ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11924/13-ц
провадження № 2/753/5757/13
"23" жовтня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді:Басалаєвої А.В.
при секретарі:Деак Ю.В.
за участю позивача:ОСОБА_4
відповідача:ОСОБА_5
прокуратури:Любенок М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - Відповідач), третя особа служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Третя особа) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10 червня 2011 року по 22 березня 2013 року Відповідач з Позивачем перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не цікавиться життям і вихованням сина, матеріальної допомоги на його виховання не надає.
Відповідач склав нотаріально посвідчену заяву, в якій дає згоду на позбавлення його батьківських прав відносно сина та дає згоду на зміну його прізвища.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
Третя особа свого представника не направив, проте надіслано заяву в якій просить суд слухати справу без участі їх представника, позовні вимоги про позбавлення Відповідача батьківських прав відносно сина підтримує.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги також підтримала, вважала за доцільне позбавити Відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та прокурора повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
З 10 червня 2011 року по 22 березня 2013 року Відповідач з Позивачем перебували у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про одруження та Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.8, 9).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень Позивача, Відповідач майже протягом усього сумісного проживання не цікавився і не приймав участі у вихованні малолітнього сина. Матеріально сім'ю майже не забезпечував. З червня 2012 року Відповідач пішов із сім'ї і з того часу не цікавився життям і вихованням сина, матеріально нічим зовсім не допомагав.
В матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви Відповідача, в якій він дає згоду на позбавлення його батьківських прав відносно сина (а.с.11). В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 підтримав нотаріально посвідчену заяву та просив позбавити його батьківських прав.
Згідно Висновку органу опіки Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 10 червня 2013 року за №3365/41/6/103 Третя особа вважає за можливе позбавити батьківських прав Відповідача відносно його малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини (а.с.9-10).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно принципів 6 та 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач проживає окремо, участі у вихованні дитини не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя не піклується, матеріальну допомогу на дитину не надає.
Наведене свідчить про ухилення Відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
За змістом статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини.
Водночас Пленум Верховного Суду України в пункті 15 зазначеної вище постанови роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги законодавства, суд вважає за можливе позбавити Відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити прізвище дитини з "ІНФОРМАЦІЯ_3" на "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 115, 00 грн. (сто п'ятнадцять гривень 00 копійок).
На підставі викладеного та враховуючи положення Конвенції про захист прав дитини, Декларації прав дитини, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", керуючись статтями 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", статтями 7, 150, 155, 164 СК України, статтями 60, 88, 169, 208, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Змінити прізвище дитини з "ІНФОРМАЦІЯ_3" на "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 115,00 грн. (сто п'ятнадцять гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА