Справа № 523/11718/13-ц
"21" жовтня 2013 р. Суворовський районний суд міста Одеси
у складі:
головуючого судді Пепеляшкова О.С.
при секретарі Лапчинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №18 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на боці позивача ОСОБА_2, про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення та укласти договір найму,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та вказав, що проживає в кімнаті АДРЕСА_2 з 24.04.1992р. та зареєстрований там, проте зараз він не має можливості приватизувати кімнату в гуртожитку, переданого від ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" до комунальної власності, так як ордер на це приміщення йому не видавався. Посилаючись на передбачене ст. 47 Конституції України право на житло, а також на право приватизації житла в гуртожитку, визначеного ст.ст. 4, 18 Закону України „Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитку", ст.ст. 61, 62, 64, 65 ЖК України, позивач просив після уточнення заявлених позовних вимог зобов'язати відповідача видати ордер на житлове приміщення та укласти договір найму на кімнату АДРЕСА_2.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та пояснив, що отримав площу в цьому гуртожитку як працівник ЗАТ „Одеський автоскладальний завод", проживає за цією адресою та бажає здійснити приватизацію цієї кімнати, чому перешкоджає відсутність ордеру тощо.
Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог, та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 вважала позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, підтвердила факт проживання позивача - її чоловіка - за вказаною адресою, зазначала, що проживає з ним, але зареєстрована за іншою адресою.
Вислухавши пояснення позивача, представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третьої особи, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивач працював в ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" з 01.10.1992. по 02.02.1998р. (а.с. 8, 9).
ОСОБА_1 проживає в кімнаті АДРЕСА_2 та зареєстрований в цьому будинку з 24.04.1992р., що підтверджується довідками від 09.08.2012р. та від 09.07.2013р., відміткою про реєстрацію в паспорті позивача (а.с. 6зв., 10, 11). Крім того ця обставина не заперечувалась з боку представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.
Вказаний будинок має статус сімейного гуртожитку та його передано з державної до комунальної власності як такого, що не увійшов до складу приватизованого майна ЗАТ „Одеський автоскладальний завод", надано дозвіл на приватизацію приміщень в ньому, з подальшою передачею на обслуговування СК „Дім" (а.с. 13, 14).
ОСОБА_2, як вбачається з довідки про склад сім'ї та прописку, зареєстрована та проживає за іншою адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 31).
Згідно положень ст.127 Житлового кодексу України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 128 Житлового кодексу України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Статтею 129 Житлового кодексу України встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Примірне положення про гуртожитки, затверджене Постановою Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208, передбачає порядок надання житлової площі в гуртожитках. Пунктами 9,10 вищевказаного Положення визначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ст. 16 Житлового кодексу України до компетенції виконавчих комітетів селищних, сільських Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить, зокрема, право здійснювати облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях, затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов; прийняття рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду; видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду.
Згідно зі ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер - правоустановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Житлові відносини породжує саме ордер, а не рішення, за яким його надали. З такого рішення у виконавчого органу ради і громадянина ніяких правових зобов'язань не виникає. Окрім того, громадянин, лише на підставі такого рішення, не вправі вимагати здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного в останньому.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 безпідставно пред'явлено вимоги до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язати видати ордер на житлове приміщення в гуртожитку, оскільки сам факт проживання позивача в кімнаті АДРЕСА_2 не дає підстав для видачі ордеру на жиле приміщення, наявності відповідного рішення про надання жилої площі в гуртожитку позивач не довів.
Відповідно до вимог статі 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За нормою статті 63 Житлового кодексу УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не підлягають також задоволенню вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір найму на кімнату АДРЕСА_2, як похідних від вимог про видачу ордеру (також позивачем не наведено правових підстав для звернення з такими вимогами безпосереднього до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, оскільки до повноважень даного органу місцевого самоврядування не відноситься питання укладення договорів найму на житлове приміщення, ці питання відносяться до компетенції балансоутримувача будинку); з вимогами про визнання права користування жилим приміщенням к. АДРЕСА_2 позивач не звертався.
Не приймаються до уваги судом посилання позивача на ст.ст. 4, 18 Закону України „Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитку", так як згідно ч.1 ст.1 цього Закону сфера його дії поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них, а позивач тієї обставини, що власного житла не має - не довів.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку про недоведеність вимог позову та відсутності підстав для його задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 27, 31, 60, 61, 212-215, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на боці позивача ОСОБА_2, про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення та укласти договір найму на кімнату АДРЕСА_2 - залишити без задоволення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м.Одеси.
Суддя