Справа №: 22-ц/191/1414/13Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В. Моісеєнко Т.І.
При секретарі Кувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_6 в праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 26 вересня 2013 року,
Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим звернувся до Ленінського районного суду АР Крим з поданням про тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконанню рішення суду. Подання мотивує тим, що у відділі державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим знаходиться виконавчий лист № 6-6/08, виданий 12.06.2009 року Ленінським районним судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави заборгованості в розмірі 929 197 гривен 73 копійки. Постановою державного виконавця від 06.07.2011 року відкрито виконавче провадження. З метою виконання вищевказаних рішень суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» були прийняті заходи по розшуку майна боржника, в результаті яких було встановлено відсутність майна, на яке можливе звернути стягнення.
Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 26 вересня 2011 року подання Державного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції задоволено.
На вказану ухвалу суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання - відмовити.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було невірно встановлено, що подання державного виконавця є обґрунтованим виходячи лише з того, що у відділі державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим знаходиться виконавчий лист № 6-6/08, виданий 12.06.2009 року Ленінським районним судом АР Крим про стягнення з боржника ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 929 197, 73 гривень на користь держави.
Апелянт вважає, що судом не було встановлено: чи ухилявся боржник від виконання рішення суду, чи вживались державним виконавцем інші заходи для забезпечення виконання судового рішення.
Апелянт вважає, що суд допустив порушення, оскільки розглянув подання у відсутності державного виконавця.
Апелянт вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом, що не було встановлено судом.
Апелянт посилається, що виїзд на межі України є його робочою необхідністю.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
На примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим знаходиться виконавчий лист № 6-6\08 виданий Ленінським районним судом АР Крим від 12.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави заборгованості у розмірі 929197,73 грн.
Матеріали справи не містять доказів, що боржник протягом часу з 12.06.2009 року по теперішній час виконував рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби (ст. 377-1 ЦПК України).
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції розглянув справу у відсутність державного виконавця, не має правового значення для скасування оскаржуваної ухвали саме за апеляційною скаргою боржника, оскільки це стосується особи, яка дані дії не оскаржувала.
Також не беруться колегією суддів до уваги посилання апелянта на те, що він працює за межами України і тому фактично позбавляється можливості у заробітку, оскільки вони не мають правового значення при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України і не є підставою для відмови у задоволенні подання державного службовця, за доведеністю факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладеного судовим рішення.
Твердження апелянта, що судом не було встановлено: чи ухилявся боржник від виконання рішення суду, чи вживались державним виконавцем інші заходи для забезпечення виконання судового рішення, є неспроможними, оскільки доказів про будь-яке виконання боржником рішення суду матеріли справи не містять, враховуючи значний проміжок часу з дня ухвалення рішення суду та значного проміжку виконання виконавчого листа № 6-6\08.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 26 вересня 2013 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Романова Л.В.