17 жовтня 2013 року Справа № 920/647/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)
за участю представників:
позивачаВардамацька О.О., дов. від 10.12.2012
відповідача Маківський О.В., посв. №369 від 06.04.2012 Кукуруза В.В., дов. від 17.10.2013
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.08.13
у справі№920/647/13 господарського суду Сумської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"
доДочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
простягнення 861 092,32 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення 770989,71 грн. заборгованості, 52734,26 грн. 3% річних та 37368,35 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі №920/647/13 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" 770989,71 грн. заборгованості, 52734,26 грн. 3% річних, 37368,35 грн. інфляційних втрат та 17221,85 грн. судового збору. Судом зазначено, що факт поставки товару підтверджено матеріалами справи, натомість, доказів оплати за отриманий товар відповідачем не надано, що, з огляду на приписи статей 526, 530, 625, 664, 666, 712 Цивільного кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 (судді: Гончар Т.В. - головуючий, Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі №920/647/13 в частині стягнення інфляційних у сумі 14,09 грн. та 3% річних у сумі 63,37 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності у відповідача невиконаного зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, разом з цим, дійшов висновку про часткове скасування рішення, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 662, 664, 666, 692 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судами не досліджені належним чином обставини справи щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки, зокрема, щодо надання документів про якість товару. Крім того, обставини щодо наявності між сторонами інших правочинів, аніж договір поставки №15/10-08 від 15.10.2008, судами залишені поза увагою.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 15.10.2008 між сторонами у справі було укладено договір №15/10-08, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався виготовити та передати, а покупець (відповідач) прийняти та своєчасно оплатити: фарбу для розмітки доріг, фарбу емаль ПФ-115, склокульки, розчинник, ґрунти, надалі по тексту товар, на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору погоджено, що асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за цим договором встановлюється у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною. Згідно з пунктами 4.1, 4.4 договору, постачальник відвантажує товар упродовж строку дії даного договору партіями, згідно замовлень покупця. Датою відвантаження товару вважається дата, що вказана у накладній. Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що при передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; накладну на товар; посвідчення якості; податкову накладну. Пунктами 6.1 та 6.2 договору погоджено, що покупець здійснює оплату партії товару, що відвантажується за даним договором, в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків. Умова оплати кожної партії - відстрочка платежу 30 календарних днів.
Судами установлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 770989,71 грн. на підставі договору та Специфікацій №1 від 12.04.2010 та №2 від 01.08.2011, підписаних сторонами, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними, податковими накладними, довіреностями; на оплату зазначеного товару позивачем було направлено відповідачу рахунки-фактури від 12.04.2010 та від 01.08.2011.
Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як встановлено судами, факт отримання товару відповідачем не заперечується, доказів повернення товару відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За вказаних обставин висновок суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог визнається правомірним.
Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.13 у справі №920/647/13 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Г.Фролова