Справа №: 22-ц/191/1318/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А2272 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача: Феодосійська Квартирно-експлуатаційна частини району про усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року,-
Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, діючий в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини А2272, звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом вивільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приміщення АДРЕСА_1.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08 серпня 2007 року на підставі договорів тимчасового найму житлового приміщення було надане приміщення №22 у казармі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, де вони проживають і на теперішній час. Однак, відповідно до наказу начальника Феодосійського гарнізону № 23 «Про скасування рішення начальника Феодосійського гарнізону, щодо надання житла в будівлі №29 казарми поліпшеного типу особам, які не мають відношення до Міністерства оборони України» від 17 серпня 2009 року, у зв'язку з тим, що будівля №29 є казармою поліпшеного типу військової частини А 2272 і ремонт казарми проведений за кошти МО України для поліпшення умов проживання військовослужбовців служби за контрактом Збройних сил України у Феодосійському гарнізоні, особи які не мають відношення до Збройних Сил України повинні вивільнити житлові приміщення казарми поліпшеного типу у термін до 01 вересня 2009 року. Так, серед зазначених осіб також вказані відповідачі. Проте на неодноразові звернення Феодосійської КЕЧ району з вимогою виселення з приміщення казарми, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не реагують. Саме це і стало підставою для звернення до суду із позовом.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном Міністерства оборони України в особі Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району та військової частини А2272, а саме: приміщення АДРЕСА_1, шляхом його вивільнення. Зобов'язано ОСОБА_6 (ОСОБА_8 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном Міністерства оборони України в особі Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району та військової частини А2272, а саме: приміщення АДРЕСА_1 , шляхом його вивільнення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити.
Апелянти посилаються, що судом не було враховано те, що договори найму на спірне приміщення не розірвані, а отже вони мають право проживати у спірному житлі.
Апелянти також посилаються, що вони не отримували повідомлення про розірвання договору найму житлового приміщення зі сторони позивача, а підпис на повідомленні є підробленим.
Також, апелянти посилаються на те, що у відповідності до ст.826 ЦК України виселити наймачів з спірного житла можливо тільки при умові розірвання договору найму, що не було зроблено позивачем.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача щодо користування спірним приміщення у казармі, розташованій у м. Феодосія, військове містечко № 51, пров. Будівельний порушуються з боку відповідачів, а тому підлягають судовому захисту.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 316, 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держави України право власності здійснюється відповідно органами державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до статті 1 ЗУ « Про правовий режим майна Збройних Сил України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).
Статтею 2 цього Закону зазначено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договорів найму житлового приміщення в гуртожитку від 08.06.2007 року проживають у приміщенні АДРЕСА_1. (а.с.10,11). Вказана казарма перебуває на балансі Феодосійської КЕЧ району та відноситься до державного майна, закріпленого Міністерством оборони України за військовою частиною А2272. (а.с.3, 6,7, 9, 42, 115,117).
Відповідно до наказу начальника Феодосійського гарнізону № 23 від 17 серпня 2009 року «Про скасування рішення начальника Феодосійського гарнізону , щодо надання житла в будівлі № 29 казарми поліпшеного типу особам, які не мають відношення до Міністерства оборони України» було прийнято рішення про повідомлення мешканців будівлі № 29, які не є військовослужбовцями служби за контрактом Міністерства оборони України, про вивільнення ними житлових приміщень казарми поліпшеного типу у термін до 01 вересня 2009 року, як не маючих законних підстав для проживання. Оскільки відповідачі не являються військовослужбовцями служби за контрактом Міністерства оборони України, вони були внесені в список таких мешканців в цьому наказі. (а.с.12). Відповідачам було запропоновано добровільно вивільнити займане ними приміщення.(а.с.13-15, 110). До теперішнього часу відповідачі продовжують користуватися спірним приміщенням казарми.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для судового захисту прав позивача.
Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 N 737, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за N 24/20337 « Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 N 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством було затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Ця Інструкція визначає організацію: обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України (далі - особи, звільнені з військової служби) (далі - облік); забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядку надання жилої площі в гуртожитках; порядку оренди і оплати орендованого житла у ЗС України; порядку надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини; порядку створення та роботи житлових комісій; контролю за розподілом жилих приміщень у гарнізонах ЗС України, перевірки правильності оформлення облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.
Договори найму житлового приміщення в гуртожитку, укладені Феодосійською КЕЧ з відповідачами на проживання у спірній кімнаті казарми не відповідають вимогам даної Інструкції.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Феодосійської міської ради, займане відповідачами приміщення не є гуртожитком, а залишається казармою.(а.с.43, зворотній бік аркуша).
А відтак, виходячи з поняття казарми, що це будівля з жилими, службовими та учбовими приміщеннями, призначена для постійного розташування особового складу військових частин, колегія суддів приходить до висновку, що дані договори найму гуртожитку на теперішній час не можуть бути підставою для проживання відповідачів у казармі, враховуючи, що вони не відносяться до особового складу військової частини та вказані договори дають право проживати у гуртожитку , а не в казармі.
Таким чином, доводи апелянтів про те, що у відповідності до ст.826 ЦК України виселити наймачів з спірного житла можливо тільки при умові розірвання договору найму, не заслуговують на увагу, оскільки вказані правовідносини не застосовуються до даного предмету спору.
Доводи апелянта про те, що вони не отримували повідомлення про розірвання договору найму житлового приміщення зі сторони відповідача, а підпис на повідомленні є підробленим також не заслуговують на увагу, оскільки матеріли справи не містять доказів зазначеному.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова