Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 0809/3887/2012
Провадження №: 2/332/925/13
16 жовтня 2013 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мєркулової Л.О.,
при секретарі - Худайбердієвій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжі, ВАТ «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди.
У своєму позові та у судовому засіданні представник позивача пояснила, що з 1978 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах до 08.04.2005 року.
Звільнена була на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, що підтверджується трудовою книжкою.
Починаючи з 2004 року позивач хворіє, неодноразово зверталась за медичною допомогою.
У жовтні 2003 року її стан здоров'я погіршився, у неї почався частий головний біль, віддишка, приступи задухи, кашель з мокротинням, закладення вух, біль в поясничному відділі, тому вона перебувала н лікарняному, але стан здоров'я не покращився.
28.01.2004 року актом розслідування хронічного захворювання позивачу був поставлений діагноз: пилетоксичний бронхіт 1-2 ст., емфізема легенів. Професійне захворювання виникло внаслідок довготривалого стажу роботи в несприятливих умовах праці.
З березня 2003 року по травень 2012 року вона постійно знаходилась на стаціонарному лікуванні.
Вже на протязі 8 років позивач лікується від хвороби, яку отримала на виробництві. Всі витрати оплачує самостійно.
З відповідачем вона перебувала у трудових відносинах 27 років, де працювала у мовах впливу шкідливих факторів, а у результаті отримала захворювання, яке майже перекреслила її життя.
Згідно висновку МСЕК від 29.05.2012 року в результаті професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.
У зв'язку з професійним захворюванням позивач не може вести повноцінний образ життя, були порушені її нормальні життєві зв'язки, вона постійно відчуваю страждання, психологічний дискомфорт, порушена душевна рівновага, яка виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні. Через стан здоров'я позивач позбавлена можливості працювати, відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною.
Позивач вважає, що внаслідок отримання інвалідності, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 100 000 грн.
Позивач декілька разів уточняла свої позовні вимоги: в первісному позові від 16.07.2012 року просила стягнути моральну шкоду з ВАТ «Запоріжсталь»; в уточненій позовній заяві від 05.09.2012 року - з ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНЗ в м. Запоріжжі.
19.09.2013 року позивач уточнила свої позовні вимоги і просить стягнути моральну шкоду з відповідачів - ВАТ «Запоріжсталь» та ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНЗ в м. Запоріжжі, з кожного по 50 000 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в редакції від 19.09.2013 року.
Представник відповідача ВАТ «Запоріжсталь» у судовому засіданні заперечує проти позову і суду пояснила, що первинно ОСОБА_1 було встановлено 40% втрати працездатності висновком МСЕК від 09.03.2004 року. На момент виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди діяв порядок, згідно якого відшкодування здійснювалось за рахунок ОСОБА_2 соціального страхування. Моральна шкода відшкодовується одноразово. Тому законних підстав для подвійного відшкодування моральної шкоди за моральні страждання від одного професійного захворювання у ОСОБА_1 немає.
Представник відповідача ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНЗ в м. Запоріжжі - заперечує у судовому засіданні і суду пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими, оскільки в жодній з наданих виписок ОСОБА_1 не встановлено факт спричинення моральної шкоди, а також позивач докази про порушення нормальних життєвих зв'язків. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення представників сторін, суд вваж аж, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 1978 року по 08 травня 2005 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Запоріжсталь» у шкідливих умовах.
Згідно довідки МСЕК від 09.03.2004 року ОСОБА_1 вперше визначена втрата 40% професійної працездатності з 24.02.2004 року у зв'язку з професійним захворюванням та вона визнана інвалідом третьої групи.
29.05.2012 року за висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності та підтверджено третю групу інвалідності безстроково.
Тобто, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності 24.02.2004 року і з цього часу у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
На час виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_2 порядок відшкодування такої шкоди регулювався Законом України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності.
Згідно Закону України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», які передбачали право потерпілих на виробництві осіб на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_2, скасовано.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року у справі № 1-32/2008, вищевказані зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», визнані такими, що відповідають Конституції України ( є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст..1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст.21,28,24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» право на отримання потерпілими страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
За рахунок ОСОБА_2 потерпіли мали право на відшкодування моральної шкоди, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період із 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.
Згідно ч.3 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я(тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється.
Судом встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_2 у ОСОБА_3 виникло у 2004 році, коли їй вперше було встановлено 40% стійкої втрату працездатності. Саме з цього часу ОСОБА_1 має на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_2 незалежно від часу звернення до суд.
У зв'язку із збільшенням розміру втрати працездатності до 60% у 2012 році право на відшкодування моральної шкоди у ОСОБА_1 не виникло, оскільки згідно ст..ст.28,34,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», який діяв на момент виникнення у ОСОБА_1 вперше права на відшкодування моральної шкоди, відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати.
Тому, суд вважає, що законних підстав для подвійного відшкодування моральної шкоди у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та ВАТ «Запоріжсталь» немає.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 дійсно перенесла моральні страждання, та на момент виникнення у неї права на відшкодування моральної шкоди діяв закон,згідно якого відшкодування відбувалось за рахунок ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Але, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характер отриманих позивачем захворювань, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 000 грн.
В частині стягнення моральної шкоди з ВАТ «Запоріжсталь» позовні вимоги суд визнав незаконними, і тому задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23,268, 1167-1169 ЦК України, Законом України від 23.09.1999року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», ст..237-1 КЗпПУ, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжі, ВАТ «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжі на користь ОСОБА_1 10 000 гривень. В решті позовних вимог відмовити.
У задоволенні позовних вимог до ВАТ «Запоріжсталь» - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Л.О.Мєркулова