Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0610/2-1567/12 Головуючий у 1-й інст. Загуменнова Н.М.
Категорія 46 Доповідач Трояновська Г. С.
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Ямковій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток у спільному майні подружжя та визнання права власності на 2/3 частки квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 липня 2013 року,-
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та просила виділити їй з неповнолітньою дитиною 56/100 частки квартири АДРЕСА_1, виділити відповідачу 44/100 частки вказаної квартири. Кухню, ванну кімнату, коридор та вбудовану шафу залишити в спільному користуванні. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 01.11.2000 року перебувала в шлюбі з відповідачем по справі. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 11.03.2003 року вони за власні кошти придбали квартиру.
У січні 2013 року відповідач звернувся із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, набутого ним за час шлюбу з ОСОБА_1, в якому просив виділити ОСОБА_1 майно в натурі, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію у розмірі 50% вартості майна в сумі 10225,00 грн.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визначити ідеальні частки у спільній сумісній власності подружжя без його поділу, виділивши їй з дитиною 2/3 частки спірної квартири та визнати за нею право власності на належну їй частку, виділити ОСОБА_2 1/3 частки спірної квартири та визнати за ним право власності на 1/3 частки вказаної квартири.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 за кожним із них право власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, залишивши квартиру в спільній частковій власності. ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1021 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 336 грн. 45 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 336 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині визначення ідеальних часток спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею з дитиною право власності на 2/3 ідеальних часток, а за ОСОБА_2 право власності на 1/3 ідеальну частку спільного майна. Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було враховано, що відповідач вчиняв протиправні дії відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, дитина знаходиться на повному її утриманні, часто хворіє, відповідач має заборгованість по аліментах, не надає коштів на утримання спірного житла, тому вважає, що у суду були підстави відступити від рівності часток та визначити її частку з урахуванням інтересів дитини в розмірі 2/3 ідеальних часток.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1 листопада 2000 року по 7 листопада 2011 року /а.с.11,12/. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.10/.
В період перебування в шлюбі подружжям за договором купівлі-продажу від 11.03.2003 року було придбано квартиру АДРЕСА_1 /а.с.4-7/. Квартиру придбано на ім"я ОСОБА_2
Статтею 60 СК України, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Вирішуючи спір суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. При вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідні роз"яснення з цього приводу містить і п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".
Матеріалами справи підтверджується, що у спірній квартирі мешкає позивачка з малолітньою дитиною сторін. Відповідач проживає окремо.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона не довела, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї, а також того, що розмір аліментів, отримуваних ОСОБА_1 на дитину є недостатнім для забезпечення її фізичного та духовного розвитку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та узгоджується з наведеними вище нормами закону.
Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу можливості відступити від засад рівності часток подружжя, на недостатність сплачуваних аліментів, хворобу дитини, сплату позивачкою комунальних послуг за спірну квартиру в повному обсязі та неправомірними діями відповідача по відношенню до дитини спростовуються наступним.
Так довідкою-розрахунком нарахування заборгованості по аліментах ОСОБА_2, виданою 16.07.2013 року ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції, підтверджується, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 350грн. Упродовж останніх 2012-2013 років мала місце незначна заборгованість по аліментах від 0,20коп., до 28грн.60коп., яку відповідач погасив /а.с.140/.
Перебування дитини на стаціонарному лікуванні з 5 по 7 жовтня 2010 року у зв"язку з побиттям її батьком -відповідачем по справі, на що наголошує позивачка у апеляційній скарзі, не є підставою для збільшення частки майна дружини в контексті положень ст. 70 СК України.
Не є такою підставою і несплата відповідачем комунальних послуг за спірну квартиру, оскільки такі вимоги позивачки можуть бути предметом розгляду у іншій справі.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни рішення суду.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову ніким не оскаржується, то колегія суддів вважає, що сторони погодились з ним і в цій частині його не переглядає.
Керуючись ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді