Справа №:122/15954/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
№ провадження:22-ц/190/6029/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Ісаєв Г. А.
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Ісаєва Г.А.
суддів:Белинчук Т.Г. Підлісної І.А.
при секретарі:Боголюбовій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Військової частини А 4614 про покладення обов'язків на медичне забезпечення та відшкодування спричиненої шкоди, за апеляційною скаргою Військової частини А 4614 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 червня 2013 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 травня 2005 року Міністерство оборони України визнано винним за спричинену йому шкоду, у результаті пошкодження здоров'я при виконанні військових обов'язків. У період з 2006 року по 2009 рік у відповідно до розпорядження Міністерства оборони України, у порядку відшкодування ВЧ А 4614 у повному обсязі забезпечувала його ліками. Однак на його заяву від 22.12.2009р. відповідачі відмовили йому у медичному забезпеченні. У зв'язку з наведеним, позивач просив суд покласти обов'язок на Міністерство оборони України по повному медичному забезпеченню та проведенню його лікування за рахунок органів та структур Міністерства оборони України у повному обсязі; зобов'язати Міністерство оборони України своєчасно перерахувати грошові кошти для придбання медичних препаратів, з метою забезпечення лікування у ВЧ А 4614; зобов'язати ВЧ А 4614 проводити у повному обсязі та своєчасно видачу ліків, для здійснення лікування у КРУ «КПЛ № 1»; зобов'язати ВЧ А 4614 у повному обсязі проводити медичне обслуговування та лікування у відповідності до норм закону; стягнути матеріальну шкоду у розмірі 9 936,73 грн.; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 червня 2013 року позовну заяву задоволено частково.
На Міністерство оборони України покладено обов'язок по повному медичному забезпеченню та проведенню лікування ОСОБА_6 у повному обсязі за рахунок органів та структур Міністерства оборони України та у відповідності до положень ст. 1195 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано Міністерство оборони України своєчасно перерахувати грошові кошти для придбання медичних препаратів, з метою забезпечення лікування ОСОБА_6 у ВЧ А 4614.
Зобов'язано ВЧ А 4614 проводити у повному обсязі та своєчасно видачу ліків ОСОБА_6, для здійснення лікування у КРУ «КПЛ № 1».
Зобов'язано ВЧ А 4614 у повному обсязі проводити медичне обслуговування та лікування ОСОБА_6 у відповідності до положень ст. 1195 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 9 936,73 грн.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ВЧ А 4614 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_6, представника Міністерства оборони України, Військової частини А 4614, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 частково, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставно відмовляючи у відшкодуванні витрат на лікування, відповідачі порушують права ОСОБА_6
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним нормам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Звертаючись до суду позивач просив покласти обов'язок на Міністерство оборони України по повному медичному забезпеченню та проведенню його лікування за рахунок органів та структур Міністерства оборони України; зобов'язати ВЧ А 4614 проводити у повному обсязі та своєчасно видачу ліків, для здійснення лікування у КРУ «КПЛ № 1»; зобов'язати ВЧ А 4614 у повному обсязі проводити медичне обслуговування та лікування у відповідності до норм закону.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами; безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатне користування закладами охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань; першочергове безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів; першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізації, тощо.
Таким чином, обов'язок Міністерства Оборони України щодо повного медичного забезпечення та проведення лікування за рахунок органів та структур Міністерства оборони України ветерана військової служби вже встановлено Законом, а тому суд першої інстанції, фактично процитував положення Законів, не навів доказів того, чому покладає такі обов'язки на відповідачів.
Позовні вимоги щодо обов'язку Міністерства оборони України перераховувати грошові кошти для придбання медичних препаратів з метою забезпечення лікування позивача у військової частині А 4614, а також обов'язок військової частини А 4614 проводити видачу ліків ОСОБА_6 для здійснення його лікування у Кримській психіатричній лікарні № 1 є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку підрозділів Міністерства оборони України видавити лікарські засоби для лікування в інших лікувальних закладах, які не є структурою МО України, оскільки Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено обов'язок МО України проводити безоплатне лікування ветеранів військової служби тільки в лікувальних закладах зазначеного міністерства.
Відповідно до п. 4.8 Положення про організацію медичного забезпечення Збройних Сил України за територіальним принципом, затвердженим наказом МО України від 10.05.2007 року № 235 - спеціалізована медична допомога надається в Центрах (за визначеним профілем). Згідно додатку № 1 до п. 4.2 Положення визначений перелік адміністративно-територіальних зон відповідальності військово-медичних клінічних центрів. Так, згідно п. 1.3 вищезазначеного Положення військово-клінічний центр Кримського регіону є відповідальним за надання спеціалізованої медичної допомоги особам, на яких поширюється законодавче право щодо медичного обслуговування в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звертався до командира військової частини А 4614 щодо обов'язку цієї військової частини проводити його лікування, але йому було роз'яснено, що позивач для проведення лікування має право звернутися до військово-клінічного центру Кримського регіону, що розташований в м. Севастополі (а.с. 19).
Позивач в суді не надав належних доказів відмови профільного медичного закладу МО України щодо його лікування та необхідності його лікування саме в КПЛ № 1, навпаки він зазначав, що він в зазначеній лікарні лікувався за власним бажанням, оскільки тривалий час знаходиться там на медичному обліку.
Відносно позовних вимог ОСОБА_6 щодо відшкодування витрат на придбання ліків у зв'язку з його лікуванням в КБП №1, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині недоведені, оскільки згідно довідок КПЛ вбачається, що позивач перебував на лікуванні в зазначеній лікарні та отримував лікування, однак доказів того, що ліки були придбані за власний рахунок позивачем не надано.
Посилання позивача на касові чеки з аптек про придбання ліків не свідчить, на думку суду, що зазначені ліки були придбані саме ОСОБА_6 та були використувані під час його лікування.
Позовні вимоги відносно відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки на правовідносини, які склалися між сторонами, норма закону щодо відшкодування моральної шкоди не розповсюджується.
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу Військової частини А 4614 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Ісаєв Г.А. Белинчук Т.Г. Підлісна І.А.