Справа № 122/20337/13-ц
Провадження по справі 2-о/122/185/13
28 жовтня 2013 року
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Шильнова М.О.,
за участю народних засідателів Сінцової О.А.
Мистюк С.А.
за участю прокурора Ротаєнко О.М.
при секретарі Іоновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи - ОСОБА_3, Залізничний відділ реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби СМУЮ в АРК про визнання фізичної особи померлою,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, заінтересовані особи - ОСОБА_3, Залізничний відділ реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби СМУЮ в АРК про визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Подсдан, Німеччина померлим.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є її батьком. У серпні 1995 року її батько виїхав у Російську Федерацію. Останні відомості, які від нього надійшли це лист, відправлений ним із Ставропольського краю було отримано 18.12.1999 року, у якому він повідомляє, що він хворіє туберкульозом. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07.12.2006 року її батька - ОСОБА_4 було визнано безвісно відсутнім. Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідно для прийняття спадщини на його майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
До судового засідання від заявника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник заявника позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
До суду від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.
Від представника заінтересованої особи Залізничного відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби СМУЮ в АРК надійшов лист про розгляд справи за відсутності їх представника.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявниці, приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07.12.2006 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Подсдан, Німеччини визнано безвісно відсутнім (а.с. 5-6).
Відповідно до ч.1 ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожувала їй смертю або дають підставу пропускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою встановлений ст.ст.246-250 ЦПК України.
Згідно зі ст.247 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідомо.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.
Оголошення фізичної особи померлою - це підтвердження судовим рішенням припущення про смерть певної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
При цьому заявник має мати особисту цивільно-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, існують особисті або майнові правовідносини, матеріально - правовий зв'язок або за відсутності такого зв'язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
На думку суду жодних обставин, які б загрожували смертю ОСОБА_4, або дають підстави припустити його смерть ані заявником, ані його представником не наведено.
Посилання заявниці на те, що ОСОБА_4 хворів на туберкульоз також не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 помер.
Обставинами, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи є довідка з місяця проживання або з місця роботи цієї особи; інформація з органів внутрішніх справ або органів місцевого самоврядування; відомості надані житлово-експлуатаційними організаціями або адресними столами та інше.
У порядку підготовки справи до судового розгляду, суддя запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідомо. Дані про відсутню особу можуть міститися у довідках адресних столів (бюро), документах про постійну (тимчасову реєстрацію), у довідках про те, коли громадянин останній раз сплачував комунальні послуги, користувався пільгами, отримував поштові перекази і кореспонденцію, знімав з рахунків грошові кошти тощо.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи вважається місце де вона постійно чи переважно проживала.
З листа Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК від 17.10.2013 року вбачається, що ОСОБА_4, у розшуку не перебуває.
Слід також зазначити, що ані заявницею, ані її представником не подавались клопотання про допит свідків, які б могли підтвердити певні обставини.
Всі твердження заявниці та її представника носять характер припущень, документально не підтверджені.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця подала заяву про оголошення ОСОБА_4 померлим з метою оформлення спадщини, однак суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою встановлені ст.47 ЦК України, частиною 2 якої передбачено, що спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
З огляду на це, навіть у разі підтвердження поданої заяви належними доказами заявниця не зможе відчужити квартиру, що також свідчить про те, що в даному випадку оголошення її батька померлим не матиме для заявниці юридичних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що заява обґрунтована тільки фактом відсутності у місці реєстрації (проживання) протягом вісімнадцяти років ОСОБА_4, а наявність обставин, які б мали загрожувати цій особі смертю або дають підставу припускати загибель від певного нещасного випадку заявником не доведено, суд доходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.
На підставі ст.46 ЦК України, ст.ст.246-249 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи - ОСОБА_3, Залізничний відділ реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби СМУЮ в АРК про визнання фізичної особи померлою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасованою набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.
Головуючий суддя:
Народні засідателі: