18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 жовтня 2013 року Справа № 925/1544/13
За позовом підприємства "Ніка" товариства інвалідів "Шанс"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 23884 грн. 94 коп.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Кучер Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: особисто відповідач ОСОБА_1
Підприємство "Ніка" товариства інвалідів "Шанс" звернулося до господарського суду Черкаської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 23884 грн. 94 коп., у тому числі: 18862 грн. 48 коп. основного боргу за поставлений товар, 4042 грн. 57 коп. пені, 196 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань та 783 грн. 08 коп. три проценти річних.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.07.2009р. №107/09 щодо оплати поставленого йому позивачем товару в установлений цим договором строк.
Ухвалою від 26.09.2013р. господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву підприємства "Ніка" товариства інвалідів "Шанс" до розгляду, порушив провадження у даній справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 10 годину 30 хв. 17.10.2012р. в приміщенні господарського суду.
Позивач був належним чином повідомлений господарським судом про судове засідання, призначене на 17.10.2013р, проте його представник у це засідання суду не з'явився. Натомість позивач подав до господарського суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Нез'явлення представника позивача у засідання суду не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, тому господарський суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач визнав позов обґрунтованим і пояснив причину неспроможності задоволення вимог позивача банкрутством свого бізнесу, для здійснення якого й укладався договір від 01.07.2009р. №107/09.
У засіданні суду представник проти позову не заперечив.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд
01 липня 2009р. підприємство "Ніка" товариства інвалідів "Шанс", як продавець, і фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як покупець, уклали договір №107/09 (т. 1, а.с. 5,6), згідно з яким продавець зобов'язався передати покупцю у власність, а останній - прийняти і оплатити продукти харчування, найменування, кількість та ціна яких вказуються в супровідних документах на кожну партію товару (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних і т.п.).
У п. 2.3 договору №107/09 його сторони передбачили, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування усієї вартості партії товару на поточний рахунок продавця у вигляді попередньої оплати. За домовленістю сторін оплата може здійснюватися покупцем на умовах відстрочки платежу на 7 банківських днів від дати приймання товару.
Відповідно до п. 6.4 договору №107/09 за несвоєчасну оплату товару покупець зобов'язався сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно з п. 9.1, п. 9.3 договору №107/09 строк дії останнього починається з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині грошових розрахунків - до повного їх завершення. У разі, якщо сторони в 30-ти денний строк до закінчення дії цього договору не заявлять про його розірвання, договір вважається продовженим до 31 грудня наступного календарного року для кожної із сторін.
Станом на 31.01.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім на виконання договору №107/09 товар становила 16240 грн. 83 коп., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.06.2009р. по 31.01.2011р. (т. 1, а.с. 7,8).
Протягом лютого - липня 2011р. позивач на виконання договору №107/09 за видатковими та товарно-транспортною накладними (т. 1, а.с 12-22) передав відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 69657 грн. 99 коп.
За період з 01.02.2011р. по день прийняття господарським судом цього рішення відповідач 13.09.2013р. відповідач перерахував позивачу на його рахунок в установі банку 67036 грн. 34 коп. плати за поставлений товар, що підтверджується реєстром банківських виписок із особового рахунку позивача (т.1, а.с. 9-11).
Решту боргу за поставлений позивачем на виконання договору №107/09 товар у сумі 18862 грн. 48 коп. (16240 грн. 83 коп. + 69657 грн. 99 коп. - 67036 грн. 34 коп.) відповідач позивачу не сплатив.
За прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу до сплати 4042 грн. 57 коп. передбаченої п. 6.4 договору №107/09 пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 08.02.2011р. по 13.09.2013р., 783 грн. 08 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних за період прострочення з 08.02.2011р. по 13.09.2013р, та 196 грн. 81 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період прострочення з січня 2011 по серпень 2013р.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.
Відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання за договором №107/09 щодо оплати поставленого йому позивачем на виконання цього договору товару і тим самим порушив право позивача на своєчасне і повне одержання відповідних сум коштів за поставлений товар.
Відтак позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошових зобов'язань в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь боргу у сумі 18862 грн. 48 коп., а також передбачених п. 6.4 договору №107/09 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України пені, інфляційних нарахувань і трьох процентів річних.
Стягувані суми пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати переданого йому позивачем товару, вимогами законодавства та умовами договору №107/09.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1720 грн. 50 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь підприємства "Ніка" товариства інвалідів "Шанс" (вул. Червоношкільна набережна, буд. 12, кв. 52, м. Харків, ідентифікаційний код 30235984) - 18862 грн. 48 коп. основного боргу, 4042 грн. 57 коп. пені, 196 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань та 783 грн. 08 коп. три проценти річних.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у доход Державного бюджету України - 1720 грн. 50 коп. судового збору.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 21.10.2013р.
СУДДЯ М.В. Дорошенко