16 жовтня 2013 року Справа № 913/381/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддівМачульського Г.М. (доповідач),
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від09.07.2013р.
у справі№913/381/13-г
Господарського судуЛуганської області
за позовомФонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради
доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань"
третя особаФізична особа Сокрут Антон Олегович
простягнення страхового відшкодування
за участю:
- відповідача:Анненкова А.А. (довіреність від 28.09.2012р.)
Звернувшись із даним позовом, Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради (далі - позивач) просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" (далі - відповідач) 7 927,00 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винними діями особи, цивільна відповідальність якої була застрахована відповідачем, при дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено автомобіль позивача, тому відповідач повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду за вирахуванням суми франшизи.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.05.2013р. (суддя Старкова Г.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.06.2012р. у м. Сєвєродонецьку на перехресті проспекту Гвардійський та проспекту Радянський сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: з вини водія автомобіля марки Mazda 626 державний номер 90648АМ Сокрут Антона Олеговича, сталося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2103. Обидва автомобіля були відкинуті на узбіччя дороги, де нерухомо стояв автомобіль марки Chevrolet Lacetti, який належить Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради (позивачу), в результаті чого вказаному автомобілю спричинені механічні пошкодження на суму 8927,81 грн.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля Mazda 626, державний номер 90648АМ, застрахована власником громадянином Бугайовим Михайлом Івановичем у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ 5106369 від 16.05.2012р. пунктом 2 якого визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак страхова компанія відмовила йому у такі виплаті.
Суд першої інстанції, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа - Сокрут А.О. не є такою, що керувала транспортним засобом (Маzdа 626) на законних підставах, оскільки власник автомобіля передав право користування та розпорядження ним за довіреністю Крикуну С.В. та Налівайку Л.Л., в той час, коли Сокрут А.О. отримав автомобіль від Олійника С.В., тому немає підстав вважати, що його відповідальність була застрахована.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що законність керування Сокрутом А.О. автомобілем Маzdа 626 підтверджується матеріалами справи, протилежного відповідачем не доведено, а забезпечений транспортний засіб - Маzdа 626 належить на праві власності Бугайову М.І., який за полісом є страхувальником.
Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.
Відповідно до приписів пункту 1.4. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Таким чином, особа, яка має посвідчення водія на право керування транспортним засобом та якій передано автомобіль разом з реєстраційним документом на нього для користування, згідно вказаними нормами права має вважатись такою, що використовує транспортний засіб на законних підставах.
Апеляційним судом встановлено, що під час оформлення ДТП гр-н Сокрут А.О. мав при собі та пред'явив працівнику ДАІ документи передбачені п.2.1. Правил дорожнього руху України, а саме посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування. Відповідач неправомірності керування забезпеченим автомобілем Сокрутом А.О. не довів.
Також апеляційним судом встановлено, що станом на 01.03.2013р. автомобіль Маzda 626, номерний знак 906-48 АМ, зареєстрований за гр. Бугайовим М.І. Будь-які документи, які б посвідчували перехід права власності на вказаний автомобіль від Бугайова М.І. до іншої особи в матеріалах справи та у сторін відсутні, що виключає правомірність посилання відповідача на те, що мало місце відчуження забезпеченого автомобіля, та що договір обов'язкового страхування на підставі чинної в той момент редакції п.19.2 ст.19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", припинив свою дію.
Відтак, підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі Господарського суду Луганської області №913/381/13-г, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
А.Г. Полянський