Справа № 1324-814/12
Провадження №2/457/50/13
22 жовтня 2013 року Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого судді Грицьківа В.Т.
при секретарі Ринді О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні. Свої вимоги мотивують тим, що їм на праві власності належать 8/10 ідеальних частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Іншим співвласником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є відповідач, їхня бабця ОСОБА_3, якій належать 2/10 ідеальних частин вищезазначеного будинку. Зазначають, що спільне володіння та користування майном неможливо, оскільки між ними постійно виникають суперечки. У зв'язку з тим, що виділити в натурі 2/10 ідеальних частини житлового будинку, які належать відповідачці є неможливим, оскільки будинок не можна реально поділити, щоб не втратити його функціональності, та просять суд постановити рішення про припинення права ОСОБА_3 на частку в спільному майні з виплатою грошової компенсації за 2/10 ідеальних частин в спірному будинку.
Представник позивачів ОСОБА_4, яка є матір'ю позивачів, в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовільнити та додала, що позивачі мають намір ремонтувати спірний будинок, але відповідачка не підтримує їх. Після отримання частини даного будинку в спадщину, ні позивачі, ні відповідачка жодного дня не проживали у ньому.
Представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовільнити та додав, що відповідачка має інше житло в якому на даний час проживає. Спільне володіння і користування будинком є неможливе і припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, оскільки їй буде відшкодована грошова компенсація.
Представник відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, вважає що немає жодних правових підстав для задоволення даного позову. Відповідачка ОСОБА_3 тимчасово проживає в своєї доньки, оскільки в спірному будинку умови проживання є неналежними. Відповідачка навпаки згідна, щоб позивачі заселись у спірний будинок та проживали у ньому. Крім цього, частку, яка належить ОСОБА_3 можливо виділити в натурі, а також у неї немає жодного іншого житла.
Представник відповідачки ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав та просить в його задоволенні відмовити, оскільки він є безпідставним. Відповідачка навпаки просить внуків, позивачів по справі, йти жити у будинок та робити ремонт у будинку.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_1 належить декільком співвласникам, а саме:
- ОСОБА_2 належить ? ідеальної частки житлового будинку, на підставі договору дарування за реєстровим № 1955 від 10.10.2003 р. та 2/10 ідеальної частки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за реєстровим № 689 від 03.07.2007р.;
- ОСОБА_1 належить 1/10 ідеальної частки житлового будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за реєстровим № 686 від 03.07.2007р.;
- ОСОБА_3 належить 2/10 ідеальної частки житлового будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за реєстровим № 731 від 13.07.2007р.
Сторони не можуть дійти згоди щодо режиму користування спірним будинком, який потребує капітального ремонту.
Представники позивачів як і самі позивачі, вважають, що частка відповідачки в будинку АДРЕСА_1, є не значною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування будинком є неможливе і припинення права власності на дану частку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки.
Однак суд не погоджується з даними висновками позивачів, які не підтверджені жодними доказами та є надуманими.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 365 ЦК України для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Посилання позивачів на те, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі та і те, що річ є неподільною, спростовується висновком будівельно-технічної експертизи № 353/13 від 30.05.2013 року, який був складений судовим експертом Ляшем І.І., де зазначено, що кожній із сторін, тобто співвласникам спірного будинку, може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом.
Як вбачається з матеріалів справи, так і з пояснень представників позивачів і відповідачів - позивачі після спадкування даного будинку жодного дня не проживали у ньому.
Відповідачка ОСОБА_3, хоча і зареєстрована у спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1 (що підтверджує копія паспорта, яка знаходиться в матеріалах справи), однак проживає у своєї доньки за адресою: АДРЕСА_2, оскільки спірний будинок не є придатним для проживання.
Посилання представників позивачів щодо неможливого спільного володіння і користування будинком не відповідають дійсності, оскільки ніхто зі сторін після спадкування даного будинку у ньому реально не проживав. Крім того, позивачами не представлено суду будь-яких доказів щодо володіння відповідачкою іншим житлом, про що і заперечили у судовому засіданні представники відповідачки.
Дослідивши всі докази по справі та давши їм належну оцінку, суд не вбачає жодних підстав для припинення права ОСОБА_3 на 2/10 ідеальні части житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 154, 209, 212, 218 ЦПК України, ст. ст. 358, 365 ЦК України, с у д,-
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні - відмовити.
Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 64000 грн. (шістдесят чотири тисячі грн.), які були внесені ним на депозитний рахунок № 37313005000789 територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. Т. Грицьків