтвердили в суді.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.536 ЦК України - за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки. Згідно ст. 530 ЦК України - зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк. Договором оговорено строки погашення кредиту, однак відповідач не виконав ці умови договору.
Відповідно до умов кредитного договору договір діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п.8.6)
Враховуючи викладене суд не може погодитись з доводами представника відповідачів, стосовного того, що підстав для нарахування процентів не має, оскільки вони підлягають сплаті за користування кредитом, яким відповідач ОСОБА_1 не користується, враховуючи наявність рішення суду про стягнення всієї суми кредиту.
Такі доводи представника відповідача є безпідставними та такими , що суперечать діючому законодавству та встановленим обставинам.
В суді встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит та користується ним. Рішення суду від 10.02.2010року про стягнення суми кредиту не є належним виконанням, цим відповідачем, належним чином умов договору кредиту, оскільки як встановлено в суді зазначена сума кредиту до теперішнього часу ОСОБА_1 банку не повернута. За відсутністю інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Таким чином враховуючи приписи ст.526, 530, 536 ЦК України, вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом є обгрунтованими. Розмір зазначеної суми сторонами не оспорюється та відповідачає вимогам договору.
Відповідно до ст.549 ЦК України -неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.5.10 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів за любим із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк вимушений буде звернутись до суду, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 250грн.+ 5% від суми позову. Позивач просить стягнути , відповідно до цих умов договору штраф в сумі 885,11грн.. Зазначена сума становить саме 5% від суми позову- 17702грн.
Таким чином, вимоги позивача, відповідають умовам договору та діючого законодавства.
Із зазначеними вимогами позивач звернувся як до позичальника так і до поручителя ОСОБА_2, який за договором поруки від 25.10.2007року зобов'язувався за виконання обов'язків позичальника за кредитним договором, від 25.10.2007року укладеного між банком та ОСОБА_1.
Згідно ч.4ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Відповідно до ч.1ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч.1ст.252 ЦК). Строк виконання основного зобов'язання було визначено включно до 20 жовтня 2009р.( п.1.4 договору) З позовом про повернення кредиту, банк звертався до позичальника ОСОБА_1 у 2010році і рішенням суду від 10 лютого 2010р., такі вимоги були задоволені.
З теперішнім позовом позивач звернувся 11.07.2013року, тобто вже після спливу встановленого ч.4ст.559 ЦК України шестимісячного строку. Оскільки у договорі поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1ст.251 та ч.1ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4ст.559 ЦК. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 липня 2012 року по справі N 6-78 цс 12, від 21 травня 2012р. №6-48цс11, від 23 травня 2012р. №6-33цс12, які відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.
За таких підстав вимоги до ОСОБА_2.( як поручителя) є безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 185,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 251,252, 526,530, 549, 559 ч.4 ЦК України, ст. 10, 58, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ПАТ комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Віли-Яругські, Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2,
на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № 96783-CRED від 25.10.2007 року у сумі 18587,30 грн.( проценти за користування кредитом-17702,19грн.; штраф-885,11грн)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ " Приватбанк" на р/р 64993919400001 МФО 305299 судовий збір в сумі 185,87 грн.
В решті вимог в задоволенні відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонный суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов'янського горрайонний суду
Донецької області Ю.В. Чернишов