10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"17" жовтня 2013 р. Справа № 806/4329/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
при секретарі Волянська О.В. ,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь ,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар".
Скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.01.2013 року № 000027222, № 000028222, № 000029222, № 000030222.
В апеляційній скарзі Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі-Житомирська ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставин, що встановлені податковим органом під час перевірки.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (правонаступником якого є Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області) складено акт №5570/22-2/36072478 від 30.11.2012 року (а.с.30-61).
Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Стар-Кар" п. 44.1 ст.44, п.138.2, п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 144.1ст. 144, п. 146.12 ст.146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в сумі 468258 грн., в т.ч. 2-3 кв. 2011 року - 38431 грн. (заниження), 2-4 кв. 2011 року - 391709 грн. (заниження), 1 кв. 2012 року - 32075 грн. (завищення), 1 півріччя 2012 року - 76549 грн. (заниження) та завищення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток сумі 2271421 грн., в т.ч. по періодам за 1 кв. 2012 року - 558118 грн. (заниження), 1 півріччя 2012 року - 2271421 грн. (завищення).
Пункту 185.1 ст.185, п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 32432 грн.
Також, податковим органом встановлено порушення п. 146.12 ст. 146 ПК України, в результаті чого підприємством невірно визначено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за І півріччя 2012 року в сумі 150000,00 грн.
21 січня 2013 року, на підставі вказаного акту, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесено податкові повідомлення - рішення:
- №000027222, яким позивачу визначено грошове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 488395,00 грн., в т.ч. основний платіж - 468258,00 грн., штрафні санкції - 19137,00 грн.(а.с.25).
- №000028222, яким ТОВ "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. в т.ч. основний платіж - 32432,00 грн., штрафні санкції - 8108,00 грн. (а.с.26).
- №000029222, підприємству зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2271421,00 грн.(а.с.24).
- №000030222, згідно якого до позивача застосовано адміністративний штраф та інші санкції в розмірі 510,00 грн. (а.с.27).
Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновками податкового органу, зазначеними в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинами справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийнято без урахування первинних документів, які підтверджують правомірність формування витрат в періоді, що перевірявся та у відповідності до вимог закону позивачем визначено суму об"єкта оподаткування.
Так, щодо податкового повідомлення - рішення №000027222 від 21.01.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 488395,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №000029222 від 21.01.2013 року, яким товариству зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2271421,00 грн., судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття даних рішень стали висновки, зазначені в акті перевірки про порушення п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, а саме, завищення витрат, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування за період, що перевірявся у зв"язку з віднесенням до їх складу сум витрат згідно отриманих видаткових накладних, оформлених з порушенням вимог чинного законодавства на загальну суму 1364610,00 грн., в тому числі по періодах: 2011 рік - 1364610,00 грн. (IV квартал 2011 року) (а.с.36).
З матеріалів справи убачається, що між ПП "Тойота-Україна" (Дистриб"ютор) та ТОВ "Стар-Кар" (Дилер) 15.12.2010 року укладено договір про призначення уповноваженого дилера продукції "Тоуота" (а.с.162-191).
На виконання умов даного договору між ПП "Тойота-Україна" (Постачальник) та ТОВ "Стар-Кар" (Покупець) укладено договір поставки автомобілів № 2171/12/10 від 15.12.2010 року (а.с.155-161).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі документами, фактичне здійснення поставок за договором №2171/12/10 від 15.12.2010 року підтверджуються видатковими накладними № GDN-035849 від 16.12.2011 року, № GDN-035262 від 12.12.2011 року, № GDN-035484 від 13.12.2011 року, № GDN-035485 від 13.12.2011 року, податковими накладними № 1783 від 15.12.2011 року, № 1243 від 12.12.2011 року, № 1452 від 13.12.2011 року, № 1454 від 13.12.2011 року, актами прийняття-передачі транспортних засобів № 8С-000385 від 16.12.2011 року, № SС-000378 від 12.12.2011 року, № SС-000380 від 13.12.2011 року, № SС-000381 від 13.12.2011 року, вантажно- митними деклараціями № 125000040/2011/114389 від 12.12.2011 року, № 125000040/2011/114076 від 12.12.2011 року, № 125000040/2011/113906 від 15.11.2011 року, № 125000040/2011/114284 від 05.12.2011 року (а.с.111-114,120,121, 124-127,134-138,144-149,152,153).
Досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Доводи податкового органу щодо неналежного оформлення видаткових накладних не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, як і те, що товарно-транспортні накладні не відповідають за датами іншим первинним документам.
Як зазначалося вище, позивач є уповноваженим дилером продукції "Тоуота" згідно договору. З наданих суду товарно-транспортних накладних (а.с. 113,126,137,148) убачається, що ПП "Тойота-Україна" (Постачальник) здійснювало доставку автомобілів до ТОВ "Стар-Кар" на підставі договорів, які цим підприємством було укладено з автоперевізниками та відповідно до додатку до договору поставки автомобілів. Доказів на підтвердження того, що марки автомобілі які доставлено до позивача та на які виписано видаткові накладні мають протиріччя не надано та не встановлено судом.
Так, судом першої інстанції встановлено, що всі видаткові накладні з вказаним постачальником виконані друкованим способом, в лівому куту документа зазначені всі реквізити постачальника - підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота -Україна", зокрема код ЄДРПОУ, банківські реквізити, індивідуальний податковий номер свідоцтва платника ПДВ, податкова адреса. Номера видаткових накладних, дати їх складання, ПІБ особи та номер доручення, за яким отримувався товар - все виконано ідентично друкованим способом в кожній видатковій накладній.
Також, як на підставу щодо неналежного оформлення видаткових накладних, представник податкового органу посилався на те, що у них не розшифровано підпис вантажовідправника. Проте, вказаний недолік не позбавляє видаткові накладні правового значення та не є підставою для висновку про не можливість їх врахування при визначенні об"єкта оподаткування за період, що перевірявся, у зв"язку з віднесенням до складу витрат сум по вказаним накладним. Зі змісту видаткових накладних можливо ідентифікувати особу, яка їх видала, вказані дані у видаткових накладних містять відомості про придбані товари (роботи,послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму .
Товарно - матеріальні цінності були отримані від ПП "Тойота-Україна" Малюком Ігорем Петровичем за дорученнями № 558 від 15.12.2011 року, № 552 від 13.12.2011 року, № 554 від 13.12.2011 року, № 550 від 12.12.2011 року (а.с. 107-110), який згідно наказу № 2-к від 1 жовтня 2008 року Малюка Ігоря Петровича прийнято на посаду начальника відділу зі збуту ТОВ "Стар-Кар" (а.с.122) та доставлені до позивача відповідно до товарно-транспортних накладних № 157725 від 15.12.2011 року, № 156174 від 30.11.2011 року, № 154532 від 16.12.2011 року, № 156891 від 07.12.2011 року, а тому доводи податкового органу про відсутність таких накладних не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що розрахунки за придбаний товар (автомобілі) проведено в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (платіжні доручення № 2301 від 12.12.2011 року, № 2305 від 13.12.2011 року, № 2306 від 13.12.2011 року, №2315 від 15.12.2011 року) та в послідуючому, отримані автомобілі були реалізовані підприємством на підставі договорів купівлі-продажу автомобілів та актів приймання-передачі автомобілів:
-договір № 000000411 купівлі-продажу автомобіля від 02.11.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 17.12.2011 року (а.с.150,151,154);
-договір № 000000427 купівлі-продажу автомобіля від 22.11.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 27.12.2011 року (а.с.139-141);
-договір № 000000439 купівлі-продажу автомобіля від 12.12.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 21.12.2011 року (а.с.115-117)
-договір № 000000440 купівлі-продажу автомобіля від 09.12.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 19.12.2011 року (а.с.128-130).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ТОВ "Стар-Кар" щодо формування витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат на придбання автомобілів в сумі 1364610 грн. в 4 кв. 2011 року підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та узгоджуються з положеннями Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 139.1.9 пп. 139.1 ст.139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Відповідно до п. 138.4 ст.138 ГІК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Посилання податкового органу на те, що ненадання посадовими особами пояснення по даним операціям є безпідставним, оскільки відсутні запити, в яких пропонувалось посадовим особам надати пояснення по питаннях, які стосувалися даної господарської операції.
Окрім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представниками відповідача не надано обґрунтування щодо необхідності надання пояснень по вказаній господарській операції при наявності документів, що надані для перевірки.
Перевіряючи висновки податкового органу про порушення ТОВ "Стар-Кар" п. 138.2, п.138.10, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в частині невірного визначення товариством витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування в окремих податкових періодах по рядку 06 Податкових декларацій "Інші витрати" та не відповідності даних бухгалтерського обліку платника даним Податкових декларацій по податку на прибуток, що призвело до їх заниження всього у сумі 2841942,00 грн. ( по періодах : 1 -3 квартали 2011 року - 167090 грн. (3 квартал) (завищення); 2-4 квартали 2011 року - 338476 грн. (завищення); 1 квартал 2012 року - 863134 грн. (заниження); 1 півріччя 2012 року - 2503466 грн. (завищення) (а.с. 40), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підприємством в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 06 Декларації "Інші вирати" правомірно задекларовано суму витрат (а.с.100), а нарахування податкових зобов"язань контролюючим органом проведені неправомірно.
Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для зазначених висновків податкового органу, згідно акту перевірки, став додаток №6 щодо показників витрат, які враховуються при визначені об"єкта оподаткування. Проте, при розгляді справи встановлено, що вказаний додаток №6 підприємству не надсилався та не вручався. Зазначені обставини не спростовано представником податкового органу, оскільки на вимогу суду, такий додаток був наданий в судовому засіданні, однак щодо іншого підприємства (а.с.214).
В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, інших документів та доказів, які б підтверджували порушення податкового законодавства, контролюючим органом не було надано ні суду першої інстанції, а так само суду апеляційної інстанції. Надання копії додатку №6 до апеляційної скарги, який підписано лише податковим інспектором-ревізором не приймається судом до уваги, оскільки не можливо встановити час його виготовлення у зв»язку з тим, що його не було приєднано до акту перевірки та не надано суду першої інстанції.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України щодо невірного визначення витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за І півріччя 2012 року, у зв"язку з віднесенням до їх складу суми проведення поліпшення орендованих основних фондів, що не перевищує 10 відсотків балансової вартості основних засобів на початок звітного (податкового) року. Таких висновків, податковий орган дійшов у зв"язку з віднесенням ТОВ "Стар-Кар" витрат за І квартал 2012 року у розмірі 150000,00 грн. при проведенні ремонту орендованого приміщення офісу та магазину підприємства за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна 55-Г, яке фактично, згідно наданих документів, підприємством не використовувалось в даному періоді (а.с.40). Окрім того, податковий орган вважав, що в порушення п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, підприємством завищено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за період, що перевірявся, у зв"язку з віднесенням до їх складу суми амортизаційних нарахувань по об"єкту поліпшення орендованих основних засобів (приміщення офісу та магазину за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна 55Г), яке фактично не використовувалось ТОВ "Стар - Кар" в господарській діяльності на суму 3962,00 грн. (а.с.42).
Так, судом першої інстанції встановлено, що підприємством 1 січня 2012 року було укладено договір суборенди житлового приміщення б/н з ФОП ОСОБА_6, згідно якого передається в оренду частина нежитлового приміщення площею 200 кв.м. за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_1 для розміщення контори та магазину по торгівлі транспортними засобами на строк з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року (а.с.192-196).
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт прийому-передачі частини приміщення від 01.01.2012 року до договору суборенди від 01.01.2012 року (а.с.197); акт прийому-передачі частини приміщення від 31.03.2012 року до договору суборенди від 01.01.2012 року (а.с.198); акт № 1 від 06.01.2012 року здачі-приймання послуг з оренди приміщення за січень 2012 року (а.с.93); акт № 2 від 06.02.2012р. здачі-приймання послуг з оренди приміщення за лютий-березень 2012 року (а.с.86); акт № 45 від 23.01.2012 року з компенсації комунальних послуг за січень 2012 року (а.с.92) ; акт № 47 від 23.01.2012 року з компенсації комунальних послуг за січень 2012 року (а.с.91) ; акт № 2 від 23.02.2012 року з компенсації комунальних послуг за лютий 2012 року (а.с.90); акт № 1 від 23.02.2012 року з компенсації комунальних послуг за лютий 2012 року (а.с.89); акт № 6 від 23.03.2012 року з компенсації комунальних послуг за березень 2012 року (а.с.88); акт № 7 від 23.03.2012 року з компенсації комунальних послуг за березень 2012 року (а.с.87).
Згідно наказу від 31.12.2011 року позивачем у зв"язку з необхідністю поліпшення орендованого приміщення та доведення приміщення, яке орендувалось у ФОП ОСОБА_6, до стандартів автосалонів "Тойота", було прийнято рішення про його ремонт та призначено відповідальних осіб за проведення ремонту та здійснено придбання необхідних будівельних матеріалів.
Як убачається з матеріалів справи, будівельні матеріали для здійснення вказаного ремонту придбані у ПП ОСОБА_7, що підтверджується видатковими накладними ЯМРВ-00001 від 01.03.2012 р., № ЯМРВ-00002 від 02.03.2012 року, ЯМРВ-00003 від 03.03.2012 року (а.с.97-99), а сам факт проведення поліпшення орендованого приміщення підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих об"єктів від 31.03.2012 року (а.с.94); протоколом засідання експертної технічної комісії від 31.03.2012 року (а.с.95).
Зі змісту акту перевірки убачається, що податковим органом не спростовується тієї обставини, що будівельні матеріали було придбано та їх придбання відображено у бухгалтерському обліку ( стор.12 акту).
Так, пунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, передбачено, що амортизації підлягають в тому числі витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
Згідно п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.
Відповідно до п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України, у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з приписів наведених правових норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що коли договір оперативної оренди/лізингу зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонт/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат орендар має право суму витрат на ремонт та поліпшення орендованих об'єктів основних засобів включити до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в тому звітному податковому періоді, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. Частина вартості таких ремонтів/поліпшень, що перевищує віднесену на витрати, амортизується орендарем як окремий об'єкт. Якщо договір оперативної оренди/лізингу не дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то сума витрат на ремонт/поліпшення таких об'єктів основних засобів не враховується при обчисленні об'єкта оподаткування.
Окрім того, у зв"язку із закінченням терміну дії договору оренди, згідно вимог п. 146.16 ст. 146 ПК України у звітному періоді, коли орендар повертає об"єкт оперативної оренди внаслідок закінчення дії відповідного договору, він збільшує податкові витрати на недоамортизовану вартість об"єкта основних засобів, у якому обліковували амортизовані затрати на ремонт/поліпшення орендованого об"єкта основних засобів. Відтак, позивачем правильно, до витрат 1 кварталу 2012 року віднесено вартість ремонту в сумі 141219 грн., (віднесена згідно порядку бухгалтерських проведень на збільшення вартості орендованих основних засобів Д-т 10 К-т 15 141219 грн., та відповідно на витрати в порядку, визначеному п. 146.16 ст. 146 ПК України) - вказані витрати безпідставно не визнані податковим органом в складі інших витрат.
Підпунктом 2.4.2 договору суборенди частини нежитлового приміщення від 01.01.2012 року передбачено, що Суборендар (ТОВ "Стар-Кар) має право пристосовувати та поліпшувати об"єкт оренди для своїх потреб згідно до п. 1.1 договору суборенди.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення підприємством до складу витрат витрати за І квартал 2012 року в сумі 150000,00 грн. у зв"язку з проведенням ремонту орендованого приміщення офісу та магазину підприємства та щодо неправомірного включення до складу витрат звітного періоду суми амортизаційних нарахувань по об"єкту поліпшення орендованих основних засобів є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, є правильними висновки суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.01.2013 року №000027222, №000029222 не відповідають вимогам вищезазначеним правовим нормам та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000028222, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. в т.ч. основний платіж - 32432,00 грн., штрафні санкції - 8108,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи убачається, що підставою для прийняття даного висновку стало те, що позивачем в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов"язання на суму ПДВ з залишкової вартості об"єкту поліпшення орендованих основних засобів (офісного приміщення та магазину за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-г) який переведено до складу невиробничих фондів за період, що перевірявся на загальну суму 32432,00 грн. (162161,48 грн. х 20% - 32432,00 грн.) в тому числі по періодах: грудень 2011 року - 32432,00 грн.(а.с.48).
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками, оскільки ТОВ "Стар-Кар" віднесено до витрат 4 кварталу 2011 року залишкову вартість об"єкту поліпшення в сумі 162161 грн.
Порядок повернення об"єкта основних засобів у зв"язку із закінченням строку дії договору оперативної оренди регламентується п. 146.2 ПК України.
Згідно вказаної правової норми, у разі повернення об"єкта оперативної оренди внаслідок закінчення дії договору оперативної оренди орендар застосовує правила п. 146.16 ПК України для заміни основних засобів. Останнім передбачено, що у випадку неминучості відмови від використання об"єкта основних засобів платник у звітному періоді, у якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, що амортизується, за вирахуванням суми накопиченої амортизації окремого об"єкта основних засобів.
Згідно Положення Мінфінансів від 27.04.2000, № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
Окрім того, приписами ст. 145 Податкового кодексу України передбачена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.
За змістом п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пунктом 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
На підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що операція з повернення об"єкта оренди є однією операцією, та не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, оскільки не відбувається постачання товарів, робіт, послуг та в жодному разі не є операцією з передачі платником активів до складу необоротних активів в межах свого балансу, як передбачено п. 198.5 ст. 198 ПК України. Окрім того, на балансі платника після повернення об"єкту оперативної оренди, залишкова вартість ремонтних робіт не рахується відповідно до вимог чинного законодавства.
Податковим кодексом України визначено перелік операцій, які підпадають під визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість, проте, наведена вище операція з повернення відремонтованого об"єкта оперативної оренди не входить до зазначеного переліку, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000028222, яким ТОВ "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. не грунтується на законних підставах.
Також, є правильними висновки суду першої інстанції, щодо неправомірності податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000030222, згідно якого до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. на підставі п.п. 20.1.2 п. 20, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції та убачається з пояснень представника відповідача, наданих при розгляді справи, штраф застосовано за ненадання під час перевірки первинних документів згідно запиту податкового органу від 23.11.2012 року. Проте, як зазначено судом першої інстанції, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, оскільки пояснення представника позивача з приводу надання до перевірки вичерпного переліку первинних документів не спростовано.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.85.6. ст..86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Проте, при розгляді справи встановлено, що податковим органом зазначений акт не складався, не зважаючи на те, що з 23.11.2012 року, термін перевірки було продовжено на п»ять днів.
Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Відповідно до п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до товариства штрафних санкцій згідно податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000030222, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: судді: Т.С. Котік А.В. Жизневська Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "18" жовтня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" вул.Ватутіна,55-г,м.Житомир,10029
3- відповідачу Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014