17 жовтня 2013 року Справа № 908/813/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)
розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс- 2а"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.08.13
у справі№ 908/813/13-г Господарського суду Запорізької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"
доКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс- 2а"
прозобов'язання укласти договір
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.13 розгляд касаційної скарги Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс- 2а" було відкладено на 17.10.13 на 12 год. 10 хв.
за участю представників сторін від:
позивача: Дігтяренко В.С. (дов. від 01.04.13),
відповідача: Гетманенко Б.С. (дов. від 01.03.13).
Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося з позовом до Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2а" про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потереби опалення № 34/2 в редакції позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення спірного договору з позивачем є обов'язковим для відповідача як споживача теплової енергії в силу закону. При цьому позивач посилався на приписи статті 649 Цивільного кодексу України, статей 78, 136, 187 Господарського кодексу України, статей 19, 24, 25 Закону України "Про теплопостачання".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.13, ухваленим суддею Серкіз В.Г, у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий суд виходив з того, що відповідач не відноситься до суб'єктного складу осіб, з якими відповідно до Закону України "Про теплопостачання" підприємства теплопостачання повинні укладати договори про надання відповідних послуг. Крім того, суд визнав, що запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу теплової енергії не містить усіх істотних умов, які передбачені частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". При цьому суд керувався також приписами статей 19, 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", статей 180, 187 Господарського кодексу України.
Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Марченко О.А. - головуючого, Радіонової О.О., Татенко В.М., постановою від 06.08.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач є балансоутримувачем нежитлових приміщень, до яких постачається позивачем теплова енергія, з огляду на що, відповідач, як споживач останньої, зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в силу приписів законодавства. При цьому апеляційний суд керувався приписами статті 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 265, 275 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про теплопостачання".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс-2а" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про визначення відповідача споживачем послуг з теплопостачання. Водночас вказує на те, що відповідач є лише балансоутримувачем будинку, що включає у себе усі не зайняті приміщення, а власником будинку є територіальна громада в особі виконкому. З огляду на що, скаржник зазначає про відсутність обов'язку у відповідача щодо сплати за теплопостачання. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 275 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 1 Закону України "Про теплопостачання".
На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2а" про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потереби опалення № 34/2 в редакції позивача. В ході розгляду спору апеляційним господарським судом установлено, що 20.12.12 комісією у складі трьох представників Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" в присутності представника Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2а" у якості споживача послуг було проведено обстеження нежитлових приміщень першого поверху житлових будинків № 82 по вул. Кірова та № 98 по вул. Пролетарській. За наслідком обстеження виявлено, що нежитлове приміщення площею 14,28 кв.м. першого поверху житлового будинку № 82 по вул. Кірова та нежитлове приміщення площею 10 кв.м. першого поверху житлового будинку № 98 по вул. Пролетарській опалюються централізовано при відсутності договорів купівлі-продажу теплової енергії між споживачем та Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж". Вказані приміщення є вбудованими, система опалення є невід'ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подається з початку опалювального періоду. Вказані обставини зафіксовані двома актами від 20.12.12, які підписані сторонами без зауважень. Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до рішень Бердянської міської ради Запорізької області від 30.05.12 № 7, від 30.05.12 № 8, акту прийому-передачі від 14.08.12 та додатків №№ 1, 2 до цього акту, відповідач є балансоутримувачем вказаних житлових будинків. Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно зі статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Законом України "Про теплопостачання", за змістом статті 1 якого балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Відповідно до статті 24 вказаного Закону основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, згідно з пунктом 4 яких користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. За правилами статті 187 цього Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Враховуючи установлений апеляційним судом факт споживання відповідачем теплової енергії з використанням трубопроводів домової системи опалення та відповідність редакції спірного договору вимогам чинного законодавства в сфері теплопостачання, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс- 2а" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.13 у справі № 908/813/13-г Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець