17 жовтня 2013 року Справа № 16/112-10/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддіГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Томаш А.В. - дов. від 03.06.13, відповідача: Ялі К.А. - дов. від 22.08.13,
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Укрдокбуд"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від11.07.13
у справі№16/112-10/19
за позовомПриватного акціонерного товариства "Датагруп"
доПриватного акціонерного товариства "Укрдокбуд"
простягнення 76264,41 грн.
Приватне акціонерне товариство "Датагруп" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укрдокбуд" 75294,86 грн. боргу, 845,78 грн. пені та 123,7 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за договором №3150-ют від 22.09.08. Позивач посилався на приписи статей 525, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 224 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.13 (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрдокбуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Датагруп" 75294,86 грн. боргу, 845,78 грн. пені та 123,7 грн. - 3% річних. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості у спірній сумі за телекомунікаційні послуги за договором від 22.09.08. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 6, 11, 202, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 627, 628, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 179, 193, 216, 218, 232 Господарського кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.13 (судді: Остапенко О.М., Скрипка І.М., Руденко М.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватного акціонерного товариства "Укрдокбуд", в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статті 532 Цивільного кодексу України, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 09.08.05 №720, статей 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на ненаданні позивачем спірних послуг відповідачеві та, відповідно, неотриманні їх останнім. При цьому, скаржник посилається на неналежне дослідження судами обставин та зібраних у справі доказів. Він також вважає, що позивачем були порушені умови спірного договору в частині забезпечення надання послуг у визначеному сторонами місці, достовірного обліку наданих послуг та припинення надання послуг при використанні суми авансу. Крім того, товариство зазначає, що згідно з висновком експертизи від 28.12.12 є не можливим встановлення маршрутів передавання даних та особи, яка отримала спірні послуги.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.09.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Телеком" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Датагруп") - оператором та Приватним акціонерним товариством "Укрдокбуд" - абонентом було укладено договір №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг. Предметом цього договору є надання оператором абоненту замовлених останнім послуг та порядок проведення розрахунків за них. Зміст, характеристики та вартість послуг, що абонент одержує і оплачує відповідно до умов цього договору, зазначені в додатках до договору (пункти 1.1., 1.2 договору). Сторонами було підписано шість додатків до спірного договору, якими вони погодили, окрім іншого, вартість комплексу робіт з підключення абонента до телекомунікаційної мережі, вартість виділення абонентові прямих міських телефонних номерів, щомісячну абонентську плату за послуги, суму авансу. Згідно з пунктом 4.8 договору абонент оплачує виставлені оператором рахунки упродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня їх отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 8 (восьмого) числа поточного місяця. Пунктом 6.6 договору передбачено, що в будь-який момент дія договору, дія додатку може бути припинена з ініціативи оператора без застосування будь-яких штрафних санкцій до нього у випадках, зокрема, несплати абонентом рахунків оператора упродовж 30 днів згідно із зазначеним в пункті 4.8 договорі строку. Припинення надання послуг або розірвання договору або додатку до нього не звільняє абонента від сплати щомісячних обов'язкових платежів за повний місяць, в якому надання послуг було припинено або договір чи додаток розірвано (пункт 6.9 договору). Суди також установили, що за письмовими заявами відповідача 4 телефонні лінії (4 номери) з 26.01.09 та 6 ліній (6 номерів) з 06.03.09 були переведені на обслуговування за технологію SIP. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Датагруп" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укрдокбуд" 75294,86 грн. боргу за договором №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг від 22.09.08, пені у розмірі 845,78 грн. та 123,7 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог та наявність підстав для їх задоволення. Втім такі висновки судів визнаються передчасними. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті цього ж Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Судами установлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг. Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Послугою є діяльність результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються в процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом, окрім іншого, про стягнення з відповідача 75294,86 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги за договором №3150-ют від 22.09.08 за період з листопада 2009 року до квітня 2010 року. При цьому, до суми боргу позивачем було включено вартість телефонних розмов у період з 21.11.09 до 24.11.09 у розмірі 65566,78 грн. Тобто, спір між сторонами стосується виконання умов договору про надання послуг, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного надання позивачем телекомунікаційних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, виконання відповідачем зобов'язань з оплати таких послуг, умови проведення розрахунків. Втім, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача вартість послуг телефонного зв'язку, господарські суди обох інстанцій не досліджували у повному обсязі питання фактичного надання позивачем відповідачеві таких послуг у спірному періоді. Суди, ухвалюючи судові акти у справі, дійшли припущення про можливе отримання відповідачем послуг телефонного зв'язку із застосуванням технології SIP. Між тим, у відповідності до приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України та пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 №14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів тощо. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивач вказував на те, що він надав відповідачеві послуги зв'язку у спірному періоді, проте останній їх не оплатив. В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що у спірний період телефоном не користувався; що послуги у визначеному позивачем обсязі він не отримував; що висновок комісійної експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та їх засобів №10642/10/1015/12-36 від 28.12.12 також не встановив факту надання послуг відповідачеві та споживання їх останнім. Втім, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. Без установленого факту надання телекомунікаційних послуг судові акти у справі про задоволення позову щодо стягнення вартості таких послуг визнаються передчасними. Таким чином, судові для правильного вирішення даного спору необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Оскільки передбачені приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.13 у справі №16/112-10/19 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.13 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрдокбуд" задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець