донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.10.2013 р. справа №913/1600/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Зубченко І.В.,
суддів:Марченко О.А., Радіонової О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Процай І.П., директор; Аветисян Р.М. за довіреністю №1 від 17.06.2013р.;
від відповідача:Ковалевський Є.В. за довіреністю №387949 від 14.11.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Артемівськ-Сервіс», м. Артемівськ, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.)
у справі№913/1600/13 (суддя Василенко Т.А.)
за позовомМіського комунального підприємства «Артемівськ-Сервіс», м. Артемівськ, Луганська область
доПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Луганськ
простягнення коштів у сумі 29800грн.
Міське комунальне підприємство «Артемівськ-Сервіс», м. Артемівськ, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Луганськ про стягнення з перерахованих грошових коштів у сумі 29800грн. за договором №580/107 на розрахунково-касове обслуговування від 17.12.2002р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.) у справі №913/1600/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно умов договору №580/107 від 17.12.2002р. відповідачем було здійснено перерахування коштів з розрахункового рахунку МКП «Артемівськ-Сервіс» за платіжним дорученням №3, яке відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем не надано доказів безпідставного списання банком відповідної суми коштів або порушення розпорядження клієнта. Факт невідповідності платіжного доручення нормам чинного законодавства не був встановлений. Виходячи з цього суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.
Міське комунальне підприємство «Артемівськ-Сервіс» не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі №913/1600/13 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача незаконно перераховані грошові кошти в сумі 29800грн.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Так, скаржник зазначає, що відповідач знав про незаконний вхід в систему «Клієнт-Банк», оскільки позивачу був здійснений дзвінок з банку з інформацією про несанкціонований вхід у систему. Разом з тим, позивач вказує, що згідно листа відповідача №212 від 06.02.2013р. останній визнає, що ключами ЦЕП до системи «Клієнт-Банк» скористалися треті особи. В цьому ж листі вказано, що платіжне доручення було сформовано через мережу Інтернет з IP-адреси, яка не належить позивачеві. Таким чином, відповідач належним чином не відреагував та не заблокував операцію по списанню коштів до встановлення дійсності електронного документа та проставлення на ньому електронно-цифрового підпису.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у справі №913/1600/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи. Також зазначає, що перерахування відповідачем коштів, відбулося за дорученням позивача без порушень зобов'язань відповідача.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.
Представники скаржника у судовому засіданні 16.10.2013р. пояснили, що рішення господарського суду вважають таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.10.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
17 грудня 2002 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Алчевського відділення №580 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (банк) та Міським комунальним підприємством «Артемівськ-Сервіс» (клієнт) було укладено договір №580/107 на розрахунково-касове обслуговування (у національній та іноземній валютах) за умовами п.1.1. якого, банк зобов'язується відкрити клієнту поточні рахунки: 26001581653120 в українських гривнях та надати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Згідно з п.п.1.2 договору, банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку, визначеному в тарифах на основні послуги з розрахунково-касового обслуговування.
Відповідно п.п.3.1.2. договору, банк зобов'язується надати клієнту послуги відповідно до вимог чинного законодавства та умов цього договору.
Банк зобов'язується виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку, яке оформлюється у вигляді розпорядження на списання коштів, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.3.1.9. договору).
Відповідно до п.п.3.3.2 договору, клієнт зобов'язаний виконувати вимоги діючих Інструкцій, правил, інших нормативних актів Національного банку України, ще стосуються розрахунково касових операцій та надання звітності.
Пунктом 5.1 договору передбачена відповідальність банку за неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне зарахування суми, яка належить власнику рахунку у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно або неправильно списаної суми за кожний день прострочки, але не більше 10 відсотків суми переказу.
Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом невизначеного періоду часу (п.8.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, МКП «Артемівськ-Сервіс» та ПАТ «Укрсоцбанк» 18.07.2011р. був підписаний акт виконання робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-Банк». В акті зазначено, що банк виконав певні роботи по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів, а клієнт прийняв виконані банком роботи (послуги) в електронній системі платежів. Роботи виконані в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.
18 липня 2011 року позивач (в особі уповноваженої особи Процай І.П.) підписав заяву на встановлення строків перегенерації, в якій засвідчив, що з Правилами інформаційної безпеки для клієнта АКБ «Укрсоцбанк» ознайомлений, зобов'язується їх виконувати та йому зрозумілий ризик несанкціонованого доступу до системи дистанційного обслуговування у разі їх невиконання та/або збільшення періодичності перегенерації ключів на значний термін. Але фактично з вказаними правилами клієнт не був ознайомлений та представниками банку повідомлено, що вся інформація про безпеку системи «Інтернет-Клієнт-Банк» знаходяться на веб-сайті відповідача.
За твердженням позивача, 17.01.2013р. в телефонному режимі працівниками банку було проінформовано позивача про несанкціонований вхід у систему «Клієнт-Банк».
Заявою від 18.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням повернути несанкціоновано перераховані кошти у розмірі 29800грн. з розрахункового рахунку позивача.
Як зазначає відповідач у своєму листі №212 від 06.02.2013р., 17.01.2013р. через мережу Інтернет (з IP-адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне доручення №3 і з рахунку позивача № 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29800грн. на p/р 26203301239119 АТ «ОТП Банк», МФО 300528, отримувач Момот Вікторія Павлівна, ІПН 3048125067, з призначенням платежу: «Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13р.». Дане платіжне доручення було сформовано з використанням ключів електронно-цифрового підпису №1310973921308618773 та №1310974106263618775, власником яких є Процай І.П., та прийнято банком до виконання. Крім того, в листі зазначено, що платіжне доручення було підписано дійсними ключами ЕЦП уповноваженої особи клієнта. Ким саме були використані ключі: власницею Процай І.П. або іншими особами, які якимось чином використали ключі банку - не відомо. Співробітники не мають доступу до таємних ключів ЕЦП клієнтів. Сторонніх втручань в систему «КЛІЄНТ-БАНК» ПАТ Укрсоцбанк не було.
Позивач 18.01.2013р. звернувся до Перевальського РВ УМВС України в Луганській області із заявою про порушення кримінальної справи. За фактом зняття коштів було порушено кримінальне провадження №12013030520000154.
Згідно відповіді Головного управління МВС України в Харківській області №45/п-76, вбачається, що заяву щодо вжиття заходів до невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами МКП «Артемівськ-Сервіс» розглянуто, та для прийняття рішення згідно чинного законодавства направлено до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, по якому відкрито кримінальне провадження та зареєстровано в ЄРДР №12013220470002333 за ознаками ч.1 ст.190 КК України.
До теперішнього часу по вказаному кримінальному провадженню Московського РВ ГУМВС України в Харківській області проводяться слідчі дії.
Як стверджує позивач, платіжне доручення ним не складалось та не підписувалось, що свідчить про несанкціоноване використання електронного підпису клієнта. Проте банк не застосував жодних заходів безпеки, не заблокував перерахування коштів, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства. У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 29800грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування.
Згідно з ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
У відповідності до ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Згідно ст.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України» (далі Закон України), загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
Статтею 4 Закону України встановлено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.
Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу (п.14.1. Закону України).
Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунка користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача (п.14.5. Закону України).
Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (п.14.12. ЗУ).
Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України (п.17.2. ЗУ).
Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ (п.18.1. ЗУ).
Тобто, в даному випадку законом встановлений обов'язок для користувача щодо не допущення використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктом 18.3. статті 18 Закону України визначено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.
Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ (п.18.4. ЗУ).
У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Згідно п.22.1. ст.22 Закону України, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.
Відповідно п.22.5. Закону України, подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.
Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.
Відповідно до п.22.6 ст.22 зазначеного закону, обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.
Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів (п.32.1. ЗУ).
Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (п.32.3. ЗУ).
У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п.32.3.1. ЗУ).
За твердженням відповідача, банком була дотримана процедура перевірки електронного цифрового підпису та встановлено, що платіжне доручення №3 від 17.01.2013р. було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису №1310973921308618773 та №1310974106263618775, власником яких є Процай І.П., доступу до якого обслуговуючий позивача банк не має, а відповідальність за його збереження від третіх осіб несе його власник, тобто позивач. Крім того, позивач має право не тільки можливість ініціювати здійснення платежів з будь-якої ІР-адреси, але й має можливість обмеженими таке перерахування.
Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнту, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Алчевського відділення №580 ПАТ «Укрсоцбанк» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 29800грн. з розрахункового рахунку МКП «Артемівськ-Сервіс» на підставі відповідного розпорядження клієнта (платіжного доручення №3 від 17.01.2013р.), реквізити в якому було перевірено та яке відповідає нормам чинного законодавства. Тому відсутні підстави вважати, що кошти з рахунку позивача були переведені безпідставно.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено жодних доказів того, що банк здійснив відповідну банківську операцію неправомірно, тобто з порушенням банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку позивача.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права яка стягнення з банку перерахованих за дорученням клієнта грошових коштів, не передбачений ст.ст.1066, 1070, 1073 ЦК України та укладеним між сторонами договором.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Артемівськ-Сервіс», м. Артемівськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.) у справі №913/1600/13 - залишити без задоволення
Рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.) у справі №913/1600/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.А. Марченко
О.О. Радіонова
Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС